Передання майна у користування за участю особи, уповноваженої на укладання договору найму (оренди) - Статья

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИНПершочергово, змістовне навантаження вказаної статті зумовлене статусом власника майна, адже моделюючи її положення, законодавець виходив з того, що передання майна у найм є однією із форм розпорядження ним, а тому наймодавцем може бути лише той, хто має право розпоряджатися майном за власною волею, незалежно від волі інших осіб. 761 ЦК України у правовому регулюванні відносин найму проглядається також у визначенні правових наслідків передання за договором речі у користування особою, яка не є її власником чи особою, яка не уповноважена на укладання договору найму. У встановлених законом і договором межах управитель самостійно визначає характер і види таких дій, однією із яких є укладання договору найму (оренди) щодо довіреного йому майна. По-друге, будучи невласником переданого йому майна та укладаючи щодо цього майна договір найму (оренди), управителю не потрібно попередньо отримати згоду на вчинення такої дії від установника управління, оскільки такого роду обмеження законодавчо встановлені тільки на випадок відчуження майна, яке передано в управління, та укладання щодо нього договорів застави (ч. На відміну від загальних положень про строк договору найму (оренди), які надають можливість укладати договір на невизначений строк, строк договору найму (оренди), який укладає управитель задля виконання своїх договірних завдань, завжди визначений або домовленістю сторін, або законом.

1. Абрамова Е. Н., Аверченко Н. Н., Байгушева Ю. В. Гражданское право: учебник: в 3-х томах. Том 2. Ч. 1. - 2010. - 880 с.

2. Договірне право України. Особлива частина: навч. посіб. / Т. В. Боднар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова та ін.: за ред. О. В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 1200 с.

118

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН

3. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. № 2664-III / Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 1. - Ст. 1.

4. Цивільне право: підручник: у 2-х т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. І. Бєгова та ін..; за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького - Х.: Право. - 2011. - Т. 2. -816 с.

5. Про затвердження Порядку оренди житла з викупом: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 р. № 274 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-п.

6. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям: Указ Президента України від. 08.08.1995р. № 720/95 / Урядовий курєр. - 1995. - № 121. - 12 серпня.

7. Брунь А. Г. Договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Алевтина Геннадіївна Брунь; Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2003. - 173 с.

8. Вінник О. М. Господарське право: курс лекцій / О. М. Вінник - К.: Атіка, 2004. - 624 с.

9. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). Монографія. - Юрінком Інтер, 2006. - 592 с. 10. Про оренду державного та комунального майна: Закон України в редакції Закону від 14.03.95 р.

№ 98/95-ВР // Відомості Верховної Ради. -1995. - № 15. - Ст. 99.

11. Про управління обєктами державної власності: Закон України від 21.09.2006 р. № 185-V // Відомості Верховної Ради. - 2006. - № 46. - Ст. 456.

12. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 1995. - № 24. - Ст.189.

13. Лісовий кодекс України: Кодекс в редакції Закону від 08.02.2006 № 3404-IV // Відомості Верховної Ради. - 2006. - № 21. - Ст. 170.

The work determines some peculiarities of interest-free loan relations in which a lender is a person who is authorized to make the contract.

В статье определены особенности договорных отношений аренды, в которых арендодателем является лицо, уполномоченное на заключение договора аренды.

ПРЕДМЕТ ЯК ІСТОТНА УМОВА ДОГОВОРІВ СТРАХУВАННЯ

Міловська Н. В., кандидат юридичних наук, доцент, науковий співробітник НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПРН України

У статті охарактеризовано особливості предмета як однієї з істотних умов договорів страхування, здійснено систематизацію поглядів науковців щодо предмета договору страхування.

Ключові слова: договір страхування, предмет договору, об’єкт страхування, майнові інтереси, страховий інтерес, страхувальник, страховик, істотні умови договору.

На сьогодні правове регулювання страхових відносин здійснюється одночасно Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) [1], Господарським кодексом України (далі - ГК України) [2], Законом України «Про страхування» [3] та іншими нормативно-правовими актами, не всі норми яких є взаємоузгодженими. У практицівітчизняних судівсправизапозовамипропорушеннядоговірнихзобовязаньзістрахуванняєнепоодинокими.

У ЦК України під договором страхування розуміється такий договір, за яким одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити іншій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979) [1]. Аналогічне визначення договору страхування міститься і в ч. 1 ст. 354 ГК України.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. ЦК України відносить договір страхування до договорів про надання послуг (гл. 62 «Послуги. Загальні положення») [1]. Хоча деякі автори стверджують, що договорами про надання послуг не можуть називатися будь-які договори, яким у книзі 5 відведено окремі глави чи параграфи, оскільки гл. 63 включена до кодексу поряд із іншими главами, зокрема й гл. 67, присвяченою страхуванню, а не як загальна [4, с. 363-364]. Однак, ознайомившись із кількома класифікаціями цивільно-правових договорів, можна переконатися у неоднозначності позицій дослідників щодо розгляду договору страхування як договору про надання послуг. Так, О. С. Іоффе виділяє зобов’язання із страхування в окрему категорію і тим самим розмежовує цей вид зобов’язань із

119