Перебіг гломерулонефриту в умовах цитомегаловірусної інфекції - Автореферат

Показано, що, в основному, ЦМВ виявляється в хворих з IGA-нефропатією: Muller GA і співавтори, 1992, виявляли в 90% досліджуваних нефробіоптатів хворих на IGA-нефропатію антиген вірусу цитомегалії. Але відомо, що у хворих із зниженою імунною реактивністю в результаті, наприклад, кортикостероїдної терапії, ЦМВІ може спричинити серйозні ускладнення, у тому числі збільшити дисбаланс в імунній системі і погіршити стан хворих. Серед них було 29 на гострий та 83 на хронічний ГН (нефротичну форму діагностовано у 40 хворих, латентну-у 22, гіпертонічну-у 11 і змішану-у 10 хворих). ЦМК визначалися в осадах сечі у 54% хворих, в осадах слини - у 64% хворих. Ці зміни в імунній системі полягали у більшості хворих в зниженні кількості Т-лимфоцитів (0,87±0,01х109 /л) в порівнянні з неінфікованими (1,25±0,25х109 /л), зниженні ТФЧ-Е-РОК (2,07±0,29%, у неінфікованих - 11,5±0,76%), підвищенні імунорегуляторного індексу (ІРІ) (31,84±4,7, у неінфікованих - 5,57±0,28), зниженні IGA (6,34±1,08 мкмоль/л) і IGG (27,4±2,62 мкмоль/л), титру СН50 комплементу (17,76±2,6 у.о., у неінфікованих - 68,4±4,0 у.о.) і активності фагоцитозу (20,2±4,8% фагоцитуючих нейтрофілів, у неінфікованих - 41,2±0,8%).ЦМВ являється чинником, який ускладнює перебіг усіх форм ГН, відіграє роль у частому рецидуванні нефротичого синдрому, швидкому розвитку ХНН і резистентності до традиційної терапії. 2) У хворих на різноманітні форми гломерулонефриту ЦМВ виявляється достатньо часто: у частини хворих на гострий ГН у 14% в осадках сечі знайдено ДНК ЦМВ, в іншій групі у 33% хворих виявлений сироватковий IGM до ЦМВ, а у 47% в осадах сечі знайдено цитомегалічні клітини. Серед пацієнтів з хронічним ГН найчастіше інфекція ЦМВ виявляється в хворих на нефротичну форму: в одній групі ДНК ЦМВ знайдена в осадках сечі у 50% хворих, в іншій групі виявлений сироватковий IGM у 71% випадків, в осадах сечі 71% хворих знайдені цитомегалічні клітини. ЦМВІ погіршує перебіг усіх форм ХГН, що характеризується більшим ушкодженням базальної мембрани клубочка і, як наслідок, більшою протеїнурією і гематурією в інфікованих хворих. У цих хворих були значно більше виражені набряки, протеїнурія, гіпопротеїнемія, гематурія, зміни імунологічних показників і резистентність до проведеної терапії в порівнянні з неінфікованими.

1). ЦМВ являється чинником, який ускладнює перебіг усіх форм ГН, відіграє роль у частому рецидуванні нефротичого синдрому, швидкому розвитку ХНН і резистентності до традиційної терапії.

2) У хворих на різноманітні форми гломерулонефриту ЦМВ виявляється достатньо часто: у частини хворих на гострий ГН у 14% в осадках сечі знайдено ДНК ЦМВ, в іншій групі у 33% хворих виявлений сироватковий IGM до ЦМВ, а у 47% в осадах сечі знайдено цитомегалічні клітини. Серед пацієнтів з хронічним ГН найчастіше інфекція ЦМВ виявляється в хворих на нефротичну форму: в одній групі ДНК ЦМВ знайдена в осадках сечі у 50% хворих, в іншій групі виявлений сироватковий IGM у 71% випадків, в осадах сечі 71% хворих знайдені цитомегалічні клітини. У 3 із 13 досліджених нефробіоптатів знайдена ДНК ЦМВ.

3). ЦМВІ призводить до хронізації гострого ГН, про що свідчить більш високий відсоток хронізації ГГН в інфікованих у порівнянні з неінфікованими. Гострий ГН протікає важче у інфікованих, що характеризується більш вираженими змінами імунної системи, протеїнурією, гематурією, резистентністю до проведеної терапії в інфікованих.

4). ЦМВІ погіршує перебіг усіх форм ХГН, що характеризується більшим ушкодженням базальної мембрани клубочка і, як наслідок, більшою протеїнурією і гематурією в інфікованих хворих.

5). Найбільше важкий перебіг ГН в інфікованих відзначено серед хворих на нефротичну форму ХГН. У цих хворих були значно більше виражені набряки, протеїнурія, гіпопротеїнемія, гематурія, зміни імунологічних показників і резистентність до проведеної терапії в порівнянні з неінфікованими. Перебіг латентної форми ХГН у інфікованих відповідав клінічним проявам хвороби Берже (транзиторна гематурія, чоловіча стать, відносно доброякісний перебіг).

6). Відмінною рисою впливу ЦМВІ на перебіг усіх форм ГН є порушення імунного статусу хворих: зниження рівня IGG в сироватці крові, активності комплемента (за виключенням ЛФ ХГН) і інгібіція фагоцитарної активності, а в хворих на нефротичну форму ХГН - активація Т-системи імунітету за рахунок хелперної ланки.

7). Найбільше інформативним і достовірним методом виявлення ЦМВІ в організмі є полімеразна ланцюгова реакція. За допомогою цього методу стає можливим визначення ДНК ЦМВ не тільки в осадах сечі, але й у нефробіоптатах, що є одним із доказів участі даного вірусу в патогенезі гломерулонефриту. Також достатньо інформативним є метод ІФА для виявлення “ранніх”, що зявляються при свіжій інфекції, реінфекції або активації наявної, антитіл - IGM.

Практичні рекомендації

1). Враховуючи великий рівень інфікованості серед хворих на різноманітні форми ГН рекомендується у комплекс обовязкових досліджень хворих на ГН включати дослідження на цитомегаловірус.

2). У випадку резистентного до терапії нефротичного синдрому необхідна прицільна нефробіопсія з наступним досліджуванням нефробіоптата з метою виявлення ДНК ЦМВ методом полімеразної ланцюгової реакції.

3). У випадку виявлення активної цитомегалії в організмі хворого на ГН рекомендується призначати специфічну імуномоделюючу та противірусну терапію.

Семидоцкая Ж.Д., Артемова С.Н. Цитомегаловирусная инфекция и гломерулонефрит. // Лікарська справа. - 1999. - № 4. - с. 25-29.

Семидоцкая Ж.Д., Артемова С.Н. Клинико-иммунологические аспекты гломерулонефрита в условиях цитомегаловирусной инфекции. // Врачебная практика. - 1999. - № 2. - с. 10-14.

Артемова С.Н. Роль ЦМВ в этиологии и патогенезе гломерулонефрита. // “Медицина сегодня и завтра”. - Сб. научных трудов молодых ученых и специалистов. - Вып. 1. - Харьков, 1996. - с. 97-98.

Артемова С.Н. Цитомегаловирусная инфекция и гломерулонефрит. // “Медицина сегодня и завтра”. - Сб. научных трудов молодых ученых и специалистов. - Вып. 2. - Харьков, 1997. - с. 28-29.

Семидоцкая Ж.Д., Чернякова И.А., Бильченко О.С., Бездетко Т.В., Артемова С.Н. Новые подходы к диагностике и лечению гломерулонефрита. // “Новые горизонты клиники внутренних болезней”. - Сб. научных ст. - Харьков, 1998. - с. 200-204.

Артемова С.Н., Панченко Л.А., Семидоцкая Ж.Д., Смелянская М.В. Роль ЦМВ в этиологии гломерулонефритов. // Сб. тез. докл. международной конференции “Идеи И.И. Мечникова и развитие современного естествознания”. - Харьков, 1995. - с. 10-11.

Панченко Л.А., Смелянская М.В., Артемова С.Н., Семидоцкая Ж.Д. Индентификация антигена вируса простого герпеса методом иммуноферментного анализа. // Сб. тез. докл. международной конференции “Идеи И.И. Мечникова и развитие современного естествознания”. - Харьков, 1995. - с. 230-231.

Семидоцкая Ж.Д., Ермолова Л.Г., Артемова С.Н. Роль вируса и энтеробактерий в этиологии гломерулонефрита. // Нефрологический семинар’96. - Сб. трудов 4 ежегодного Санкт-Петербургского нефрологического семинара: тез. докл. - Санкт-Петербург, 1996. - с. 225-226.

Артемова С.Н. Цитомегаловирусная инфекция и нефротический синдром при гломерулонефрите. // Матеріали XIV зїзду терапевтів України. - Київ, 1998. - с. 479-480.

Семидоцька Ж.Д., Артемова С.М., Більченко О.С., Чернякова І.О. Цитомегаловірусна інфекція у хворих на гломерулонефрит. // “Нирки та інфекція”. - Матеріали науково-практичної конференції. - Івано-Франковськ, 1997. - с. 27-28.

Рішення про видачу патенту на винахід. Спосіб діагностики гломерулонефриту. /Семидоцька Ж.Д., Артемова С.М.; Харківський державний медичний університет (Україна). - № 98126384; заяв. 02.12.1998 р.

Semidotska Zh. D., Cherniakova I.A., Bilchenko O.S., Artemova S.N. Influence of cytomegalovirus infection on glomerulonephritis course. // XXXV Congress of the European Renal Association European Dialysis and Transplant Association, June 6-9, 1998, Rimini, Italy. - Abstracts. - P. 125.

Semidotska Zh. D., Artemova S.N. Cytomegalovirus infection and glomerulonephritis. // Nephrology Dialysis Transplantation. - 1997. - V. 12. - N 9. - A. 74.

Размещено на .ru