Перебіг переговорів представників Директорії УНР з французьким військовим командуванням в Одесі і дипломатами держав Антанти в Парижі у січні-березні 1919 р. Військова місія Антанти на півдні України. Організація збройних сил для боротьби з більшовиками.
При низкой оригинальности работы "Переговори між представниками директорії УНР і держав Антанти у січні-березні 1919 року", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Переговори між представниками директорії УНР і держав Антанти у січні-березні 1919 року доктор історичних наук, доцент Наталія Городня Анотація Висвітлюється перебіг і зміст переговорів представників Директорії УНР з французьким військовим командуванням в Одесі і дипломатами держав Антанти в Парижі у січні-березні 1919 р. Показано, що у цей період існувало «вікно можливостей» для отримання українцями підтримки держав Антанти, яким вони не скористалися. Хоча в цілому перемога цього блоку держав у світовій війні не була сприятливою для створення незалежної української держави, проте на початку 1919 рр. основне завдання країн-переможниць полягало у боротьбі з більшовизмом, не допущенні його експансії на захід, а не у відновленні територіальної цілісності Росії. Незважаючи на негативне ставлення лідерів держав Антанти до Директорії УНР, характер якої вони не могли зрозуміти, контроль нею території України та чисельність і боєздатність її армії створювали підґрунтя для налагодження співробітництва між ними для спільної боротьби з більшовизмом. Під час переговорів в Одесі йшлося про допомогу Директорії у війні з більшовиками за умови встановлення протекторату Франції над Україною на період цієї війни. Натомість вони зробили ставку на стримування більшовизму силами Польщі й Румунії, зміцнення цих держав, у тому числі за рахунок етнічних українських земель. Важливим внеском у дослідження міжнародного контексту формування української національної державності останнього десятиліття є видання Інститутом історії України документів періоду української революції [2; 3], а також праці І. Дацківа [4; 5; 6], який успішно узагальнив надбання вітчизняної історіографії у вивченні української дипломатії революційних часів. У звязку з цим перед українським урядом постало важливе завдання відновити контакти з ними і зацікавити їх у підтримці української національної справи.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
