Розгляд вітчизняної системи вищої освіти під кутом зору її спроможності до реалізації оптимального переходу до багатомовності. Визначення вищого навчального закладу як соціального інституту, здатного засвоювати корисні новації та модернізуватися.
При низкой оригинальности работы "Перехід до багатомовності як тенденція розвитку вищої освіти України", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Для системи вищої освіти України в тому вигляді, в якому вона існує нині, українсько-російська двомовність, разом з побутовою багатомовністю у різноманітних варіантах виявлення останньої (українсько-російсько-болгарська, українсько-румунсько-російська, українсько-угорсько-словацько-російська тощо), є тими рисами, що їх з повним правом можна кваліфікувати як невідємні й навіть, до певної міри, основоположні ознаки ситуації. Характерною рисою українсько-російської та російсько-української двомовності (або диглосії), яка знаходить своє виявлення у форматі власне лінгвістичного підходу до мовної проблематики, мовної ситуації, мовної політики, слід вважати її наявність практично у всіх без винятку формах існування мови, починаючи з літературної (стандартної) і народно розмовної й закінчуючи діалектами, наріччями, соціолектами та ін. Вітгенштейна про існування не однієї “мови взагалі” як гомогенного утворення, а мовної сфери як гетерогенної сукупності багатьох “мов”, які обслуговують різноманітні галузі людської діяльності, перебираючи на себе у кожному конкретному випадку роль головного інструменту функціонування систем комунікації та мовної поведінки різного типу, - можна буде констатувати, що в українському мовному середовищі “мова освіти” відповідає як українському національному варіантові “мови взагалі”, так і всім (або майже всім) окремим “мовам”, починаючи з “мови науки”, “мови політики”, “мови етики”, “мови культури” і закінчуючи “мовою метро” та “мовою ринку” [1, с. У глобальному світі з притаманним для нього поділом на центр (або центри) та периферію такі мови, як українська, на рівні об’ єктивних реалій позбавлені можливості відкрити для тих, для кого вона є рідною, канали для реалізації соціальних функцій, які б можна було вважати універсальними, тобто такими, що діють у всіх без винятку сферах глобалізованої комунікації. Мають, гадаємо, рацію автори вступного тексту до другого видання антології “Націоналізм”, коли стверджують, що “тим, хто твердить, що своя власна мова (мова, що не є спільною з іншими націями) не є обовязковою ознакою нації і що нація може існувати, не маючи власної мови, цілком виправдано можна відповісти так: дійсно, ця ознака не обовязкова (бо не існує взагалі обов’ язкових, універсальних ознак націй).
Список литературы
1. Бацевич Ф. Нариси з лінгвістичної прагматики. Монографія / Ф. Бацевич. - Львів: ПАІС, 2010. - 336 с.
2. Генсон М. Е. Керування освітою та організаційна поведінка / М. Е. Генсон [Пер. з англ. Х. Проців]. - Львів: Літопис, 2002. - 384 с.
3. Лісовий В., Проценко О. Націоналізм, нація та національна держава / В. Лісовий, О. Проценко. - У кн.: Націоналізм. Теорії нації та націоналізму від Йогана Фіхте до Ернеста Гелнера: Антологія, 2-е видання (перероблене і доповнене) // Упор.: Проценко О., Лісовий В. - К. : “Смолоскип”, 2006. - С. І-ХХІІІ.
4. Носков С. Лингвистическая революция Саакашвили [Електронний ресурс] / С. Носков. - Режим доступу (станом на 2015 р.): http://www.stoletie.ru/rossiya_i_mir/lingvisticheskaja_revolucija_saak ashvili_2011-01-26.htm.
5. Сквірська В. “Мова - зброя політики” або про мовні проблеми у пострадянській Одесі / В. Сквірська // Мовна політика та мовна ситуація в Україні. Аналіз і рекомендації. 2-ге видання. - К. : Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2010. - С. 169-196.
6. Фрумкина Р. М. Психолингвистика / Р. М. Фрумкина. - М. : Академия, 2006. - 233 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
