Перестрахування та його роль у забезпеченні виконання страхових зобов’язань - Реферат

Кожна страхова організація прагне до створення стійкого, стабільного страхового портфеля, тобто до створення такого портфеля, що складався б з великої кількості страхових договорів, але з невисоким ступенем відповідальності по кожнім прийнятому ризику. Разом з тим тверда конкуренція на страховому ринку не дає можливості для вільного добору сприятливих ризиків, тому в портфелі страхової організації можуть виявитися ризики з надмірно високою відповідальністю при якій настання лише однієї повної події може виявитися катастрофічним для організації, що не маэ необхідних коштів. Для огородження себе від можливих фінансових утруднень страховики прибігають до передачі прийнятих ними ризиків за допомогою інституту перестрахування іншим страховикам.У практиці вітчизняних страховиків використовується таке визначення: перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обовязків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Страховика (перестрахувальника), що віддає ризик, називають цедентом. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування. Ризик, прийнятий перестраховиком від перестрахувальника, може бути знову переданий у певній частині іншому перестраховику. Оскільки у природі страхування і перестрахування є багато спільного (розподіл ризику між зацікавленими сторонами договору страхування або перестрахування; схожість між страховиком, котрий передає ризик перестраховикові, і страхувальником, котрий передає ризик страховій компанії), то при проведенні перестрахувальних операцій спираються на ті самі принципи, що й при страхуванні, зокрема: принцип страхового інтересу; принцип відшкодування збитків; принцип найвищої сумлінності.Всі договори можна поділити на дві основні групи, що різняться системою розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. Відповідно до узгодженої частки участі в договорі між сторонами розподіляються страхові премії і збитки. Згідно з квотним договором перестрахування перестрахувальник зобовязується передавати перестраховикові частку в усіх ризиках певного виду, а перестраховик зобовязується приймати її. Перестраховик має право встановлювати ліміти відповідальності за договором. Для покриття всього ризику буває недостатньо одного ексцедентного договору, тому крім договору першого ексцедента укладаються договори другого, третього і наступних ексцедентів.Перестрахування з огляду на притаманні йому особливості та специфіку не може бути обмеженим рамками однієї держави. При укладанні договорів страхування, дія яких поширюється на територію іноземної держави, багато страховиків вважають доцільним їх перестрахування в цій державі, з додатковим зобовязанням перестраховика виступати в ролі аварійного комісара або сюрвейєра у разі, коли страхові випадки трапились на території його держави. Страховики мають в установленому порядку повідомляти органу нагляду за страховою діяльністю про обсяги отриманих та сплачених перестраховикам страхових платежів, якщо: 1) укладаються (продовжуються) договори перестрахування з перестраховиками-нерезидентами, згідно з якими перестраховикам сплачується частка страхових платежів, що перевищує 50 % суми надходжень зазначених страхових платежів за цими договорами;Перестрахування, як і страхування, має багато різних визначень. Закон України "Про страхування" трактує його як "страхування одним страховиком ризику виконання частини своїх зобовязань у іншого страховика (перестраховика)"... Англійське законодавство визначає його як нове страхування, укладене за новим полісом на один і той же застрахований ризик з метою забезпечити страховика від ризиків, взятих ним на страхування раніше. Його називають першим страховиком або цедентом, котрий передає надлишкову відповідальність іншим страховикам, котрих називають перестраховиками або цесіонаріями.

Зміст

Вступ

1. Сутність та методи перестрахування

2. Форми проведення операцій перестрахування

3. Державне регулювання перестрахування

Висновок

Список використаної літератури

Перестрахування, як і страхування, має багато різних визначень. Закон України "Про страхування" трактує його як "страхування одним страховиком ризику виконання частини своїх зобовязань у іншого страховика (перестраховика)"... Англійське законодавство визначає його як нове страхування, укладене за новим полісом на один і той же застрахований ризик з метою забезпечити страховика від ризиків, взятих ним на страхування раніше. Це визначення породило ще одну дефініцію: перестрахування - це страхування страховиків.

Організаційний механізм перестрахувальної операції відрізняється від механізму співстрахування кількома елементами. По-перше, договір страхування усього обєкта укладає один страховик. Його називають першим страховиком або цедентом, котрий передає надлишкову відповідальність іншим страховикам, котрих називають перестраховиками або цесіонаріями. По-друге, страховик залишається відповідальним перед страхувальником і останній може не знати, перестрахований його договір чи ні. По-третє, разом з відповідальністю страховик передає і частину страхової премії як плату за прийняття ризику. По-четверте, при страховому випадку страхове відшкодування повністю сплачує страховик, а перестраховики повертають йому свої частки, хоч іноді передбачається пряме перерахування коштів від них до страхувальника. По-пяте, ризик, прийнятий перестраховиком, може бути переданий в повторне перестрахування. Такий процес називається ретроцесією.

перестрахування ризик цедування збиток

1. Алєксєєв І. Страхові послуги: Навчальний посібник для студ. 4 курсу спец. / Ігор Алєксєєв, Ірина Кондрат, Наталя Ярошевич,; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - Львів: Вид-во Національного ун-у "Львівська політехніка", 2006. - 203 с.

2. Компаніченко О.С. Перестрахування у системі страхових послуг \\ Фінанси України, 2003. -№4. - с. 130-138.

3. Скамай Л.Г., Мазурина Т.Ю. Страховое дело: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 256 с. -(Высшее образование).

4. Страховий менеджмент: підручник / [Осадець С.С., Мурашко О.В., Фурман В.М., Баранов А.Л., Баранова О.В., Залєтов О.М., Нечипоренко В.І. ]; за ред. д-ра економ. наук, проф. С. С. Осадця. - К.: КНЕУ, 2011. - 333.

5. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С. С. Осадець. - К.:КНЕУ, 2002. -528с.

6. Страховая индустрия Украины: стратегия развития: Монография / Филонюк А.Ф., Залетов А.Н. // К. : Междунар. агенция “Бизон”, 2008. - 448 с.

7. Ткаченко Н. Страхування: Навчальний посібник для самостійної роботи студентів/ Наталія Володимирівна Ткаченко. - К.: Ліра-К, 2007. - 375 с..

8. Говорушко Т. А. Страхові послуги. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 376 с

9.Жабинець О. Й. Державне регулювання страхової діяльності у контексті глобалізації світового страхового простору / О. Й. Жабинець // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. - Львів : НЛТУ України. - 2008. - Вип. 18.10. - С. 187-194.

Размещено на .ru