Автор художнього тексту та перекладач: проблема взаємозв’язку двох протилежних особистостей. Пасивна лексика як невід’ємна складова сучасних української та російської літературних мов. Переклади пушкінської прози українською мовою: погляд перекладознавця.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Філологічний факультет Кафедра слов’янської філології та порівняльного літературознавства Переклад прозаїчних творів О. С. Пушкіна українською мовою Дипломна робота Грошован Іванна Валентинівна Науковий керівник: доц. Сорвілова Т.В. Чернівці 2012 Зміст Вступ Розділ І. Теоретичні основи перекладу 1.1 Що таке переклад 1.2 Особливості перекладу художніх текстів 1.3 Завдання художнього перекладу 1.4 Автор художнього тексту та перекладач: проблема взаємозв’язку двох протилежних особистостей 1.5 Проблема збереження національного забарвлення у перекладах художньої літератури Розділ ІІ. Проблеми перекладу історично віддалених творів 2.1 До проблеми термінології 2.2 Способи перекладу слів-реалій 2.3 Пасивна лексика як невід’ємна складова сучасних української та російської літературних мов 2.4 Архаїзми в оригіналі та перекладі Розділ ІІІ. Переклади пушкінської прози українською мовою: погляд перекладознавця 3.1 Переклад семантичних архаїзмів як зразок роботи з реаліями «Капітанської дочки» О. Пушкіна 3.2 Розгорнуте порівняльне дослідження текстів «Капітанської дочки» двома мовами 3.3 Аналіз перекладу повісті Пушкіна „Дубровський” українською мовою 3.4 Аналіз перекладу „Повістей Бєлкіна” О. Пушкіна українською мовою Розділ IV. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях 4.1 Поведінка в екстремальних ситуаціях, забезпечення особистої безпеки 4.2 Психологічні особливості організму людини в екстремальних ситуаціях Висновки Література Вступ твір переклад пушкін текст Перекладами з однієї мови на іншу люди користуються давно, однак ніхто не може точно сказати, коли був зроблений перший переклад. Це відбулося в той історичний період, коли нагальною стала потреба в забезпеченні спілкування людей, які розмовляли на різних мовах; її можна було задовольнити лише з допомогою мовного посередника. Завдяки перекладу люди, які розмовляли різними мовами, змогли спілкуватися в багатонаціональних країнах; переклад створив можливість для міжмовної та міжкультурної комунікації; завдяки перекладам почали поширювались різноманітні вчення та релігії. Це обґрунтовувалось або надто високою вимогливістю до точності відтворення слів та їх емоційного рівня словами іншої мови, або специфікою кожної мови. Наприклад, німецький перекладач Шекспіра Август Шлегель наприкінці ХVІІІ століття так песимістично визначив свій погляд на «неперекладність» поетичних творів: «Переклад - це смертельний поєдинок, внаслідок якого остаточної поразки зазнає або той, хто перекладає, або той, кого перекладають». А на початку ХІХ століття німецький філолог Вільгельм Гумбольдт стверджував: «Всякий переклад здається мені спробою розв’язати неможливе завдання, тому що кожен перекладач неминуче розбивається об один з двох підводних каменів: він завдає шкоди смакові й мові своєї нації, коли надто близько підходить до оригіналу, він завдає шкоди оригіналові, коли надто вже близько дотримується своєрідності своєї нації» [5, с. Але відома формула про гармонійність поєднання змісту і форми в мистецтві все ж частенько порушується в перекладі - в бік примату змісту над формою. Для того, щоб найбільш адекватно передати текст оригiналу мовою перекладу, слід дотримуватися таких елементарних правил: починати аналiз перекладу не з нього самого, а з усвідомлення першотвору в його зв’язках з життям тієї краiни i епохи, якi в ньому вiдображенi; для того, щоб зробити правильний висновок про вiдповiднiсть iнтерпретацii оригіналові, необхiдно точно встановити, з якого саме тексту перекладав інтерпретатор; після того, як ми виявимо джерела перекладу, ми можемо перейти до головноi мети нашого дослiдження: до аналiзу основних принципiв самого творчого процесу, тобто перекладацького методу та перекладацькоi діяльності. Представлена дипломна робота присвячена саме проблемам перекладу творів художньої прози з російської мови на українську. До того ж, багато перекладачів вважають перехід з однієї слов’янської мови на іншу легким процесом, який не вимагає від інтерпретатора великих зусиль і може бути виконаний за досить короткий проміжок часу будь-яким носієм обох мов, - всупереч чому у нашій роботі ми висуваємо (і за допомогою прикладів збираємось обґрунтувати) думку, що переклад з однієї слов’янської мови на іншу, навіть близькоспоріднену, - це важкий творчий процес. Метою даної роботи є, по-перше, огляд, систематизація та критичний аналіз теорії питання з проблем перекладу художньої прози і, в підсумку, формулювання свого відношення до вивчених нами напрямків та досягнень перекладацької думки, по-друге, здійснення комплексного зіставного аналізу текстів оригіналу й перекладу і, по можливості, - встановлення ступеня відповідності перекладеного твору текстові першоджерела, тобто кожній з оригінальних пушкінських повістей. У процесі досягнення поставленої мети нам слід вирішити наступні конкретні питання: 1) представити теоретичну базу перекладацького дослідження ( тобто здійснити
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
