Передумови залучення та ефективного використання іноземних інвестицій в АПК України - Автореферат

бесплатно 0
4.5 157
Уточнення теоретико-методологічних засад іноземної інвестиційної діяльності. Визначення передумов залучення інвестицій, обґрунтування їх ролі у розвитку вітчизняного АПК та напрямів підвищення ефективності використання. Вплив іноземного капіталу на АПК.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
Проте, обсяги залучення іноземних інвестицій в аграрне виробництво залишаються нині незначними, що зумовлено несприятливими політичними, соціально-економічними та екологічними чинниками. У цих умовах для національного АПК важливого значення набувають іноземні інвестиції, які поєднують в собі фінансове забезпечення і техніко-технологічне оновлення підприємств, оскільки виступають основними каналами надходження інновацій. Дисертаційне дослідження виконано в Обєднаному інституті економіки НАН України в межах планових науково-дослідних тем “Відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу АПК” (номер державної реєстрації 0199U000052) та “Ресурсне забезпечення сталого розвитку АПК” (номер державної реєстрації 0103U000088). виявити вплив іноземного капіталу на розвиток АПК України, порівнявши результати виробничої діяльності підприємств з іноземними інвестиціями та інших підприємств галузі; розкрити основні проблеми іноземного інвестування економіки України, оцінивши інвестиційний клімат її регіонів, обґрунтувати пропозиції щодо залучення й ефективного використання іноземних інвестицій у вітчизняний АПК;У першому розділі “Теоретичні основи міжнародних економічних відносин” іноземні інвестиції розглядаються як найважливіша складова міжнародних економічних відносин в умовах глобалізації. Проблема залучення іноземних інвестицій настільки ускладнилася, що вирішити її на рівні окремої країни неможливо, тому регулювання режиму інвестування повинно відбуватися у двосторонньому або багатосторонньому порядку. Було сформовано 11 спеціальних (вільних) економічних зон і 9 територій пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в яких для інвесторів передбачалася низка пільг. Іноземним інвесторам були надані певні гарантії з боку держави, а саме: зарубіжні інвестиції не підлягають націоналізації; іноземним інвесторам гарантується безперешкодний переказ за кордон прибутків; вони мають право на відшкодування збитків, у тому числі за упущену вигоду і моральну шкоду, які були їм завдані внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами чи посадовими особами обовязків, передбачених законодавством щодо іноземних інвесторів; у разі припинення діяльності гарантується повернення інвестиції в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій або товарній формі. У другому розділі “Аналіз сучасного стану іноземної інвестиційної діяльності в АПК України” досліджено соціально-економічні передумови та сучасний стан інвестиційної діяльності в АПК України, проаналізовано зарубіжний і вітчизняний досвід залучення іноземного капіталу в підприємства та визначено роль зарубіжних інвестицій у розвитку агропромислового комплексу.У дисертації викладено теоретичні узагальнення щодо еволюції міжнародної інвестиційної діяльності, визначено передумови залучення іноземних інвестицій, їх роль у розвитку вітчизняного АПК, розроблено методику оцінки інвестиційного клімату регіонів, обґрунтовано напрями підвищення ефективності використання іноземного капіталу та поліпшення інвестиційної привабливості підприємств АПК. Залучення іноземних інвестицій в Україну зумовлене, перш за все, посиленням і незворотністю процесів інтерналізації економічної діяльності, зростанням взаємозалежності національних господарств, розширенням інтеграційних процесів на всіх рівнях, що унеможливлює відокремленість країни від зовнішнього світу і сучасних загальносвітових тенденцій розвитку. Для країн-реципієнтів узагалі і для України зокрема іноземні інвестиції є додатковим джерелом розвитку й зростання, що сприяє вирішенню багатьох внутрішніх проблем, особливо в умовах гострого дефіциту фінансових ресурсів. Доведено, що основний смисл залучення іноземних інвестицій полягає не стільки в забезпеченні додатковими фінансовими ресурсами, скільки в тому, що разом з інвестиціями надходять нові технології та прогресивні форми організації виробництва, що дає можливість отримати значний економічний ефект. Порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду функціонування підприємств з іноземним капіталом дає підстави стверджувати про існування організаційно-економічних переваг цих підприємств порівняно з національними підприємствами АПК, а саме, значно вищий рівень продуктивності праці, заробітної плати і рентабельності виробництва, а також здатності до інвестування та зовнішньоторговельної активності.

План
2. Основний зміст

Вывод
У дисертації викладено теоретичні узагальнення щодо еволюції міжнародної інвестиційної діяльності, визначено передумови залучення іноземних інвестицій, їх роль у розвитку вітчизняного АПК, розроблено методику оцінки інвестиційного клімату регіонів, обґрунтовано напрями підвищення ефективності використання іноземного капіталу та поліпшення інвестиційної привабливості підприємств АПК.

1. Встановлено, що іноземні інвестиції нині - один з основних факторів глобалізації та зростання національної економіки. Залучення іноземних інвестицій в Україну зумовлене, перш за все, посиленням і незворотністю процесів інтерналізації економічної діяльності, зростанням взаємозалежності національних господарств, розширенням інтеграційних процесів на всіх рівнях, що унеможливлює відокремленість країни від зовнішнього світу і сучасних загальносвітових тенденцій розвитку.

2. Зясовано, що для країн-експортерів капіталу прямі іноземні інвестиції є одним із засобів отримання прибутків, розширення і підвищення ефективності виробництва, доступу на нові ринки (як сировинні, так і споживчі). Для країн-реципієнтів узагалі і для України зокрема іноземні інвестиції є додатковим джерелом розвитку й зростання, що сприяє вирішенню багатьох внутрішніх проблем, особливо в умовах гострого дефіциту фінансових ресурсів. В Україні частка інвестицій у ВВП лише у 2003 р., вперше за період незалежності, перевищила 20 % (оптимальний рівень інвестицій, що забезпечує розширене відтворення економічного потенціалу, становить 22-25 % від обсягу ВВП, а в країнах з високими темпами економічного зростання - 25-35 %).

3. Доведено, що основний смисл залучення іноземних інвестицій полягає не стільки в забезпеченні додатковими фінансовими ресурсами, скільки в тому, що разом з інвестиціями надходять нові технології та прогресивні форми організації виробництва, що дає можливість отримати значний економічний ефект. Порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду функціонування підприємств з іноземним капіталом дає підстави стверджувати про існування організаційно-економічних переваг цих підприємств порівняно з національними підприємствами АПК, а саме, значно вищий рівень продуктивності праці, заробітної плати і рентабельності виробництва, а також здатності до інвестування та зовнішньоторговельної активності. Водночас не менш важливим є соціальний ефект від залучення іноземного капіталу, як на рівні регіонів (вирішення проблем регіонального безробіття, розвиток сільських територій, вирівнювання умов і якості життя міського й сільського населення), так і на рівні держави (зменшення міграції населення в міста і за кордон, поліпшення демографічної ситуації).

4. Досліджено світові тенденції руху та використання іноземного капіталу, на основі аналізу яких країни класифіковано в три групи. Перша - розвинуті країни, які відіграють ключову роль на міжнародному ринку інвестицій, залишаючись найбільшими експортерами та імпортерами капіталу і які інвестують переважно у високотехнологічні наукомісткі галузі і проекти. Це посилює процеси поляризації між країнами “центру” і “периферії”. Водночас на світових фінансових ринках активізується діяльність нових агентів - країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою, які залишаються переважно імпортерами капіталу. Найбільшими реципієнтами іноземного капіталу є Китай, Гонконг, Бразилія, Угорщина, Чехія, Польща та інші. Ці країни знаходяться на етапі розвитку або трансформаційних змін, але в них уже створені відповідні інституційно-правові умови. Залучаючи іноземні інвестиції, вони намагаються поліпшити технічний і технологічний рівень національних підприємств, підвищити ефективність і конкурентоспроможність економіки. Третя група країн, в яких реформи здійснюються надто повільно, здебільшого використовує іноземний капітал для вирішення поточних фінансових проблем (покриття дефіциту бюджету, вирівнювання платіжного балансу тощо).

5. Визначено, що загальносвітовою тенденцією стає посилення конкуренції за отримання іноземних інвестицій. Якщо донедавна для залучення зарубіжних капіталів уряди країн здебільшого обмежувались створенням сприятливого національного режиму, то в сучасних умовах вони змушені вживати спеціальні заходи (вводити найрізноманітніші пільги, особливі режими, створювати вільні економічні зони і території тощо). Тільки в 2002 р. 70 країн внесли в інвестиційні режими певні зміни, 95 % з яких були спрямовані на створення сприятливіших умов для іноземних інвесторів.

6. Україна поки що залишається непривабливою для іноземних інвесторів - на одну особу населення припадає близько 146 дол. США прямих іноземних інвестицій, що на порядок менше порівняно з іншими країнами з перехідною економікою. Мізерні масштаби залучення іноземного капіталу зумовлені, насамперед, несприятливим інвестиційним кліматом - нестабільністю (політичною, економічною, соціальною, правовою), кризовими явищами, корупцією та відсутністю фінансових гарантій щодо інвестицій.

7. Незважаючи на загальні несприятливі умови, харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів є привабливою сферою для іноземних інвесторів (на початок 2004 р. туди було залучено 988,3 млн. дол. США, або 14,8 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій), що пояснюється наявністю у цих галузей суттєвих конкурентних переваг. Водночас у сільське господарство, мисливство та лісове господарство надійшло 187,5 млн. дол. США, що становить лише 2,8 % від загального обсягу іноземних інвестицій. Непривабливість аграрного сектору для іноземних інвесторів значною мірою зумовлена низьким рівнем прибутковості сільськогосподарського виробництва, високими ризиками і неврегульованістю земельних відносин, оскільки, з одного боку, є майже 7 млн. дрібних власників землі (середній розмір земельної частки (паю) на 01.01.2004 р. становить 4 га), а з іншого - мораторій на продаж землі.

8. Серед основних факторів, що негативно впливають на іноземну інвестиційну діяльність в АПК, перш за все слід відзначити такі: політичні (нестабільність в країні), фінансово-економічні (великий податковий тиск), соціальні (низька платоспроможність населення - потенційних споживачів), екологічні (значні рівні забруднення земель сільськогосподарського призначення).

9. Доведено, що для збільшення надходжень іноземних інвестицій в економіку України і зокрема в агропромисловий комплекс, необхідне створення сприятливих умов господарювання, що передбачає впровадження системи заходів, спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату, забезпечення прозорості і стабільності законодавства у сфері інвестування та оподаткування; реформування податкової системи шляхом скорочення загальної кількості податків і зменшення ставок деяких з них, ліквідацію економічно необґрунтованих пільг. Правове регулювання іноземних інвестицій слід підняти до рівня світових стандартів.

10. Поліпшення інвестиційної привабливості аграрного сектору потребує врегулювання земельних відносин, а саме, забезпечення можливості реалізації права власності на землю в повній мірі.

11. Для забезпечення ефективного використання іноземних інвестицій в АПК необхідно передбачити державну підтримку, зокрема, створення пільгових умов для реалізації вкладень, повязаних із науковою, науково-технічною та інноваційною діяльністю.

Список литературы
1. Мацибора Т.В. Підприємництво як передумова формування ринкових відносин // Екологізація виробництва в АПК. - К.: Інститут економіки НАНУ, 1994. - С. 96-100. (0,3 д.а.).

2. Мацибора Т.В. Деякі проблеми іноземного інвестування в Україні // Еколого-економічні аспекти формування ресурсного потенціалу АПК. - К.: Інститут економіки НАНУ, 1995. - С. 91-96. (0,3 д.а.).

3. Мацибора Т.В. Зовнішньоекономічна діяльність як фактор підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва // Ресурсний потенціал АПК у ринковій економіці: теорія і практика формування. - К.: Інститут економіки НАНУ, 1996. - С.87-92. (0,4 д.а.).

4. Мацибора Т.В. Прямі іноземні інвестиції в економіці перехідного періоду // Економіка АПК. - 2003. - № 8. - С.100-104. (0,3 д.а.).

5. Мацибора Т.В. Проблеми поліпшення інвестиційного клімату в Україні // Економіка АПК. - 2003. - № 10. - С.83-85. (0,2 д.а.).

6. Valentinov V., Matsibora T., Malik M. The effects of social capital on the organization of agricultural enterprises and rural communities in transition: the case of Ukraine // The Role of Agriculture in Central and Eastern European Rural Development: Engine of Change or Social Buffer? Martin Petrick, Peter Weingarten (eds., 2004). Studies on the Agricultural and Food Sector in Central & Eastern Europe, Vol. 25, Halle (Saale), IAMO, pp. 269-284. (Особистий внесок - проведено анкетування, створено базу даних, здійснено розрахунки, що розкривають звязок між соціальним капіталом та ефективністю сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм). (0,33 д.а.).

7. Малік М.Й., Валентинов В.Л., Мацибора Т.В. Вплив соціального капіталу на організацію діяльності сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. - 2005. - № 5. - С. 105-112. (Особистий внесок - проаналізовано вплив соціального капіталу на розвиток різних форм господарювання та досліджено звязок між наявністю соціального капіталу та ефективністю діяльності підприємств). (0,26 д.а.).

8. Мацибора Т.В. Іноземні інвестиції як фактор економічного розвитку // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання. В 2 -х т. Т. 2. - К.: ІАЕ, 2001. - Розд.4: Економічний механізм ефективного функціонування АПК. - С. 134-135. (0,1 д.а.).

9. Мацибора Т.В., Грищенко О.Ю., Демченко О.В. Світові тенденції розвитку АПВ (міжнародні порівняння) // Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний зб. - К., 2002. - Вип. 5. - Розд. 3, гл. 3.4. - С. 202-234. (Особистий внесок - проведено аналіз світового розвитку агропромислового виробництва). (0,3 д.а.).

10. Мацибора Т.В. Огляд тенденцій розвитку світового агропромислового виробництва // Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний зб. - К., 2003. - Вип. 6. - Розд. 12, гл 12.1. - С. 721-740. (1 д.а.).

11. Мацибора Т.В. Розвиток світового ринку сільськогосподарської продукції і продовольства // Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. - К.: ННЦ ІАЕ, 2005. - Розд. 12. - С. 270-287. (1 д.а.).

12. Валентинов В.Л., Малік М.Й., Мацибора Т.В. Роль аграрного виробництва у сільському розвитку країн Центральної та Східної Європи // Економіка АПК. - 2005. - № 3. - С. 150-153. (Особистий внесок - 0,1 д.а.).

Размещено на .ru

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?