Вивчення окремих аспектів сучасного етапу розвитку порівняльного правознавства, його предмета й потенційних можливостей для юридичної науки. Аналіз сутності порівняльного правознавства, його значення для вирішення нагальних потреб правового сьогодення.
Порівняльне правознавство як науковий метод дає змогу виявляти спільне й особливе в правовому розвитку, як юридична наука - узагальнює та систематизує наукові знання щодо правового простору світу в його історичному розвитку й багатогранності, як навчальна дисципліна - дає знання про головні закономірності функціонування та розвитку правової дійсності суспільства в їх схожості й відмінності. Скакун пропонує кваліфікувати порівняльне правознавство як наукову дисципліну через його метатеорію як рівень самопізнання науки, розкриття загальних теоретичних питань про об’єкт і предмет цієї дисципліни, закономірностей становлення, мети й завдань, функцій, методології тощо [2]. О. М. Лисенко наголошує на необхідності чіткого визначення предмета порівняльного правознавства з його відмежуванням від предметів суміжних юридичних наук, що дасть змогу закріпити його в статусі самостійної юридичної науки і, відповідно, виокремити правознавство як окремий напрям наукової спеціальності 12.00.01 - теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень [3]. Предмет порівняльного правознавства вітчизняні науковці визначають із позиції двох аспектів: 1) у практико-прикладному аспекті - як комплекс проблем, процесів, що відбуваються в державно-правовій сфері та потребують порівняльного дослідження для досягнення конкретного правового результату, а також коло обєктів порівняльного правознавства в їх безпосередній взаємодії з порівняльно-правовою метою цього дослідження; 2) у суто науковому - як розроблення методології та методики порівняльного правознавства, а також дослідження на цій основі загальних принципів і закономірностей виникнення, функціонування й розвитку різних правових систем [4, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
