Поняття та сутність синдрому подразненого кишечника, причини його виникнення. Поширеність функціонального захворювання в Україні, залежність скарг на закрепи від статі і віку хворих. Розробка методів діагностики та профілактики цього захворювання.
При низкой оригинальности работы "Перший досвід вивчення поширеності синдрому подразненого кишечника в окремих районах західного регіону України", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Перший досвід вивчення поширеності синдрому подразненого кишечника в окремих районах західного регіону УкраїниУстановлено, що поширеність СПК, який є поєднанням абдомінального болю та порушення акту дефекації, становить 9 % у загальній популяції. С индром подразненого кишечника (СПК) - функціональне захворювання кишечника, яке виявляється в молодому працездатному віці, асоціюється з дефекацією чи зміною звичного режиму роботи кишечника, що призводить до порушення акту дефекації і виникає на тлі нервово-психічних розладів, порушеного режиму харчування, генетичної схильності чи перенесеної гострої кишкової інфекції [1]. Серед причин розвитку СПК провідну роль відводять нервово-психічним чинникам (такі хворі мають відхилення від норми в психічному статусі, і загострення захворювання у них повязані зі стресовими ситуаціями), важливе значення має також малорухливий спосіб життя, порушений режим харчування (відмова від сніданку, низький вміст у раціоні баластних речовин), супутні гінекологічні (дисменорея, патологічний клімакс) та урологічні захворювання, генетична схильність (підвищена чутливість рецепторів стінки кишок до розтягнення), перенесена гостра кишкова інфекція (переважно шигельоз) [6, 12]. Виділяють також підтверджувальні критерії, які не є діагностичними: патологічна частота (три або менше випорожнення на тиждень чи більше трьох актів дефекації на добу) та форма (калові маси мають форму шматочків/тверді або неоформлені/водянисті) випорожнень, натужу-вання під час дефекації, імперативні позиви на дефекацію або відчуття неповного спорожнення кишечника, періодична поява слизу у фекаліях та здуття [2]. Лише за умови симптомів «тривоги» проводять диференційну діагностику з: кишковими інфекціями та інвазіями, запальними захворюваннями кишки (виразковий коліт, хвороба Крона), целіакією, синдромом мальабсорбції (постгастроектоміч-ний, панкреатичний, ентеральний), патологічними станами ЦНС (втома, переляк, емоційні навантаження, хвилювання), психопатологічними станами (депресія, синдром тривоги, панічні атаки, синдром соматизації), раком кишки, нейро-ендокринними пухлинами, ендокринними захворюваннями, функціональними станами у жінок (передменструальний синдром, вагітність, клімакс), гінекологічними захворюваннями, проктоанальною патологією, харчовими реакціями (на кофеїн, алкоголь, інші продукти харчування), реакціями на застосування лікарських засобів [14].
Список литературы
1. Адатская М. Д. Синдром раздраженного кишечника // Consilium medicum. — 2010. — Т. 12, № 8. — С. 48 — 54.
2. Бабак О. Я., Харченко Н. В. Рациональная диагностика и фармакотерапия заболеваний органов пищеварения. — К.: ТОВ Доктор-Медіа, 2007. — 309 с.
3. Бойко Т.Й. Епідеміологія та чинники ризику хронічних неспецифічних запальних захворювань кишечнику // Сучасна гастроентерол. — 2013. — № 4 (72). — С. 129 — 134.
4. Звягинцева Т.Д., Чеtrialй А. И. Коррекция моторно-эвакуаторных нарушений кишечника при сиtrialе раздраженного кишечника с запорами // Сучасна гастроентерол. — 2010. — № 3 (53). — С. 87 — 94.
5. Звягинцева Т.Д., Чернобай А. И., Мирзоева И. И. и др. Синдром раздраженного кишечника: современные аспекты диагностики и лечения. — Х., 2007. — 59 с.
6. Маев И. В., Кучерявый Ю. А., Черемушкин С. В. Эволюция представлений о синдроме раздраженного кишечника. — М., 2013. — 80 с.
7. Маев И. В., Черемушкин С. В. Синдром раздраженного кишечника. Римские критерии ІІІ // Гастроентерология (Приложение к Consilium medicum). — 2007. — Т. 9, № 1. — С. 11.
8. Мартынов А. И., Шилов А. М., Макарова И. А. Синдром раздраженного кишечника — патогенетические механизмы // Лечащий врач. — 2010. — № 5. — С. 52 — 56.
9. Можина Т.Л. Руководство Всемирной гастроентерологи-ческой организации «Синдром раздраженного кишечника: глобальные перспективы» // Сучасна гастроентерол. — 2009. — № 4 (48). — С. 47 — 53.
10. Пиманов С. И., Макаренко Е. В. Диагностика и лечение функциональной диспепсии с позиции Римского консенсуса ІІІ
30
пацієнтів, у яких виявлено СПК, рак товстого кишечника та целіакію.
Перспективи подальших досліджень. Заплановано дослідження хворих із «симптомами тривоги» на наявність хвороби Крона та неспецифічного виразкового коліту для встановлення поширеності цих захворювань у загальній популяції. Необхідно проводити інформаційно-просвіт ну роботу серед населення та лікарів зазначеного регіону щодо ризиків розвитку згаданих патологій з огляду на психосоціальний, екологічний та економічний вплив на населення. Дослідження поширеності та пошук методів діагностики СПК тривають. Планується розроблення алгоритму діагностики захворювань кишечника, який базуватиметься на даних про поширеність, чинники ризику в поєднанні з використанням сучасних методів діагностики.
// Consilium medicum Ukraina. — 2008. — № 2. — С. 4—7.
11. Румянцев В. Г. Синдром раздраженного кишечника: путь к Римским критериям ІІІ // Фарматека. — 2008. — № 10. — С. 16 — 23.
12. Симаненков В. И. Интерес к проблеме постинфекционного синдрома раздраженного кишечника растет // Клиническая гастроентерология и гепатология: Рус. изд. — 2008. — Т. 1, № 4. — С. 266 — 268.
13. Харченко Н. В., Звягинцева А. Е. Заболевания кишечника. — Донецк, 2010. — 529 с.
14. Шептулин А. А., Кучумова С. Ю. Новое в изучении проблемы синдрома раздраженного кишечника (По материалам доклада 16-й Объединенной европейской недели гастроэнтерологии (Вена, 2008)) // Рос. журн. гастроэн-терол., гепатол., колопроктол. — 2009. — № 4. — С. 84 — 85.
15. Bovenschen H. J., Janssen M. J.R., Laheij R. J. F. Evaluation of a gastrointestinal symptoms questionnaire // Dig. Dis. Sci. — 2006. — Vol. 51. — P. 1509 — 1515.
16. Drossman D. A. The Functional Gastrointestinal Disoders and the Rome III Process // Gastroenterology. — 2006. — Vol. 130. — P. 1377 — 1390.
17. Hunt R., Quigley E. et al. Coping with common GL symptoms in the community. — World Gastroenterology Organisation Global Guidelines. — 2013. — 34 р.
18. Martinez C., Vicario M., Ramos L. et al. The jejunum of diarrhea predominant irritable bowel syndrome shows molecular alterations in the tight junction signaling pathway that are associated with mucosal pathobiology and clinical manifestations // Am. J. Gastroenterol. — 2012. — Vol. 107 (5). — P. 736 — 746.
19. Serghini M., Karoui S., Boubaker J., Filali A. Postinfectious irritable bowel syndrome // Tunis Med. — 2012. — Vol. 90 (3). — P. 205 — 213.
№ 3 (77) • 2014 | СУЧАСНА ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Я. В. Нагурна
Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого
Первый опыт изучения распространенности синдрома раздраженного кишечника в отдельных районах западного региона Украины
Цель — изучить распространенность синдрома раздраженного кишечника (СРК) в западном регионе Украины.
Материалы и методы. Проведен поквартирный обход всех жителей с заполнением анкеты, которая содержала вопросы, позволившие диагностировать СРК по Римским критериям ІІІ.
Результаты. Установлено, что распространенность СРК, представляющего собой сочетание абдоминальной боли и нарушения акта дефекации, составляет 9 % в общей популяции. По частоте СРК с диареей преобладает над СРК с запорами. Отмечено преобладание заболеваемости среди женщин в обеих исследуемых группах, но в отношении возрастной принадлежности не установлено четкой закономерности.
Выводы. Распространенность СРК в сельской местности ниже, чем в городах: СРК с запорами — 4 %, СРК с диареей — 5 %.
The first experience of the prevalence of the irritable bowel syndrome in separate districts of the Western Ukraine
Objective — to examine the prevalence of irritable bowel syndrome (IBS) in the western region of Ukraine.
Materials and methods. The house-to-house canvassing of all residents has been conducted with the completing the questionnaire which included questions that allowed the IBS diagnosis based on Rome criteria III.
Results. It has been established that the prevalence of IBS, which includes a combination of abdominal pain and violation of the act of defecation, consists 9% of the total population. The rate of IBS with diarrhea was higher than IBS with constipation. The prevalence of the disease in women has been established in both groups, but no gender specificities were revealed.
Conclusions. The IBS prevalence in the countryside is lower than in cities: the rate of IBS with constipations was 4 %, and IBS with diarrhea was 5 %.
