Перекладацький метод Віри Річ як інтерпретатора української художньої літератури - Автореферат

Річ та введенню імені цього перекладача до наукового обігу значною мірою сприяли дослідження О. Враховано також прагматичний аспект рецепції перекладів В. Річ. Зясувати особливості експліцитної поетики перекладача з погляду перекладацької традиції в англомовному світі та перекладацьких принципів В. Річ. До уваги береться чинник множинності перекладу: в ході аналізу часто залучаються версії інших перекладачів для створення порівняльної характеристики. Основними є методи зіставного лінгвостилістичного й перекладознавчого аналізу текстів оригіналів і перекладів та контекстуальний аналіз, що допомагають простежити основні рівні вияву перекладацького методу В.Перший розділ „Перекладацький метод як перекладознавча проблема“ подає обґрунтування основної термінологічної системи роботи, охоплює етапи розвитку проблеми індивідуальності перекладача та перекладацького методу в науковій літературі, а також визначає методику та основні підходи до аналізу питання. Проблема розглядається також з погляду множинності перекладу, що дозволяє встановити сутність та окреслити межі поняття „перекладацький метод“. Простежується перехід від традиційної парадигми, що передбачала загальну оцінку якості перекладу і ступінь повноти передачі інформації, до антропологічного виміру і детального зясування того, як перекладали, який характер і причина змін у перекладі. Існуюють різні типи множинності залежно від мети перекладу: переклад одного твору різними мовами, тією ж мовою різними перекладачами, тією ж мовою одним перекладачем, переклад в різні епохи, переклад на запит різних суспільно-культурних груп. Простежується і зворотний вплив перекладацької діяльності на оригінальну, особливо в ранній поезії: алюзії на переклади, спільність тематики, твори на тему перекладу, органічне включення перекладів до системи оригінальних творів, вироблення поетичної техніки.Методика аналізу перекладацького методу включає: 1) зясування особливостей експліцитної поетики, відображеної в метатекстових матеріалах; 2) дослідження рис імпліцитної поетики шляхом зіставлення оригіналів і перекладів на основі інтерпретаційних ресурсів оригіналів; 3) зіставлення імпліцитної поетики з експліцитною та з нормативно сформульованою поетикою культури та епохи перекладача; 4) врахування особистісного контексту перекладача, повязаного з перекладом. Річ (поезія, критичні дослідження, громадська діяльність та українознавчі інтереси) показав, що вони невіддільно поєднані з перекладацькою діяльністю і творять цілісний системний контекст, для якого характерний взаємовплив елементів та спільність принципів. Річ перекладає: першочерговість художньої вартості та високі вимоги до поетичної майстерності, а також суспільна значимість і реалістичні принципи поезії, домінантність текстового та інтертекстуального рівня при написанні та перекладі поезії; 3) однакові вимоги до читача: співтворчість шляхом інтелектуальної праці над текстами. Річ протиставляється загальноприйнятій традиції „невидимості“ англо-американського перекладача, де основним критерієм оцінки перекладу слугує плавність тексту на лексичному і синтаксичному рівнях, а не адекватність першотворові. Крім настанови, запорукою реалістичного методу перекладу є широке коло контекстів, якими оперує перекладачка: вивчення художньої, історичної дійсності першотвору, проникнення у світогляд автора, в суть його манери і стилю, глибоке знання культури, літератури обох народів.Творча особистість перекладача (штрихи до портрета Віри Річ) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. До проблеми архаїзмів поетичних творів Т. Шевченка у перекладі В. Річ // Науковий вісник Чернівецького університету: Герман. філол. Франка в англійських перекладах // Вісник Львівського університету: Серія інозем. мови.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОсновний зміст дисертації викладено у таких публікаціях

Перекладацький метод В. Річ - знакової постаті в історії відтворення української літератури англійською мовою - вперше став предметом цілісного вивчення.

Методика аналізу перекладацького методу включає: 1) зясування особливостей експліцитної поетики, відображеної в метатекстових матеріалах; 2) дослідження рис імпліцитної поетики шляхом зіставлення оригіналів і перекладів на основі інтерпретаційних ресурсів оригіналів; 3) зіставлення імпліцитної поетики з експліцитною та з нормативно сформульованою поетикою культури та епохи перекладача; 4) врахування особистісного контексту перекладача, повязаного з перекладом.

Аналіз основних напрямків діяльності В. Річ (поезія, критичні дослідження, громадська діяльність та українознавчі інтереси) показав, що вони невіддільно поєднані з перекладацькою діяльністю і творять цілісний системний контекст, для якого характерний взаємовплив елементів та спільність принципів. Серед останніх 1) спільна мотивація: популяризація мистецтва поезії, розвиток та збереження мови як цілісної спадщини всіх поколінь; 2) спільні критерії поетичності, що також суміжні з поглядами письменників, твори яких В. Річ перекладає: першочерговість художньої вартості та високі вимоги до поетичної майстерності, а також суспільна значимість і реалістичні принципи поезії, домінантність текстового та інтертекстуального рівня при написанні та перекладі поезії; 3) однакові вимоги до читача: співтворчість шляхом інтелектуальної праці над текстами. Мотивацією перекладів В. Річ також слугує популяризація самобутньої української культури у світі та міжкультурні контакти.

Ці постулати становлять експліцитну поетику В. Річ, що спрямована на реалістичну традицію максимального відтворення всіх особливостей оригіналу в їхній смислово-формальній єдності. При цьому оригінал слугує для перекладачки одним дейктичним центром. Експліцитна поетика В. Річ протиставляється загальноприйнятій традиції „невидимості“ англо-американського перекладача, де основним критерієм оцінки перекладу слугує плавність тексту на лексичному і синтаксичному рівнях, а не адекватність першотворові. Переклад сприймається як абсолютний замінник оригіналу та загалом периферійне явище. В україно-англомовному перекладі позиція В. Річ чітко контрастує з настановою перекладачів необуквалістичного напрямку, таких, як М. Найдан, В. Ткач, В. Фіпс, Дз. Орловська та ін.

Настанова В. Річ на реалістичний переклад зумовлюється вимогами замовника, а також є результатом наслідування творчого методу англійської перекладачки Д. Сеєрс. Значний уплив на формування перекладознавчих принципів В. Річ мали також В. Свобода та П. Зайцев. Крім настанови, запорукою реалістичного методу перекладу є широке коло контекстів, якими оперує перекладачка: вивчення художньої, історичної дійсності першотвору, проникнення у світогляд автора, в суть його манери і стилю, глибоке знання культури, літератури обох народів.

Таким чином, загальною рисою перекладацького методу В. Річ є академізм. Підготовчий етап перекладу для неї становить глибоке детальне прочитання оригіналу із залученням додаткових джерел, сам процес перетворення оригіналу включає глибинний пошук із зверненням до глобального вертикального контексту обох культур. Крім цього, В. Річ завжди користується академічними виданнями творів письменників для перекладу.

Зіставний аналіз оригіналів і перекладів дозволив визначити основні рівні, де якнайнаочніше виявляється імпліцитна поетика В. Річ, притаманна і для вирішення завдань інших рівнів. Вибір зумовлюється високим ступенем складності цих елементів для перекладу, що вимагає підвищеної активності з боку перекладача. Таким чином, можна узагальнити наступні риси імпліцитної поетики В. Річ: 1) Увага до всіх деталей оригіналу мікрорівня в їхній смислово-формальній єдності на макрорівні. Внаслідок цього, нерідко переклади В. Річ „звучать“ так само, як оригінал, при збереженні загальної ритмомелодики першотвору, за частого ізовокалізму та однакової позиції окремих слів і конструкцій у тексті. Таким чином, перекладачці вдається максимально наблизитися до абсолютної адекватності, не відступаючи при цьому від рис оригіналу. Для досягнення такої мети В. Річ залучає при перекладі якомога ширші лексико-граматичні пласти і синтаксичні конструкції сучасної англійської мови, що нерідко належать до периферійних сфер. Також серед методів перекладу, крім використання прямих відповідників англійської мови, значну частку займає метод контекстуально-функціональної компенсації засобами цільової мови та дескриптивний переклад. Часом адекватність перекладу досягається шляхом відходу від окремих рис оригіналу, як у випадку із відтворенням системи віршування. Лише невелика частина стилістичних засобів оригіналу залишається непереданою, що, здебільшого, є доцільним з погляду прагматики.

2) Гнучкість. При енциклопедичному характері роботи (переклад творів 46 українських письменників, що належать до різних стилів та епох) В. Річ, здебільшого, вдається диференціювати свій метод. Це, насамперед, стосується розмежування творів традиційного напрямку (у тому числі уваги до романтичних мотивів творів) та модерністичного. Внаслідок цього поділу перекладачка диференційовано підходить до використання як лексичних, так і синтаксичних засобів. Гнучкість методу також виявляється при перекладі творів особливо складних у структурному плані. Важливою рисою імпліцитної поетики В. Річ є вміння послуговуватися мовними засобами на рівні деталі.

3) Інтертекстуальність. Імпліцитній поетиці В. Річ притаманне збереження подвійної інтертекстуальності: оригіналів (за винятком неповного відтворення повтору ключових слів та українських реалій у творах на чужоземну тематику) і перекладів. Прикметною рисою її перекладів є введення цільових текстів до інтертекстуального простору культури реципієнта через залучення глобального вертикального контексту, при одночасному збереженні національно-специфічних рис оригіналу. Таким чином, В. Річ створює „переконливо незвичний“ переклад, де інтертекстуальність робить його, у більшості випадків, самодостатнім, а виноски і тлумачення відіграють лише допоміжну і необовязкову роль.

Однак іноді настанова на збереження всіх особливостей оригіналу, на переклад „без компромісів“ спричиняє відхід од принципу інтертекстуальності перекладів на рівні синтаксису та системи віршування. Такі явища, як тавтологія, декомпресія, „затички“, що призводять до часткової втрати ритмічної завершеності та гармонії тексту як метасистеми, здатні позбавити поезію її основної категоріальної риси - поетичності, а також ведуть до певного ступеня архаїзації і стирання відмінностей між стилями. Проте помітною є еволюція перекладів В. Річ з тенденцією до більшої нормативності синтаксису. Ці явища свідчать про розходження імпліцитної поетики з експліцитною, оскільки порушують принцип першочерговості естетичних якостей у художньому творі, який сама перекладачка ставить за пріоритет, та наближають метод В. Річ до обєктивно-наукового.

Часткове тяжіння перекладацького методу В. Річ до субєктивно-інтуїтивного було зафіксовано при розходженні імпліцитної та експліцитної поетик та виході перекладів за межі інтерпретаційних ресурсів оригіналів відповідно до соціокультурних чинників та концептуальної картини світу перекладача - в релігійному, культурному/міфологічному, аксіологічному планах.

Отже, дослідження охопило основні аспекти перекладацького методу В. Річ як інтерпретатора української художньої літератури. Одержані результати є внеском в теорію і практику перекладу - як шлях до теоретичних узагальнень та практичних рекомендацій, випрацювання критеріїв оцінки перекладу, а також в історію поетичного перекладу, зокрема історію рецепції української літератури в англомовному світі. Матеріал дослідження можна застосовувати при укладанні курсів з цих дисцилін, а також контрастивної лінгвістики, інтерпретації тексту, культорологічних проблем перекладу, при вивченні творчості українських письменників. Методику, запропоновану в роботі, можна використовувати при дослідженні творчого методу інших перекладачів. У майбутньому доречно було б дослідити творчу стратегію В. Річ при перекладі з інших мов. Також перспективним буде дослідження особистості цього перекладача в наступних ракурсах: як відображення суспільних процесів: ідеологічних та поетологічних, як процес породження перекладу з погляду психології творчості, як основний чинник когнітивних процесів перекладацької діяльності.