Концепція католицького філософа і теолога Ч.С. Бартніка, послідовника теологічного персоналізму К. Войтили. Церква як спільнота осіб, створена посередництвом індивідуальних відносин-зв’язків з Особою Христа. Природа Церкви як релігійно-суспільної "Особи".
Бартніком еклезіології підкреслюється спільнотне буття Церкви й ідея взаємного доповнення як набування повноти особою і спільнотою осіб, адже особа здійснює себе у спільноті осіб, якою є Церква. Войтила досліджуючи підстави католицького оновлення (aggiornamento) вказував, що Церква - це особа і спільнота водночас, які знаходять своє буття в Особі Христа. Буття Церкви лише започатковується у спільноті, розвиваючись у більш повне буття комунії, причому не тільки однієї особи з іншою, а й людської особи з Особами Божими. Таким чином, як наголошує польський мислитель у трактаті «Церква Ісуса Христа» (1982), Церква постає як спільнота осіб, створена в реальний спосіб посередництвом індивідуальних відносин-звязків (relatio) з Особою Христа, здійснюючи його місію та діло, осягаючи особливий вимір буття субєкта в процесі й перспективі спасіння. Позаяк Церква не була створена якимсь рішенням чи документом, а «зародилась» на основі Особи Христа в його особовій тринітарній місії у результаті втіленні, що обумовило зародження звязку, глибинної єдності між Сином Божим і людиною як особи з особою.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
