Перинатальні ускладнення у вагітних з пієлонефритом (діагностика, патогенез, лікування, профілактика, прогнозування) - Автореферат

Як показав аналіз материнської і малюкової смертності, від 28,6 до 72,3% померлих жінок страждали на пієлонефрит при вагітності, а у 75% матерів померлих дітей ця патологія діагностувалася в процесі гестації (В.К. Так, частка передчасного переривання вагітності при пієлонефриті коливається від 11 до 30%, а народження дітей з малою вагою становить 15% (Л.Є. Багато авторів у своїх роботах показали, що стан імунної системи у вагітних з пієлонефритом змінюється, а його нормалізація є необхідною умовою якнайшвидшого видужання пацієнтки (А.І. Складність проблеми пієлонефриту при вагітності полягає ще й у тому, що, з одного боку, є великий вибір антибактеріальних, дезінтоксикаційних, імуностимулюючих засобів для лікування цього ускладнення вагітності (М.М. Викладені вище факти підтверджують актуальність виконання досліджень, спрямованих на пошук нових інформативних критеріїв тяжкості інфекційного процесу, його таксономії, патогенетично обґрунтованих методів лікування, профілактики й прогнозування перинатальних ускладнень у вагітних з пієлонефритом, створення комплексної програми ведення вагітних із цією патологією та оцінки її ефективності.На I етапі, з метою зясування ризику виникнення перинатальних ускладнень при пієлонефриті було проведено ретроспективне епідеміологічне дослідження 533 історій пологів: 245 історій пологів жінок, які перенесли під час гестації пієлонефрит, і 288 - без пієлонефриту й без акушерської та соматичної патології. На II етапі, з метою встановлення етіопатогенетичних причин внутрішньоутробного страждання плода й перинатальних ускладнень при пієлонефриті у вагітних, а також впливу запропонованої схеми терапії на досліджувані параметри, здійснювалося поглиблене клініко-лабораторне дослідження (рандомізоване контрольоване випробування "до-після"). На III етапі було вивчено морфологічні особливості 113 плацент породіль, які перенесли під час гестації пієлонефрит; 80 пацієнткам було проведено традиційну терапію пієлонефриту, 32 пацієнтки (1 двійня) одержали лікування за запропонованою методикою. На IV етапі був проведений аналіз перинатальних ускладнень у 112 випадках пологів пацієнток, які при вагітності страждали на пієлонефрит; 80 вагітних одержували традиційне лікування пієлонефриту; 32 вагітним лікування призначалося за пропонованою методикою. На V етапі проведено клініко-лабораторне дослідження 111 новонародженим: 44 проби крові були взяті у немовлят, матері яких перенесли при вагітності пієлонефрит й одержували лікування за традиційною методикою (перша група); 33 проби крові отримані у немовлят, матері яких пройшли запропоноване лікування з використанням озонотерапії (друга група); 34 проби крові були набрані у немовлят від матерів з фізіологічним перебігом вагітності.Імунореактивність вагітних з пієлонефритом характеризується зниженням неспецифічного захисту організму (пригнічення загальної активності комплементу, ФАЛ і СМЛ, збільшенням ХЛЛ (Р?0,001)), пригніченням клітинної ланки імунітету (зменшення питомої ваги мононуклеарів CD3 , CD4 , CD16 й індексу CD4/CD8 (Р?0,001)), активацією гуморальної ланки (збільшення Ig класів G, М (Р?0,001), IGE в 3,8 рази) з підвищенням концентрацій маркерів запальної відповіді (ЦІК в 1,7 рази, С3а в 1,6 рази, СРБ у 18 разів, АТ до ЛПС в 9,8 рази, ПКТ, ФНП-?, ІЛ-8 (Р?0,001)), при зниженні АОЗ організму (зниження АОА і вмісту АО (Р?0,001)). При включенні озонотерапії знижується частота негнійного запалення плаценти в 1,7 рази, надлишкового відкладення фібриноїду - в 2 рази, зменшуються гіперплазія клітин синцитіотрофобласту - в 1,8 рази, наявна перевага дистрофічних процесів над компенсаторно-пристосувальними - в 2,7 рази, а інтенсивна васкуляризація кінцевих ворсин реєструється частіше в 1,9 рази, посилення компенсаторних процесів у плаценті - в 1,8 рази, висока активність плацентарної ЛФ - в 7 разів (Р?0,001). Включення озонотерапії дозволяє знизити кількість передчасних пологів в 2,45 рази, патологічних пологів - в 2,4 рази, кесаревого розтину - в 2 рази, гострої інтранатальної гіпоксії - в 2,48 рази, синдрому затримки розвитку плода - в 4 рази, післяпологових септичних ускладнень - в 3,6 рази. Кількість дітей, не прикладених до грудей у пологовій залі, при застосуванні озонотерапії знижується в 4,3 рази; тих, що пізніше переведені на спільне перебування з матірю, - в 5 разів, які одержали інтенсивну терапію - в 3,36 рази, котрі одержували антибіотики - в 3,24 рази, із хворобою гіалінових мембран - в 4,3 рази, з ураженням центральної нервової системи - в 2,9 рази (Р?0,001). У новонароджених від матерів з пієлонефритом відзначається пригнічення неспецифічного захисту (зниження в пуповинній крові відсотка ФАЛ з латексом (Р?0,05)), клітинного імунітету (питомої ваги CD3 й CD4 клітин, зменшення індексу CD4 /CD8 (Р?0,01)) і АОЗ (зменшення вмісту АО (Р?0,01) і АОА сироватки крові (Р?0,05)), наявні прояви СЗВП (підвищення концентрації специфічних АТ до ЛПС в 3,5 рази, ЦІК в 1,6 рази, С3а в 1,5 рази, СРБ в 9,7 рази, ПКТ (Р?0,05), ФНП-? у сирова

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ