Визначення поняття ісламський екстремізм стосовно до кримського регіону. Аналіз ризику розповсюдження навчань про радикальну перебудову держави зі світською моделі на духовну у Криму, де проходить лінія контакту християнської та ісламської цивілізації.
Під екстремізмом в його політичному чи етно-конфесійному вираженні слід розуміти політичну діяльність, націлену на підрив основ державного устрою, розпалювання міжнаціональної чи релігійної ворожнечі [1,с.125]. Звідси, на думку деяких дослідників, невірно ототожнювати екстремістів з цією релігією: екстремістські ісламські угруповання, в тому числі, ваххабіти, закликають до насильства і практикують його, що прямо суперечить ісламським канонам [3,с.125]. У літературі зявився навіть спеціальний термін для позначення такого роду радикальних течій: «псевдоісламській екстремізм». Локалізуючи термін «ісламський екстремізм» на території Криму ми використовуємо саме цивілізаційний підхід, оскільки мова йде про претензії з боку радикальних угруповань на створення держави, організованої та функціонуючої на основі законів шаріату. Якщо розглядати політичний механізм досягнення, то реалізація поставлених цілей включає три стадії, на першій з яких формується «партійне» ядро, «готуються люди, які вірять у цілі, завдання і методи партії», на другий відбувається активна «взаємодія з уммою», третя стадія починається після встановлення ісламської держави і включає, серед іншого, «місію донесення ісламу до решти світу шляхом ведення непримиренного збройного джихаду» [7,с.44].Стосовно до Криму, як мультіетнічному і поліконфесійному регіону можливо в рамках цивілізаційного підходу використовувати термін «ісламський екстремізм».
Вывод
ісламський екстремізм крим християнський
Стосовно до Криму, як мультіетнічному і поліконфесійному регіону можливо в рамках цивілізаційного підходу використовувати термін «ісламський екстремізм».
Поширенню у Криму ідеології Хізб-ут-Тахрір сприяла відсутність чіткої, послідовної і скоординованої позиції державних органів (СБУ, Державного комітету у справах національностей та релігій, МВС) з припинення ісламського екстремізму на півострові.
Відсутність заборони діяльності Хізб-ут-Тахрір в Україні свідчить про недооцінку з боку владних інститутів такого роду загрози для держави.
Фактична діяльність на території Криму нелегалізованих у встановленому законом порядку організацій (наприклад, меджліс) створює прецедент для появи нових, можливо, більш радикальних структур.
Список литературы
1. Улезко Э. Экстремизм и терроризм: понятийно-категориальный аппарат исследования явления // Философия права. - 2009. - № 5. - С.122-125.
2. Диль В. Тенденции развития современного экстремизма: молодежный и информационный экстремизм // Известия Томского политехнического университета. - 2009. - Т. 314. - № 6. - С.167-170.
3. Назиров Д. Неоваххабизм как идеология политического экстремизма и терроризма // Евразийская интеграция: экономика, право, политика. - 2009. - № - С.125-127.
4. Карамян С. Исламский фундаментализм: теория и практика // Власть 2005 - №4. - С.82-86.
5. Якупов М. Осмысление роли религиозного верования в контексте псевдоисламского экстремизма // Вестник Челябинского государственного университета. - 2009. - № 29 (167). Философия. Социология. Культурология. - Вып. 13. - С.21-25.
6. Huntington S. P. The clash of civilizations and the remaking of world order. - N. Y., 1996. - 125 р.
7. Добаев, И. П. Исламский радикализм: генезис, эволюция, практика / И.П. Добаев; ответственный редактор проф. Волков Ю.Г.; Ростовский государственный университет, Северо-Кавказская академия государственной службы. - Издательство СКНЦ ВШ, 2003. - 416 с.
8. Режим доступа: Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
