Перестрахування і співстрахування в Україні - Реферат

За останні роки ми стали свідками швидкого розвитку страхового ринку України, якому із самого початку перешкоджало багато факторів, зокрема, складність проведення приватизації та “епопея» з трастами, до яких ще додались різні національні проблеми та політичні процеси. Проте, страховий ринок України, без сумніву, являє собою важливий ринок, хоча це і не відчувається ще у відповідних показниках.Зміст його полягає у передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому спеціалізованому страховику, тобто перестраховику. Страховика, котрий безпосередньо працює зі страхувальниками щодо взяття на себе їхніх ризиків, називають «прямим страховиком», або страховиком, що передає ризики. Процес передачі частини взятих на себе ризиків іншим страховикам з метою створення такого страхового портфеля, який би забезпечував стійкість і рентабельність страхових операцій, називають перестрахуванням. Страховик, який передає ризик, називається цедентом, а той, що приймає цей ризик, - цесіонарієм. Це означає, що страховик (цедент), котрий уклав договір із перестраховиком (цесіонарієм), залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі.Отже, в основі перестрахування лежить договір, згідно з яким одна сторона (цедент) передає повністю або частково страховий ризик (або групу ризиків) іншій стороні - перестраховику, котрий в свою чергу бере на себе зобовязання відшкодовувати цеденту відповідну частину страхового покриття. Договір облігаторного перестрахування зобовязує цедента передати перестраховику в межах певної частки всі ризики одного й того ж характеру, взяті на страхування в тій чи іншій країні, наприклад, ризики пожежі та непрямі ризики. Перестраховик за умовами даного виду договору зобовязується прийняти всі ці ризики в перестрахування, не маючи можливості контролювати ні тарифікацію, ні виплати з ліквідації збитків. Договір дуже вигідний для цедента, оскільки всі заздалегідь визначені ризики автоматично покриваються перестраховиком. Небезпека для цесіонарія за облігаторним та факультативно-облігаторним договорами полягає у тому, що цедент може зробити селекцію ризиків у страховому портфелі і найнебезпечніші передати перестраховику.Така ситуація пояснюється тим, що чинне страхове законодавство нашої країни не відокремлює перестраховиків як субєктів страхового ринку від звичайних страховиків, хоча, як свідчить світовий досвід, вимоги, що предявляються до компаній, які займаються власне перестраховою діяльністю, значно вищі, адже перестрахування повязане зі страховим захистом досить великих ризиків. Якщо всі суми страхових премій, переданих перестраховикам учасниками страхового ринку України, прийняти за 100 відсотків, то на початок 2002 р. тільки 0, 2% їх припадає на вітчизняних професійних страховиків, 47, 2% - на вітчизняних страховиків, що здійснюють перестрахування і 52, 6% - на іноземні страхові та перестрахувальні компанії. Аналізуючи структуру перестрахових операцій за формами і видами страхування, варто зазначити, що найбільша частка страхових премій, переданих у перестрахування, припадає на добровільне майнове страхування (57%), добровільне страхування відповідальності (51%) та страхування життя (44%). У межах майнового перестрахування максимальна частка страхових премій, переданих у перестрахування, припадає на страхування виданих та прийнятих гарантій (81%), страхування фінансових ризиків (67%), страхування вантажів та багажу (63%), страхування повітряного транспорту (62%), страхування залізничного транспорту (58%) та страхування від вогню та стихійних лих (55%). Для того, щоб визначити ефективність здійснення перестрахових операцій, необхідно зіставити обсяги та частки страхових премій, що передаються у перестрахування, з обсягами та частками страхових виплат, що здійснюються перестраховиками.При цьому в договорі мають міститись умови, що визначають права й обовязки кожного страховика. Одному зі співстраховиків за його згодою може бути доручено представництво всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, але залишено відповідальність перед останнім лише в розмірі відповідної частки. Різниця між співстрахуванням і перестрахуванням полягає в тому, що в першому випадку поділяється відповідальність за ризик між страховиками, а при перестрахуванні вся відповідальність перед страхувальником зберігається за страховиком-цедентом, який, у свою чергу, перестраховує частину цієї відповідальності в іншого страховика або професійного перестраховика. За наявності відповідної угоди між співстраховиками та страхувальником один зі співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише в розмірі своєї частки.В обох випадках відповідно координуються страхові фонди різних страховиків (перестраховиків), які одночасно беруть участь в одному й тому самому страхуванні. Страховик, який укладає договір перестрахування, залишається відповідальним пред страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування. У співстрахуванні, на відмі

Зміст

Вступ

1. Виникнення, зміст та функції перестрахування

2. Види договорів перестрахування

3. Стан та перспективи розвитку перестрахування в Україні

4. Сутність співстрахування

Висновок

Література