Писанкарство в українських школах - Курсовая работа

Писанка - важливий предмет язичницького культу, її історія сягає сивої давнини і повязана з релігійними уявленнями первісних людей, зокрема з поклонінням плодоріддю, з ритуалом величання весняного відродження життя на землі. На писанках повторюються малюнки, що знаходять археологи на мальованій кераміці трипільської доби, це дає підстави розрізняти слов‘янські й несловянські доісторичні могили, адже писанкарство було притаманне саме слов‘янським етнічним групам, які пізніше стали називатись українцями. Господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, розкладали писанки на могилах батьків та дідів, закопували у могилу дітей, дарували один одному закохані хлопці і дівчата тощо. Бога Сонця улещували зображенням на писанках безліччю його символічних «портретів», що дістали назву «павуки», або ще їх називали «бабиними рукавами», «дідовими рукавами», зірочки - «ружами», «повними ружами», «ружечками». Писанки, до речі, не можна було писати в той час, коли ти з кимось посварився чи був у гніві, адже писанка - символ добра і сонця.Практична графічна діяльність учнів на уроках з оволодіння основами писинкарства проходитиме успішніше за таких умов: · інтеграція курсу „Писинкарство” або окремих розділів у шкільні програми з трудового навчання; § Мета уроку:ознайомити учнів із таким видом декоративно-прикладного мистецтва, як писанкарство, техніками виконання;учити створювати композиції із серветок;розвивати вміння та навички у даному виді техніки;формувати уміння працювати в парах;виховувати зосередженість, увагу, інтерес до декоративно-прикладного мистецтва та до писанкарства зокрема. Після нашого уроку ви зможете пояснювати поняття «писанкарство», наводити приклади технік виконання писанок, створювати декоративну композицію із матеріалу, який, на перший погляд, не має жодного відношення до образотворчого мистецтва - серветок. Писанка - важливий предмет язичницького культу, її історія сягає сивої давнини і повязана з релігійними уявленнями первісних людей, зокрема з поклонінням плодоріддю, з ритуалом величання весняного відродження життя на землі. Господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, розкладали писанки на могилах батьків та дідів, дарували одне одному закохані хлопці та дівчата.Писанка - важливий предмет язичницького культу, її історія сягає сивої давнини і повязана з релігійними уявленнями первісних людей, зокрема з поклонінням плодоріддю, з ритуалом величання весняного відродження життя на землі. На писанках повторюються малюнки, що знаходять археологи на мальованій кераміці трипільської доби, це дає підстави розрізняти словянські й несловянські доісторичні могили, адже писанкарство було притаманне саме словянським етнічним групам, які пізніше стали називатись українцями. Господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, розкладали писанки на могилах батьків та дідів, закопували у могили дітей, дарували один одному закохані хлопці й дівчата тощо. Вважалось, що писанку треба вміти написати, знати, коли саме це зробити, вміти замолити, а найголовніше - розбиратись, кому яку дарувати, щоб символіка оберега відповідала смислу дарування. З часом звичаї, повязані з писанкою, втратили свою первісну символіку; залишившись поєднаними із гаївками-веснянками, дитячими іграми та Великоднем, дістали нову інтерпретацію давні поганські символи, наповнившись християнським змістом.Як наука, як заклинання нерозривності роду, народу і всесвіту, як життя в дусі Господньому, у вірі, надії й любові. Писанки вражають єдністю архаїчних елементів, а особливо подібністю писанкових елементів до елементів на посудинах трипільської культури. Виник навіть музей писанки у місті Коломия Івано-Франківської області. Українці, відчувши животворний подих відродження національних традицій, почали вкладати у ці маленькі високомистецькі витвори свої уявлення про весняне пробудження цілого народу, про невмирущість вічно живого духу України. Доки пишуть писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай занехають, тоді зло у вигляді страшного диявола звільниться зі своїх залізних пут і знищить світ.

План

Вступ

1. Історія зародження писанкарства

2. Художні особливості і технологія написання

3. Методика викладання

Висновки

. V. Домашня завдання.

- Скласти кросворд по темі

- Виготовити писанку в одній із технік

Символіка писанки

Писанка - важливий предмет язичницького культу, її історія сягає сивої давнини і повязана з релігійними уявленнями первісних людей, зокрема з поклонінням плодоріддю, з ритуалом величання весняного відродження життя на землі. Яйце символізує сонце і відродження, у такому значенні воно відоме всім народам світу. На писанках повторюються малюнки, що знаходять археологи на мальованій кераміці трипільської доби, це дає підстави розрізняти словянські й несловянські доісторичні могили, адже писанкарство було притаманне саме словянським етнічним групам, які пізніше стали називатись українцями.

У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега. Керамічні писанки із кульками всередині, які постукували при струсі і відганяли злі сили, знайдено у похованнях в Києві та Новгороді. Ці міста були осередками писанкарства за часів Київської Русі. Взагалі ж археологами виявлено близько 20 пунктів на території України, де побутувало мистецтво виготовлення цих амулетів.

Наші предки вірили, що писанка має магічну силу - вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, розкладали писанки на могилах батьків та дідів, закопували у могили дітей, дарували один одному закохані хлопці й дівчата тощо. Вважалось, що писанку треба вміти написати, знати, коли саме це зробити, вміти замолити, а найголовніше - розбиратись, кому яку дарувати, щоб символіка оберега відповідала смислу дарування.

З часом звичаї, повязані з писанкою, втратили свою первісну символіку; залишившись поєднаними із гаївками-веснянками, дитячими іграми та Великоднем, дістали нову інтерпретацію давні поганські символи, наповнившись християнським змістом.

Процес виготовлення писанки досить складний. Раніше це можна було робити лише у чітко визначений час, з певними замовляннями, чарівні знаки писались відповідними кольорами. Зараз залишилась лише символіка знаку і кольору. За технікою виготовлення раніше існувало двадцять різновидів, на сьогодні широко побутують лише пять.

Символічних малюнків у писанці понад сто, найпопулярніші такі: Кривулька, безконечник (меандри) - означає нитку життя, вічність сонячного руху;

Тригвер, ружа, зірка, хрест (квадратний) - символи сонця, чотирьох сторін світу, тригвер, або триніг, (відомий з трипільської культури), знаменує собою небо, землю і повітря або повітря, вогонь і воду - символи життя;

Сорок клинців - символізують сорок точок життя, успіх господарства, добробут та чесність людини;

Павучок (круторіг, вітрячки, розетки, павутиння) - один з найдавніших солярних знаків;

Крапочки - небесні світила, у християнстві - сльози Божої Матері;

Смерекові гілки, рослини - вічна юність, здоровя, краса, буяння природи;

Пшеничні колоски - символи врожаю.

Яйця, пофарбовані в один колір, називаються крашанками, їхні кольори теж мають певну символіку.

Червоне яйце означав радість, життя, любов, для молодих - надію на одруження;

Жовте - місяць і зорі, у господарстві - врожай;

Блакитне - небо, повітря, магічне значення - здоровя;

Зелене - воскресіння природи, багатство природи і плодоріддя - землю, врожай;

Чорне з білим - пошану духів, душ померлих, подяку за охорону від злих сил.

Сполучення кількох кольорів з узорами в орнаменті з чотирьох-пяти фарб - родинне щастя, мир, любов, успіх тощо.

Кожна місцевість має свої особливості у визначенні головних кольорів: на Поліссі, Волині, частині Поділля виготовляють писанки переважно червоні; для Подніпровя характерні широкі симетричні поля і товсті лінії; Наддністрянському Поділлю характерні чорні писанки з темним і білим тлом; бойківські писанки - двобарвні; гуцульські - ясні, писані жовтим і білим по червоному. Писанки дарували із певним смислом, вважаючи, що вони допомагають, заворожують. Дітям дарували писанки світлих кольорів, хлопцям і дівчатам - із солярними символами та тригверами, веселих кольорів; господарям - писанки із сорока клинцями або кривульками; літнім людям - з чорними барвами та поясами («небесними мостами»).

Способи виготовлення писанок теж різні. Найпоширеніший такий: у «писальце» (перо, зроблене з тонкої бляхи) наливають розтоплений віск і виписують орнамент, потім опускають яйце у фарбу. Там, де воском намальовано, залишиться біле; потім воском покриваються ті місця, де має залишитись новий колір, і так далі. Коли всі орнаменти нанесені, яйце трохи підігрівається, щоб віск розтопився.

Про писанки збереглось багато легенд. Одна з них така: доля світу залежить від того, скільки писанок кожного року пишеться. Доки пишуть писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай занехають, тоді зло у вигляді страшного диявола звільниться зі своїх залізних пут і знищить світ. Цей диявол живе під землею, прикутий до скелі ланцюгами. Щороку він посилає своїх слуг навколо світу, щоб ті підглянули, чи пишуться ще писанки і скільки їх написано. Коли багато, то залізні пута міцно стискають диявола, і він втрачає силу, бо людська любов перемагає найбільше зло. Отже, пишіть писанки. писанка фарба магічний урокУ писанці - цілий світ. Як наука, як заклинання нерозривності роду, народу і всесвіту, як життя в дусі Господньому, у вірі, надії й любові.

Писанки вражають єдністю архаїчних елементів, а особливо подібністю писанкових елементів до елементів на посудинах трипільської культури. Аналогічні мотиви спіралі, змія вужа, змія дракона, сонечка, хвиль та ін., які дуже широко розповсюджені в орнаментації трипільських горщиків та мисок.

Нині писанкарство набуває колишнього розвою. Відроджуються забуті техніки, з‘являються нові майстри. А це запорука невмирущості традицій нашого народу, сили його духу і таланту. Виник навіть музей писанки у місті Коломия Івано-Франківської області. Українці, відчувши животворний подих відродження національних традицій, почали вкладати у ці маленькі високомистецькі витвори свої уявлення про весняне пробудження цілого народу, про невмирущість вічно живого духу України.

Про писанки збереглося багато легенд. Одна з них така: доля світу залежить від того, скільки писанок кожного року пишеться. Доки пишуть писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай занехають, тоді зло у вигляді страшного диявола звільниться зі своїх залізних пут і знищить світ. Цей диявол живе під землею, прикутий до скелі ланцюгами. Щороку він посилає своїх слуг навколо світу, щоб ті підглянули, чи пишуться ще писанки і скільки їх написано. Коли багато, то залізні пута міцно стискають диявола, і він втрачає силу, бо людська любов перемагає найбільше зло. Отже, доки живе писанка, доти буде світ.

1. Науково-методичний журнал « Мистецтво та освіта» // 1997 р. - № 2 - ст. 37-38.

2. Науково-методичний журнал « Мистецтво та освіта» // 1997 р. - № 3 - ст. 39-44. р. - ст.8-9.

3. В. Мірчук, І. Рудько, С. Вінцковський. «Легенди про писанку».// 2000 р.

4. Образотворче мистецтво. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів України 5-7 класи. // Тернопіль 2001 р.

5. Альбом « Українські писанки та їх символи». // Івано-Франківськ 1997 р.

6. О.В. Мірчук «Українське народознавство». // Київ «Освіта» 1992 р.

7. Науково-методичний журнал «Народне мистецтво». // 1998 р.- ст. 19-20.

Размещено на .ru