Перші державні утворення на території сучасної України - Реферат

Чітко виділяються дві стадії-епохи: споживчого і відтворюючого господарства.Основна мета первісного виробництва полягала у створенні необхідного продукту для забезпечення фізичного існування людини і розширеного відтворення населення. Перший характеризувався виділенням пастуших племен, що зумовило значне підвищення продуктивності праці, появу додаткового продукту й обміну. В основу визначення хронологічних меж кожного періоду покладено домінуючу роль того чи іншого матеріалу при виготовленні знарядь праці: каменю, міді,бронзи і заліза. Камяний вік поділяють на палеоліт (стародавній камяний вік: 1 млн - 12 тис. років тому) - ранній, середній і пізній; мезоліт, або середній камяний вік (приблизно 12-5 тис. років до н.е.), і неоліт, або новий камяний вік (починається близько 7-б тис. років тому). На Кавказі він починається з X ст. до н.е., в Україні й Південній Росії - з V-VI ст. до н.е. і триває до утворення класових суспільств-держав.Приблизно мільйон років тому пралюди (архантропи) заселяли теплі райони Євразії і, можливо, тоді зявились на території України.Трипільці залишили помітний слід в етнокультурному розвитку Європи, починаючи з неоліту і закінчуючи мідно-бронзовим віком. На пізньому етапі свого розвитку трипільські племена займали величезні простори Східної Європи - від Слобідської України до Словаччини і Румунії, від Чернігівщини і Полісся до Чорного моря і Балканського півострова. Існує й компромісна точка зору, згідно з якою трипільська культура є своєрідним синтезом місцевих та зайшлих елементів. Щодо характеристики економічного життя трипільців, то головним їхнім заняттям було хліборобство та скотарство.У період свого розквіту між 3500 та 2700 роками до н.е. трипільці жили великими селами по 600-700 осіб. Водночас глибоке вивчення спадку трипільців свідчить про те, що їхні традиції збереглися на Дніпрі-Дністрі не лише до часів княжого Києва, а й до недавнього минулого, а це дає підставу стверджувати про єдиний безперервний етнокультурний процес у межиріччі Дніпра-Дністра-Дунаю, починаючи з IV тис. до н.е.Політична влада зосереджувалася в руках «царських» скіфів-кочівників, що вважали себе найчисленнішими і найкращими й змушували інших скіфів та не-скіфські племена України сплачувати їм данину. Родовід у скіфів ішов по батьківській лінії, майно розподілялося між синами, а полігамія була нормальним явищем. Поховальні кургани скіфських царів з численними високомистецькими золотими виробами і водночас убогі могили простих людей свідчать про суспільно-економічне розшарування серед «царських» скіфів. У III ст. до н.е. в Південну Україну приходять з Волги й Уралу іранські племена сарматів, які підкорили і поглинули скіфів. Простеження етнокультурних процесів на українських землях, починаючи з IV тис. до н.е. і закінчуючи серединою І тис. до н.е., дало змогу О.Знойкові стверджувати, що мова кіммерійців і скіфів була протословянською мовою тієї доби, яка дещо пізніше зазнала і фракійського впливу.Розвиток зарубинецької культури тривав на тлі зростаючих контактів із сарматами, а пшеворської - з германськими племенами, що посилило поділ словянського світу на західну і східну частини. Спадкоємницею зарубинецької культури, принаймні у лісостеповій зоні Правобережної України та Подніпровя, була черняхівська культура (II-VCT. н.е.), яка поширювалася як на старій скіфській території, так і південніше, сягаючи північно-західного узбережжя Чорного моря. Черняхівська культура була значно вищою від зарубинецької і повязується з антами - попередниками давніх русів-українців. Термін «словяни» вперше вживають візантійські історики Прокопій Госевдо-Кесарійський, Іоанн Єфеський, Менандр. Йордан сповіщає, що у VI ст. вже існувало три гілки словян: венеди (басейн Вісли), анти (Подніпровя) і словяни, або склавіни (Подунавя).

План

Вступ

1. Трипільська культура

2. Кіммерійці

3. Скіфи , сармати

4. Давньословянські племена

Висновок

Список використаної літератури

1. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - К., 1990, - С.9-49.

2. Гуржій О.І., Ісаєвич Я.Д., Котляр М.Ф. та ін. Історія України: нове бачення. Т.1. - К., 1995, - С.5-39.

3. Толочко П.П., Козак Д.Н., Крижицький С.Д., та ін. Давня історія України. Книга 1 ,- К., 1994.

4. Історія України (Під заг. ред. В.А. Смолія. - К., 1997,- С.5-21.

5. Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002.

6. Борисенко В. Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття. Навчальний посібник. - К., 1996.

7. Британ В.Т., Висоцький О.Ю. Історія України з давнини до початку XXI століття. - Дніпропетровськ: НМЕТАУ, 2007. - 170 с.

Размещено на .ru