Історія українського перекладознавства, етапи та напрямки даного процесу, досягнення та відомі перекладачі. Максим Рильський як теоретик перекладу, оцінка його внеску в історію перекладознавства. Аналіз головних робіт письменника, їх особливості.
в теорию перевода» (1958 рік, Рильський виступав як офіційний опонент), в цілому високо оцінивши працю, він заперечує вимогу теоретика щодо «повноти» і «точності»: «Забота о точности на деле ведет к буквальности, «буквализму». То яким же має бути, на його думку, переклад?. Талант такий же потрібний поетові-перекладачу, як і поету - авторові оригіналу». Фінкеля (висловлена у книзі «Теорія й практика перекладу», ДВУ, 1929), що переклад має бути «сміливим», бо лише тоді він сприяє виконанню тієї культурно-естетичної ролі, якої прагне перекладач. Подібна «внутрішня спорідненість» відчувається, наприклад, у його власних перекладах з Пушкіна і Міцкевича - митців, яких він називав «найдорожчими своїми вчителями». Вже в статті «Чехов по-українському» М. Рильський до тези про «сміливість» додає ще й важливу тезу про «віддавання основної риси авторової». В цьому типі перекладу особливо виразна індивідуальність читача, а основною складовою є «створення за допомогою художніх прийомів, напрацьованих перекладачем, емоційного поля, здатного посилити чи відтворити в перекладі поетичну думку оригіналу», адже це явище «відтворює суто національні особливості літературної епохи, ситуації, які так чи інакше торкаються творчого життя особистості.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
