Переселенські національні меншини на українських землях у складі російської імперії в XVIII — на початку XX ст. (історико-правове дослідження) - Автореферат

За Законом України “Про національні меншини в Україні” від 25 червня 1992 року до них належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою. Вивчення питань, повязаних із становленням правового регулювання процесу формування багатонаціонального складу населення України у XVIII - на початку XX ст., і зокрема, стосовно переселенських національних меншин (представники різних національних груп, що опинилися через різні причини за межами своєї етнічної території), є актуальним з наукової, практичної та політичної сторін. Мета дослідження полягає у висвітленні еволюції нормативно-правової бази стосовно переселенців на українських землях у складі Російської імперії у XVIII - на початку XX ст. та її значення для процесу розвитку соціально-правового поля щодо переселенських національних меншин. Для висвітлення повної картини творення багатонаціонального складу на українських землях у першому розділі роботи висвітлені етносоціальні процеси, які відбувались на українських землях до XVIII ст. Першими дослідниками, які вивчали історію появи, адміністративний устрій колоній в Україні, а також законодавчу базу Російської імперії стосовно іноземних переселенців, стали А.О.Стосовно переселенців в подальшому головним чином буде використовуватись термін “іммігрант”. Перші спроби правового регулювання етносоціальних процесів на українських землях з боку держави відносяться до XVII ст. коли законодавчо закріплюються значні привілеї ремісничо-купецьких громад греків і болгар Києва, Ніжина, Новгород-Сіверська і Путивля. Деякі з них з давніх-давен були сусідами українців, наприклад, такі кочові народи як угорці, половці, ногайці, татари, а також народи Кримського півострова: таври, кримчаки, караїми, і представники словянських народів: росіяни, білоруси, поляки, болгари, а також представники тих народів, які переселялись на споконвічні етнічні українські землі: євреї, цигани, грузини, вірмени та інші. Другий розділ “Правові основи політики Російської імперії у XVIII - на початку ХІХ ст. стосовно військових переселенців” присвячено аналізу правових передумов переселень і заснування військових округів у Південній Україні, визначенню впливу російсько-турецьких воєн другої половини XVIII ст. на зміни в законодавчій політиці стосовно військових переселенців. Важливу роль у визначенні статусу представників різних етнічних груп України у другій половині XVIII - XIX ст. відігравали російсько-турецькі мирні договори, в яких обумовлювались умови переселень, правовий статус переселенців як підданих Російської імперії, а також ставлення уряду до населення підвладних територій, яке знаходилось під покровительством іншої держави, як наприклад, мусульман в Російській імперії і християн в Османській.В 1857 році військові поселення були скасовано і з 1-го січня 1858 року переселенці стали “південними поселянами”. На волосних сходах посередники зачитали найвище затверджений 18-го січня 1866 року указ Державної Ради про передачу поселян у ведення загальних губернських і повітових, а також місцевих по селянських справах установ і пояснили, що їх надільні землі і угіддя залишаються в їхньому користуванні надалі без всякої зміни до остаточного поземельного влаштування. Вони зобовязані були сплачувати всі колишні грошові збори і відбувати натуральні повинності. За “Правилами” фактично був скасований стан іноземних колоністів, які тепер отримали назву поселян-власників і перейшли у підпорядкування загальним установам у селянських справах. Вони повинні були виконувати всі належні грошові і натуральні повинності, на них розповсюджувалась дія загальних законів, що були видані стосовно селян.До переселенських національних меншин належали групи підданих Російської імперії, які не були росіянами чи українцями за національністю, виявляли почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою. Правовий статус переселенських національних меншин у Російській імперії - це сукупність прав та обовязків певної спільності підданих (іммігрантів), які виникли з приводу реалізації відносин, повязаних з належністю до відповідної категорії населення (військових переселенців, колоністів), що мала ряд відмінностей від інших підданих. Правовий статус переселенських національних меншин визначався сукупністю правових норм, які закріплювали положення національних меншин у правовій системі Російської імперії у XVIII - на початку XX ст. регулювали їх відносини з урядом, державними органами та іншими групами населення. У сучасному розумінні, особи які належали до переселенських національних меншин, мали деякі політичні, соціальні, економічні та культурні права та свободи. До обовязків переселенських національних меншин можна віднести вимогу поважати російські закони, бути гарними господарями, виконувати свої економічні зобовязання.

2. Основний зміст дисертації

Проведене дослідження показує, що сучасний етнічний склад населення України - є результатом тривалого історичного процесу. Важливу роль у його формуванні, особливо південного регіону, відіграла переселенська політика, яка здійснювалась протягом XVIII - XIX ст.

До переселенських національних меншин належали групи підданих Російської імперії, які не були росіянами чи українцями за національністю, виявляли почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Правовий статус переселенських національних меншин у Російській імперії - це сукупність прав та обовязків певної спільності підданих (іммігрантів), які виникли з приводу реалізації відносин, повязаних з належністю до відповідної категорії населення (військових переселенців, колоністів), що мала ряд відмінностей від інших підданих. Метою встановлення названих прав та обовязків в першу чергу була реалізація політичних завдань, які ставив перед собою уряд Російської імперії.

Правовий статус переселенських національних меншин визначався сукупністю правових норм, які закріплювали положення національних меншин у правовій системі Російської імперії у XVIII - на початку XX ст. регулювали їх відносини з урядом, державними органами та іншими групами населення.

У сучасному розумінні, особи які належали до переселенських національних меншин, мали деякі політичні, соціальні, економічні та культурні права та свободи. До обовязків переселенських національних меншин можна віднести вимогу поважати російські закони, бути гарними господарями, виконувати свої економічні зобовязання.

Отже, на основі результатів проведеного дослідження ми можемо констатувати, що: 1. Формування багатонаціонального складу населення на території сучасної України тісно повязане з першими спробами правового регулювання етносоціальних процесів на українських землях різними державними утвореннями.

2. Російсько-турецькі війни XVIII - XIX ст. стали причиною переселень представників народів Балканського півострова і Подунавя та заснування військових округів у Південній Україні, а підписані за їх результатами договори стали правовою основою цього процесу.

3. В Україну, в основному до її південної частини, переселялися не поодинокі, розрізнені групи біженців, а переважно великі сільські громади, які тут утворювали нові поселення. Правовий статус, права і пільги іммігрантів визначалися цілою низкою ордерів, указів, маніфестів та законів, які пройшли у своєму розвиткові декілька етапів, що в цілому співпадають з запропонованою структурою дисертації.

4. Пільгова політика у ставленні до іноземних переселенців визначалась політичними завданнями, які стояли перед урядом і сприяла зміцнення позицій Російської імперії у Північному Причорноморї.

5. Утворення колоній західноєвропейських колоністів і “задунайських переселенців” у Південній Україні сприяло швидкому економічному розвитку краю.

6. У першій половині ХІХ ст. була зроблена спроба систематизації законодавства стосовно переселенських національних меншин. Але їх правовий статус залишався неоднорідним до другої половини ХІХ ст., коли південні поселяни й іноземні колоністи зрівнялись з іншими підданими Російської імперії.

7. В кінці ХІХ - на початку XX ст. щодо представників переселенських національних меншин російський уряд проводив політику спрямовану на зрівняння їх правового статусу з іншими підданими Російської імперії, що відображало загальні закономірності розвитку буржуазного права.

8. Протягом досліджуваного періоду представники різних переселенських національних меншин України знаходились у вертикальній площині, тобто не виділялися якісь істотні культурні чи економічні переваги однієї нації над іншими.

У період XVIII - початку XX ст. царизм проводив гнучку послідовну політику спрямовану на використання і асиміляцію переселенських національних меншин. Для реалізації своїх завдань уряд створив широку багатопланову правову базу стосовно правового статусу переселенців, яка в цілому була спрямована на уніфікацію і нівелювання етнічних особливостей, хоча в ній допускались і індивідуальні підходи до вирішення тих чи інших питань які виникали у процесі стосунків між адміністрацією і переселенцями. Використання іммігрантів для розвитку економіки південних регіонів держави було частиною загальноімперської колонізаційної політики.

1. Петков С.В. Болгарская диаспора в Украине: правовое положение (XVII - XIX вв.).- Запорожье: Юридический ин-т МВД Украины, 1997.- 66с.

2. Пєтков С.В. Правові фактори впливу на формування багатонаціонального складу населення України // Україна ХХ століття: історія та право.- Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 1998.- Вип.1.- С.214-223.

3. Пєтков С.В. Законодавча політика російської адміністрації у заселенні Південної України // Вісник Запорізького юридичного інституту.- 1998.- №1.- С.51-62.

4. Пєтков С.В. Пільгова політика уряду Російської імперії у ставленні до “задунайських переселенців” у контексті сучасної державної політики стосовно національних меншин України // Вісник Запорізького юридичного інституту.- 1998.- № 2.- С.239-246.

5. Пєтков В.П., Пєтков С.В. Питання наукової розробки проблеми правового статусу національних меншин в Україні // Вісник Луганського ін-ту внутрішніх справ.- 1998.- №2.- С.44-57.

6. Пєтков В.П., Пєтков С.В. Юридичні основи змін у правовому статусі представників переселенських національностей України в кінці XVIII - першій половині ХІХ століть // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.- 1998.- №3.- С.3-11.

7. Пєтков С.В. Національний склад Бугського козацького війська // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Культурно-історичні, соціальні та правові аспекти державотворення в Україні”.- Одеса, 1996.- С.45-47.

8. Пєтков В.П., Пєтков С.В. Болгарське козацьке військо // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Культурно-історичні, соціальні та правові аспекти державотворення в Україні”.- Одеса, 1996.- С.43-44.