Перехід до демократії в Чеській Республіці - Автореферат

„Взірцевою” - щодо змістовного спрямування та практики реалізації реформ - у середовищі більшості транзитологів прийнято вважати Чеську Республіку, хоча на початку 2000-х років виокремилась значна група скептиків щодо вірогідності так званого „чеського чуда”. На нашу думку, Чеську Республіку можна з впевненістю віднести до незначної кількості держав постсоціалістичного простору, яким вдалося досягти основної мети політичної трансформації - консолідувати демократію як політичний режим. Вивчення досвіду Чеської Республіки дозволить Україні уникнути стандартних політичних ризиків і негативних наслідків, які можуть виникнути в результаті розбалансування форм правління і неврахування загальних тенденцій становлення демократії. Розглянути генезу владних інститутів Чеської Республіки в умовах становлення демократії та провести їх аналіз в контексті взаємовідносин „парламент - президент - уряд ”, а також між державним управлінням та місцевим самоврядуванням. Робочою гіпотезою дисертаційного дослідження є припущення, що перехід від посттоталітарного до демократичного режиму в Чеській Республіці відбувся згідно класичної схеми демократичного транзиту, яка передбачає проходження трьох послідовних етапів - лібералізацію політичного режиму, оновлення політико-інституціональної моделі державної влади й закріплення демократичних норм та процедур.„Концептуальні моделі та методологічні засади вивчення процесів демократичного переходу” - охарактеризовано існуючі теоретико-методологічні підходи дослідження демократичних транзитів та визначено оптимальну концептуальну модель для аналізу процесу переходу до демократії в Чеській Республіці. Визначено структурні елементи демократичного транзиту, серед яких основними є початкова точка та мета переходу, яка досягається в результаті проходження трьох послідовних стадій: лібералізації, яка характеризується антагоністичним протистоянням між основними політичними акторами, що дає можливість для появи демократії; демократизації, на якій відбувається інституціоналізація демократичних інститутів і норм та консолідації демократії, коли відбувається утвердження у суспільстві певних „правил гри” і повернення до тоталітарно-авторитарного стану стає неможливим. Як бачимо, в сучасній історіографії існує певна лакуна з ряду проблем: потребують вивчення особливості трансформації посттоталітарного режиму в демократичне суспільство; недостатньо досліджені шляхи розвязання політичних, соціальних та економічних проблем, що супроводжували демократичний процес у Чеській Республіці; бракує систематизованого переліку факторів, які забезпечили успішність переходу до демократії в Чеській Республіці. „„Оксамитова революція” як початковий етап переходу до демократії у Чеській Республіці” - встановлено, що суспільні зміни, які розпочалися на рубежі 1980 - 1990-х років в регіоні Центрально-Східної Європи, стали підсумком циклу історичного розвитку, що завершився, - невдалої спроби формування переходу від капіталізму до соціалізму без врахування багатоманітності обєктивних процесів та їх поліваріантності. демократія чехія багатопартійність самоврядування У третьому розділі - „Інституціоналізація демократичної моделі політичної системи у Чеській Республіці”, який складається з двох підрозділів, розглянуто генезу владних інститутів Чеської Республіки в умовах становлення демократії та проведено їх аналіз в контексті взаємовідносин „парламент - президент - уряд”; проаналізовано також місцевий рівень організації публічної влади Чеської Республіки.Однак трансформація тоталітарно-авторитарних режимів в демократичні у більшості країн Центрально-Східної Європи пройшла через класичних три етапи: підготовчий (лібералізація), етап прийняття рішень (демократизація) та фазу адаптації (консолідації або утвердження демократії). Така модель ідеально підходить для Чеської Республіки, в якій процес транзиту завершився саме встановленням функціонального демократичного режиму. Виявлено, що забезпечення сталості функціонування демократичного політичного режиму у Чеській Республіці було обумовлено низкою обєктивних та субєктивних факторів. Даний факт сприяв відродженню в Чеській Республіці у 1990-х роках демократичної політичної культури, свідченням чого є прийняття більшістю населення та елітою демократичних цінностей як основи організації суспільно-політичного життя та управління державою і негативне ставлення до недемократичних форм правління. Потенційні можливості для забезпечення сталості функціонування громадянського суспільства в Чеській Республіці є досить високими, однак перспективи його розвитку залежать, насамперед, від еволюції соціально-політичної системи Чеської Республіки, включно від змісту державної політики щодо неурядового сектору, а також, відповідно, від позиції його основних гравців.

Основний зміст дисертації

Відповідно до сформульованої гіпотези та визначеної мети, які реалізуються шляхом розкриття основних завдань дослідження, одержано наступні результати: 1. Встановлено, що в сучасній політичній науці утвердився методологічний консенсус з приводу трактування ключових дефініцій „теорії переходу”, інтерпретації умов формування демократичних систем й інститутів та етапів демократичного транзиту. Особливістю демократичних переходів в постсоціалістичних країнах є те, що на відміну від „класичних” поставторитарних транзитів, даним державам доводилося вирішувати проблему одночасного реформування політичної та економічної сфер. Однак трансформація тоталітарно-авторитарних режимів в демократичні у більшості країн Центрально-Східної Європи пройшла через класичних три етапи: підготовчий (лібералізація), етап прийняття рішень (демократизація) та фазу адаптації (консолідації або утвердження демократії). Головною ознакою цієї концептуальної моделі є те, що кінцевою метою політичної трансформації неодмінно має бути становлення демократичного політичного режиму. Така модель ідеально підходить для Чеської Республіки, в якій процес транзиту завершився саме встановленням функціонального демократичного режиму. Однак у цій країні не можна чітко розмежувати фази лібералізації та демократизації, оскільки реконструкція владних інституцій розпочалася ще в ході „оксамитової революції”.

2. Зясовано, що еволюція посттоталітарного режиму в Чехословацькій

Соціалістичній Республіці мала наслідком лібералізацію, проявами якої була активізація суспільно-політичного життя країни та послаблення тоталітарних тенденцій. Події „оксамитової революції” 1989 року були зумовлені попередніми історичними та суспільно-політичними процесами, серед яких варто виділити початок дезінтеграції Чехословаччини та послаблення її політико-правової системи у результаті відходу Комуністичної партії Чехословаччини від принципу монолітної єдності.

Досліджено, що Чехословаччина є однією з небагатьох країн Центрально-Східної Європи, яка в процесі перетворень не використовувала авторитарні інструменти у політичній практиці. У даній державі не було перехідного періоду, відбувся миттєвий перехід від посттоталітаризму до демократії. Водночас, володіючи високим рівнем демократичної економічної та політичної культури, вона стартувала в напрямку реформ однією з останніх у своєму регіоні.

Унікальним в практиці транзитології є і те, що Чехословаччина в ході демократичного транзиту розпалася на два суверенні державні утворення - Чеську й Словацьку республіки. Однак цей факт не завадив успішному утвердженню демократії в Чеській Республіці. Навпаки - мирне, конституційно-договірне припинення чехословацької федерації відіграло важливу роль у прискоренні демократизаційних процесів, закінченні перехідного періоду та перетворенні Чехії в стандартну європейську державу.

3. Виявлено, що забезпечення сталості функціонування демократичного політичного режиму у Чеській Республіці було обумовлено низкою обєктивних та субєктивних факторів. До обєктивних чинників варто віднести, передусім, наявність історичних передумов для становлення демократії. Чехію вважають єдиною країною Центральної Європи, яка мала достатньо тривалий та успішний досвід демократичного розвитку в рамках існування Чехословацької Республіки, тому під час і після „оксамитової революції” для чехів демократія сприймалася як єдина можлива альтернатива суспільного розвитку. Даний факт сприяв відродженню в Чеській Республіці у 1990-х роках демократичної політичної культури, свідченням чого є прийняття більшістю населення та елітою демократичних цінностей як основи організації суспільно-політичного життя та управління державою і негативне ставлення до недемократичних форм правління.

Субєктивним фактором успішних перетворень в Чеській Республіці можна вважати спроможність чеської політичної еліти запобігти на початку 1990-х років політико-управлінській кризі. Політична еліта Чеської Республіки сконсолідувалася навколо пріоритетів державної політики, що стало основою для успішних перетворень у соціально-політичній сфері. Двадцятирічний досвід показав, що нова політична система здатна до подолання суспільно-політичних криз без загрози демократичному порядку. Комплекс цих факторів дає підставити стверджувати, що повернення до тоталітарно-авторитарних тенденцій у Чеській Республіці є неможливим.

4. Доведено, що конституційна система Чеської Республіки побудована таким чином, щоб сприяти на інституційному рівні зміцненню демократії і перешкоджати зловживанню владними повноваженнями. Конституція та ряд інших нормативних актів сформували в Чеській Республіці форму правління, котра, з огляду на класичну доктрину, класифікується як парламентська республіка, заснована на принципі розподілу влади та системі стримувань і противаг. Встановлено, що більшість важелів влади знаходиться в керівників політичних партій, які займають домінуючі позиції у законодавчому органі. Вся повнота законодавчої влади належить парламенту, а центром виконавчої влади є уряд. Президент є гарантом Конституції, загальнонаціональним авторитетом, але аж ніяк не главою виконавчої влади, який визначає політичний курс держави й несе відповідальність за його здійснення.

Зясовано, що у системі демократичного правління значна роль належить місцевому самоврядуванню, що забезпечує близькість влади до громадян, гарантує існування необхідних ресурсів у розпорядженні місцевої влади, її незалежність від центрального уряду та ефективне надання громадських послуг.

5. Визначено, що партійна система Чеської Республіки є консолідованою.

Підставою для такого висновку можуть слугувати наступні факти: упродовж останнього десятиліття ХХ - на початку ХХІ століть у республіці були проведені „без насилля згори чи знизу” чотири виборчі кампанії Палати депутатів парламенту; конкуруючі політичні табори визнавали легітимний перехід влади один від одного; не було засвідчено ознак виборчих маніпуляцій під час національний кампаній; є відсутніми позасистемні „ворожі” впливові політичні партії. Становленню стабільної партійної системи сприяли, насамперед, вибір ефективної моделі правового регулювання функціонування політичних партій та здатність чеської політичної еліти вирішувати політичні проблеми згідно з демократичними принципами, тобто за допомогою консенсусу і в рамках правового поля.

6. Встановлено, що процес консолідації громадянського суспільства в

Чеській Республіці ще не завершився, оскільки простежуються певні негативні тенденції, що заважають цьому. Однак очевидним є те, що інституціональна модель громадянського суспільства, яка утвердилися в Чеській Республіці упродовж 1990-х - початку 2000-х років є ефективною.

Потенційні можливості для забезпечення сталості функціонування громадянського суспільства в Чеській Республіці є досить високими, однак перспективи його розвитку залежать, насамперед, від еволюції соціально-політичної системи Чеської Республіки, включно від змісту державної політики щодо неурядового сектору, а також, відповідно, від позиції його основних гравців.

Авторка дисертаційної роботи вважає, що здійснений аналіз процесу переходу до демократії в Чеській Республіці охопив найбільш актуальні проблеми демократичних перетворень в цій країні. Водночас, окреслене коло науково-дослідних завдань не є вичерпним, позаяк за його межами залишилися такі важливі аспекти демократизаційних процесів, як соціально-економічне реформування, дослідження проблем розвитку зовнішньополітичного курсу Чеської Республіки, що є перспективним предметом для подальших наукових розвідок вітчизняних науковців.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях

1. Лендьел М. Вибір інституційного дизайну публічної влади як фактор консолідації демократії в країнах Центральної та Східної Європи (на прикладі Чеської Республіки) / Мирослава Лендьел, Наталія Петрушка // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2008. - №5 (61). - С. 135-140.

2. Петрушка Н. Вплив громадянського суспільства на „оксамитову революцію” в Чехословаччині / Наталія Петрушка // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2008. - №2 (58). - С. 45-48.

3. Петрушка Н. Вплив парламентських виборів 2006 року на розвиток партійної системи Чеської Республіки / Наталія Петрушка // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 9 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М. Вегеш (гол. ред.), В. Андрущенко, О.Бабкіна та ін. - Ужгород: Видавництво УЖНУ „Говерла”, 2008. - С. 138-143.

4. Петрушка Н. Еволюція партійної системи Чеської Республіки в умовах трансформації суспільства / Наталія Петрушка // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 7-8 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М.Вегеш (гол. ред.), В.Андрущенко, О.Бабкіна та ін. - Ужгород: Видавництво УЖНУ „Говерла”, 2007. - С. 195-201.

5. Петрушка Н. Інститут парламентаризму в Чеській Республіці: характеристика та основні функції / Наталія Петрушка // Віче. - 2007. - №18. - С. 56-58.

6. Петрушка Н. Консолідація демократії як ключовий етап демократичного транзиту: чеський досвід для українського суспільства / Наталія Петрушка // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 10 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М.Вегеш (гол. ред.), В.Андрущенко, О.Бабкіна та ін. - Ужгород: Видавництво УЖНУ „Говерла”, 2008. - С. 253-256.

7. Петрушка Н. Теоретико-методологічні засади дослідження демократичних переходів та їх специфіка у країнах Центральної та Східної Європи / Наталія Петрушка // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 5-6: Ціна свободи й незалежності: трансформація політичних систем в країнах Центральної та Південно-Східної Європи до та після 1989-1991 рр.: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М.Вегеш (гол. ред.), В.Андрущенко, О.Бабкіна та ін. - Ужгород: Видавництво УЖНУ „Говерла”, 2007. - С. 205-215.