Проблематика політичного аналізу та прогнозування; передумови та чинники розвитку політичної аналітики, впровадження в сучасну практику. Інституалізація феноменів політичного аналізу, реалізація його принципів і значення для українського державотворення.
Які б скептичні зауваження не висловлювались щодо тих або інших прогнозів, у будь-якому випадку в політиці виграють ті, хто до прогнозів дослухається, намагаючись осягнути їх підстави, зрозуміти логіку обґрунтування, виявити сутність і скерованість. Відтак, політичний аналіз і прогнозування стають необхідними чинниками ефективного політичного процесу. По-четверте, зявляються нові замовники на політичний аналіз та прогнозування - з появою реального плюралізму у вітчизняній політичній сфері (багатопартійність) та зростанням на власних теренах недержавних центрів економічного впливу - фінансово-промислових груп і окремих «капітанів» великого бізнесу. Разумкова, Український центр незалежних політичних досліджень, центр «Софія», Міжнародний інститут порівняльного аналізу, Київський центр політичних досліджень і конфліктології, Міжнародний центр перспективних досліджень, Школа політичної аналітики НАУКМА, тощо), громадських організацій (Українська академія політичних наук, Асоціація молодих українських політологів і політиків, Комітет виборців України, «Пора» тощо), спеціалізованих друкованих видань («Дзеркало тижня», «Галицькі контракти», «Коментарі», «Без цензури», «Експерт», «Власть денег», «Профіль» та ін.), інтернет-ресурсів («Українська правда», «Версії», «Кореспондент», «ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ» тощо), які займаються політичною аналітикою і прогнозуванням у різних сферах суспільного життя України. Усе це разом зумовило інституалізацію феноменів політичного аналізу і прогнозування в Україні [1], появу цілого прошарку політичних аналітиків, які відіграють усе більшу роль у реальній політиці, вагомим підтвердженням чого є включення їх до списків провідних політичних партій і блоків на високих (прохідних) місцях.
Список литературы
1. Аналітичні інституції України: довідник недержавних дослідницьких організацій України [ред. В. Яблонський] - K.: МІПА, 1997 - 203 с.
2. Маркузе Г. Разум и революція. - СПБ.: «Владимир Даль», 2000. - 541 с.
3. Парсонс Т. Система современных обществ. - М.: Аспект-Пресс, 1997 - 270 с.
4. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования; [пер. с англ.]. - М.: Academia, 1999. - 956 с.
5. Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире. - СПБ.: Изд-во «Университетская книга», 2001. - 416 с.
6. Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах - М.: Прогресс-Традиция, 2004. - 480 с.
7. Фукуяма Ф. Конец истории? // Философия истории. Антология - М.: Аспект-Пресс, 1995. - С. 290-310.
8. Аристотель. Політика. - К.: Основи, 2000. - 238 с.
9. Масуда Й. Гіпотеза про генезис Homo intelligens // Сучасна зарубіжна соціальна філософія: хрестоматія. - K.: Либідь, 1996. - С. 335-361.
10. Поппер К. Відкрите суспільство і його вороги: в 2 т. - K.: Основи, 1994-1994. -Tl,- 1994. - 444 с.
11. Поппер К. Відкрите суспільство і його вороги: в 2 т. - K.: Основи, 1994-1994. - Т. 2. - 1994. - 494 с
12 .Тоффлер Э. Третья волна. - М.: ACT, 1999. - 784 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
