Переселення українських біженців і переміщених осіб до США та Канади після Другої світової війни: причини, особливості, наслідки (1945–1953 рр.) - Автореферат

Процес становлення державності в Україні співпав із виникненням на теренах колишнього СРСР багатьох складних проблем, які значною мірою впливають на загальнополітичну та соціально-економічну ситуацію в цьому регіоні. У цьому контексті особливого значення набуває вивчення досвіду, як міжнародного, так і окремих країн, у вирішенні питань, повязаних з українськими біженцями і переміщеними особами після Другої світової війни. З часу виникнення, коли внаслідок волюнтаристських дій гітлерівської Німеччини та сталінського СРСР мільйони українців зазнали примусового чи вимушеного переміщення за межі своїх етнографічних земель, і до того, як перед союзниками постало питання переселення тих, хто уникнув загрози насильницької репатріації на батьківщину, до США, Канади та інших неєвропейських країн, ця проблема набула міжнародного характеру, зумовивши протистояння між державами-переможницями, обєктом діяльності багатьох міжнародних організацій, предметом внутрішньої політики багатьох країн світу. Потребують більш ґрунтовного висвітлення інші важливі аспекти, які не знайшли комплексного аналізу в західній історіографії: повоєнна репатріаційна політика союзників, імміграційне законодавство США та Канади після Другої світової війни, роль і місце в процесі переселення українських біженців і переміщених осіб до неєвропейських країн “старої” української еміграції та багато інших. З огляду на вищевикладене, метою дисертаційного дослідження автор визначив комплексне висвітлення процесу переселення українців до США та Канади після Другої світової війни в рамках розвязання міжнародної проблеми біженців та переміщених осіб.Відповідно, основними методологічними принципами, якими керувався дисертант в процесі дослідження стали: історизм у встановленні періодизації явища української еміграції та етапів становлення міграційного процесу, обєктивність в критиці джерел та літератури, вивченні мотивів еміграції, окупаційної та еміграційної політики, оцінці діяльності міжнародних та неурядових організацій та всього історичного фактажу, повязаного із проблемою еміграції українців в 40-х рр. Політико-психологічні та соціально-психологічні підходи стали корисними при аналізі змісту понять “переміщені особи”, “біженці” та “емігранти”, а також у вивченні причин еміграції, проблем адаптації українських біженців на території Німеччини, в США та Канади. Спільна стаття перших двох “Біженці та проблема переміщених осіб у Європі” висвітлює становище, в якому опинилися українці у порівнянні з біженцями та переміщеними особами інших етнічних груп. На відміну від попередньої групи західних науковців українського походження, чиї роботи безпосереднім чином стосувалися досліджуваної нами проблематики, в працях цих учених розглядаються питання, які опосередковано сприяли формуванню у автора власних висновків щодо процесу переселення українських біженців й переміщених осіб, спершу до Західної Європи, а потім - до США та Канади. У Історико-архівному управлінні МЗС України дисертантом опрацьовані документи основного фонду та фонду міжнародних організацій, які суттєво доповнюють інтерпретацію Міністерства закордонних справ СРСР подій в середовищі українських громадських організацій Канади, повязаних із приїздом до країни кленового листка українських біженців і переміщених осіб, а також дані про їх перебування в таборах на Європейському континенті.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ