Визначення поняття магії, як діяльної сторони первісної релігійності. Ознайомлення з основними видами первісної магії, які полягали в заклинанні мисливських пасток, чаклунських процедурах на полі, спробах навести причину, в чаклуванні над зброєю.
Питання про первісні релігійні вірування - важливе і досить складне в історії релігії. Так, австрійський етнограф, лінгвіст і богослов В.Шмідт та його послідовники висунули концепцію прамонотеїзму, згідно з якою всі сучасні релігії беруть свої витоки з так званого "первісного монотеїзму". В.Шмідт у праці "Походження ідеї Бога", наводячи численні свідчення про вірування історично відсталих племен і народів, робить спробу довести, що нібито уже в ранніх віруваннях мали місце уявлення про єдиного Бога, а найдавніші фетишизм, тотемізм тощо були "магічними засобами" їхнього виразу." Проте ідея первісного єдинобожжя, яка обмежувала релігію виключно іманентними звязками, тим самим фактично знімала питання про її еволюцію, а відтак не потребує якогось історико-культурного виправдання. Саме тому вона піддавалася критиці з боку тих релігієзнавців, які вважали, що задовго до появи теїстичних уявлень релігія існувала у формах, які не знали віри в богів, тим більше - в єдиного Бога. Представники згаданої вище еволюціоністської школи Е.Тейлор, Г.Спенсер та ін. фактично вперше розгорнуто поставили питання про історичність форм релігії, при цьому вважаючи її найдавнішою формою, "мінімумом" релігії анімізм як віру в безплотних сутностей-духів. Але уявлення Е.Тейлора, Г.Спенсера та ін. щодо анімістичного "мінімуму" релігії не сприйняли ті, хто вважав, що вони некоректні, бо анімізм не є її найдавнішою формою, оскільки повязаний він з вірою в душу не як духовну сутність, а як чуттєво-надчуттєву істоту.Сказане, звичайно, стосується й первісної, чуттєво-надчуттєвої та демоністичної, релігійності, у якій уявлення про надприродне, переживання звязків з ним та чаклунські дії щодо нього були рівнодавніми. Діяльну сторону первісної релігійності за звичаєм називають магією (від грецьк. mageia - чаклунство) і розглядають як зародкову форму релігійного культу. Магія - не просто обрядовість, але й не самі по собі уявлення про надприродне, її змістом є віра в можливість вплинути на реально суще через надприродне шляхом певного практично-умовного дійства; магія - єдність релігійної свідомості і дії, в ній немов би в концентрованому вигляді проявляється загальна характеристика релігії як специфічного практично-духовного способу входження людини в світ.Вони полягали в заклинанні мисливських пасток, чаклунських процедурах на полі, спробах навести причину (тобто зіпсувати здоровя, наслати морок), приворожити, в чаклуванні над зброєю, над хворим, у різного роду замовляннях тощо. Залежно від цільового призначення магію поділяють також на "чорну" (лиху) і "білу" (добру). Адже магія, як сплав чаклунського дійства і віри в можливість через нього вплинути на надприродне, відбула становлення і розвиток як складник первісної релігійності в цілому та як "мова" розглянутих вище форм чутгево-надчуттєвих та демоністичних вірувань. Тому, не зупиняючись в даному разі на різновидах магії за ступенем її складності, за її загальною спрямованістю, цільовим призначенням, вербальною чи прикладною формами, звернімо увагу на її зміст та засоби його вираження на різних етапах розвитку первісної релігійності. У ранньородовому суспільстві з притаманними йому чуттєво-надчуттєвими віруваннями магічні уявлення і дії повязувалися з вірою в можливість прямого, контактного впливу на надприродне, а тим самим і на той обєкт, якому воно властиве.Таким чином, Магія це - віра в можливість впливу на довколишній світ через надприродне шляхом чаклунського дійства.
План
Зміст
Вступ
1. Первісна магія
2. Види магії
Висновок
Використана література
Вывод
Таким чином, Магія це - віра в можливість впливу на довколишній світ через надприродне шляхом чаклунського дійства. Магія як явище, породжене прадавнім світоглядом, є характерною ознакою первісних стадій розвитку усіх народів. Вона тісно пов?язана з міфологічною системою і не мислиться поза її межами, оскільки, будучи відірваною від світоглядних уявлень та вірувань, повністю втрачає своє значення.
Список литературы
1. Класики світового релігієзнавства. - M., 1996.
2. Лобовик Б.А. Релігійна свідомість і його особливості. - К., 1986.
3. Марлею М. Релігії людства. - М., 1997.
4. Мень А. Витоки релігії. - Брюссель, 1981.
5. Містика. Релігія. Наука. -М., 1996.
6. Паскаль Б. Думки про релігію. - Львів, 1995.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
