Перспективи інноваційного розвитку економіки України в умовах глобалізації - Дипломная работа

Складність цього завдання у період, коли Україна в своєму розвитку успішно подолала етап відновлювального зростання і перейшла до інвестиційного, зумовила необхідність інтенсивних теоретичних пошуків та здійснення на їх основі практичних заходів, що сприятимуть посиленню позицій української економіки в глобальному конкурентному середовищі за рахунок технологічного лідерства, а не використання в основному запасу міцності цінової конкурентоспроможності, що характерно для сьогодення. Донедавна наукові дослідження інноваційного спрямування економіки в умовах глобалізації були націлені на зясування і наукове обґрунтування доцільності і важливості вибору для України інноваційної моделі розвитку економіки, як єдиного можливого шляху динамічного соціально - економічного розвитку країни. На сучасному етапі після усвідомлення необхідності такого вибору і офіційного проголошення України країною з інноваційною стратегією розвитку надзвичайно важливими стають питання, повязані з розробкою і запровадженням механізмів регулювання інноваційної діяльності і розвитку інноваційних процесів. Разом з тим, узагальнення досягнень економічної думки засвідчує їх певну обмеженість, оскільки сучасна фінансова політика у сфері забезпечення інноваційного розвитку не ґрунтується достатньою мірою на раціональному співвідношенні категорій “фінанси” та “інновації”, взаємозалежності процесів фінансового забезпечення та інноваційного розвитку. Необхідні активні дії, спрямовані на розвиток небанківських фінансових посередників, зокрема інституційних інвесторів - страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних компаній, здатних мобілізувати значний незадіяний внутрішній інвестиційний потенціал.У висновку сформульовано основні результати магістерської роботи.Шумпетер у своїй науковій праці "Теорія економічного розвитку"(1911р.) сформулював цілісну теорію інноваційного розвитку, центральним місцем якої було введення економічної категорії «інновації» як необхідної виробничої функції, зумовленої змінами факторів виробництва, ресурсів або їх комбінації [61]. Таким чином, у сучасному розумінні інновація за різних умов визначається як процес і як кінцевий результат діяльності (інноваційної), втілений у вигляді новітнього або удосконаленого продукту, нових послуг, що мають ринковий попит або соціально-економічну значимість для суспільства, новітнього або удосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності [29]. Вищенаведені визначення інновації певною мірою знайшли своє відтворення у статті 1 Закону України "Про інноваційну діяльність" [2], де інновації надається універсальне визначення : інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. Так, статтею 1 Закону України "Про інноваційну діяльність" [2] передбачено, що інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. Статтею 3 Закону України "Про інвестиційну діяльність" [2] інноваційну діяльність визначено як одну із форм інвестиційної діяльності, яка здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає: випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.Перешкоди фінансового, правового, організаційного характеру постають на шляху масової реалізації інновацій. Здатність підприємства - інноватора акумулювати достатньо коштів для реалізації інноваційних задумів впливає на швидкість виведення інновації на ринок, а отже - на її комерційний успіх. Для вирішення цих завдань і проведення комерціалізації наявного інноваційного ресурсу, стимулювання інноваційної діяльності необхідно створювати спеціальні організації, наприклад, Центр комерціалізації технологій, який займався би аналізом, розробкою бізнес-стратегій впровадження перспективних проектів та передачею новітніх технологій від державних науково-дослідних закладів і університетів у промисловість, в першу чергу, по венчурній схемі впровадження, яка являється найефективнішим засобом стимулювання науково-технічної діяльності та способом реалізації конкретного проекту [31]. А це означає, що залучити їх кошти в інноваційну діяльність, можливо при виконанні трьох складових цінностей ведення бізнесу: довіри, гарантій, високих прибутків. Основними видами квазіризикової фор

План

Вступ

Розділ I. Загальна характеристика інноваційних процесів у сучасній економічній системі

1.1 Теоретико-методологічні засади інноваційного економічного розвитку

1.2 Основні форми фінансування інноваційної діяльності

1.3 Особливості формування національних інноваційних систем

Розділ II. Становлення та розвиток інноваційного спрямування економічної політики України

2.1 Оцінка особливостей державного регулювання інноваційного розвитку України в умовах глобалізації зовнішньоекономічних звязків

2.2 Аналіз сучасного стану інноваційної діяльності в Україні

2.3 Принципи співпраці України з державами СНД та ЄС у науково - технологічній сфері

Розділ III. Удосконалення інноваційної політики України в сучасних умовах глобалізації

3.1 Розвиток пріоритетних галузей економіки як основний напрям реалізації національної інноваційної моделі

3.2 Заходи підвищення ефективності державної політики інноваційного розвитку

3.3 Формування та розвиток інноваційної інфраструктури України в умовах глобалізації

Висновки

Список використаної літератури