Перші кроки фізичної культури та спорту в СРСР - Реферат

У результаті війни радянський фізкультурний рух та спорт понесли великі втрати - загинуло безліч фахівців з фізичної культури і спорту, було зруйновано спортивні споруди, перестали існувати спортивні організації. Виникла гостра необхідність забезпечити підготовку та перепідготовку кадрів з фізичної культури. У звязку з цим вже в 1945 році була створена розгорнута система курсів підвищення кваліфікації працівників по фізичній культурі та спорту різних органів державного і громадського апарату, починаючи від республіканського і кінчаючи районною ланкою. Почалося масове будівництво великих стадіонів; було побудовано безліч найпростіших спортивних майданчиків; збільшився випуск спортивного інвентарю та обладнання; багато роботи виконувалося на самодіяльній основі. Мета: дослідити особливості розвитку спорту в СРСР.Великі досягнення радянський спорт мав в оновленні всесоюзних рекордів. Цьому сприяло прийняття Радою Міністрів СРСР 2 липня 1947 р. постанови "Про заохочення зростання спортивно-технічних досягнень радянських спортсменів", згідно з яким докорінно змінилась система заохочення за досягнення рекордних результатів та завоювання першості країни у спорті. Важливим проявом нового підходу до розвитку фізкультури і спорту стало створення на підприємствах цехів здоровя. Фізична культура і спорт активно розвивалися не тільки в містах, але і в селах. Багато осіб із сільської місцевості ставали спортсменами та чемпіонами союзних республік і СРСР, увійшли до складу збірних команд країни.Принципово новий етап розвитку фізичної культури в СРСР почався з 1917 р., після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції, результатом якої було народження нового державного устрою - вперше було проголошено владу класу незаможних. Всі сфери діяльності були спрямовані на поліпшення життя народних мас: селян, робітників, бідної інтелігенції. В основу створення радянської системи фізичного виховання був покладений досвід і теоретичні праці основоположників соціалізму, наукового комунізму. Виникнення нового вчення про фізичне виховання як складової частини виховання робітничого класу і найбіднішого селянства і їхнього поколінь відноситься до середини XIX століття, коли умов для поширення фізичної культури серед трудящих не було. Фурє була розроблена система, що передбачала всебічне виховання: з 3 до 9 років-трудові ігри, фізичне загартовування, основи механіки, рухливі ігри; з 9 до 16 років - освіта, що поєднується з фізичною та трудовою діяльністю.В основу радянського фізичного виховання була покладена науково-методична та практична діяльність великого російського вченого Петра Францевича Лесгафта, якому належить вчення про суспільний значення фізичної культури. Лесгафт на особисті заощадження і пожертвування, зібрані учнями, відкрив перше в Царській Росії спеціальний вищий навчальний заклад - «Курси виховательок і керівниць фізичного виховання» (1896 р.). У 1905 р. курси були перетворені у Вільну Вищу Школу (ВВШ). Лесгафту приїздили вчитися з усіх куточків російської імперії: України, Кавказу, Білорусі, Фінляндії, Середньої Азії, Польщі. Навчальний заклад був більш суспільним і демократичним, в ньому навчалися люди різного віросповідання, майнового цензу, соціального становища [10, с.На Олімпійських Іграх у Мельбурні завоював дві золоті медалі на дистанції 5000 і 10 000 метрів, встановивши при цьому олімпійський рекорд. Володимир Петрович був прапороносцем нашої збірної на закритті Ігор в Австралії. Куц був рекордсменом світу на дистанціях 5000 м (1954, 1955, 1957-1965гг.) та на 10 000 м (1956-1960рр.). Десятикратний чемпіон країни. Серед чотирнадцяти бігунів, які взяли старт у фіналі забігу на 5000 метрів, були спортсмени, що мали значно більші підстави для успіху. Симпатії більшості були на стороні Затопека не тільки тому, що два роки тому "залізний чех" був олімпійським чемпіоном.Специфічну форму радянської системи фізичного виховання пропонували прихильники «Пролеткульту» - фізична культура у них була представлена наслідувальними діями робочих рухів (загрібання вугілля, стругання, пиляння і т.п.) і називалася «трудовий гімнастикою». Всі подальші положення та рішення комуністичної партії і радянського уряду про фізичну культуру і спорт розвивалися на цьому керівному документі. Були створені управлінські структури, без яких керувати радянською системою фізичного виховання було б неможливо. Після закінчення громадянської війни в 1920 р. створюється Вища рада фізичної культури (ВСФК), яка в 1930 р. була перейменований у Всесоюзну раду фізичної культури при Уряді СРСР. Величезне значення в плані розвитку науково-методичних основ радянської системи фізичного виховання мало відкриття видавництва «Фізкультура і спорт» (1923 р.).Історія вчить, що розвиток фізичної культури і спорту представляє собою обєктивний, закономірний процес в житті людського суспільства. Історія фізичної культури і спорту показує, як на різних ступенях розвитку людства зміни, що відбуваються в галузі фізичної культури і спорту, обумов

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НА СПОРТИВНОМУ СВІТАНКУ СРСР

1.1 Політика Радянського Союзу у спортивній сфері та перші кроки до перемог

1.2 Теоретичні витоки радянської системи фізичного виховання

Розділ 2. видатні спортивні діячі та їх досягнення

2.1 Роль і значення діяльності П.Ф. Лесгафта

2.2 Володимир Петрович Куц - гордість СРСР

Розділ 3. РОЗКВІТ РАДЯНСЬКОГО СПОРТИВНОГО ЖИТТЯ

3.1 Становлення і розвиток радянської системи фізичного виховання (1917-1941 рр.)

3.2 Розвиток фізичної культури в Радянській Білорусії довоєнного періоду (1917-1941 рр.)

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури