Періопераційна корекція окисно-відновного метаболізму при комплексному лікуванні хворих на рак грудної залози - Диссертация

.2 Методи дослідженняЗаключення та обговорення одержаних результатівПроблема раку молочної залози (РМЗ), як і раніше, є актуальною, незважаючи на досягнуті успіхи в діагностиці і лікуванні цього розповсюдженого захворювання. В Україні РМЗ займає перше місце серед онкологічних захворювань у жінок. За даними канцерреєстру в Україні захворюваність на РМЗ сягає 58,8 на 100 тисяч жінок, смертність - 29,3, а відносний показник 5-річної виживаємості - 49,9 %.Однією з важливих причин високої захворюваності може стати висока частота помилок діагностики при первинному зверненні пацієнта, нехтування їм стану свого здоровя, чи інші соціально-побутові чи фінансові фактори, що впливають на можливість пройти обстеження. На даний момент, широко вивчаються різні процеси та стани антиоксидантної системи у клітинах з пухлинними змінами, зокрема індукція активними формами кисню реакцій перекисного окиснення ліпідів, що вважаються причиною канцерогенезу. Це може бути прояснено тим, що активність окисного процесу, його якісний склад та можливість вільного переміщення між клітинами, може запускати каскадний процес у інших клітинах, що може призводити до різкої активації усіх шляхів біохімічної регуляції гомеостазу та, безумовно, до виснаження антиоксидантної системи та репаративного потенціалу клітини. Діагностична значимість окисно-відновного стану клітини пояснюється тим, що оцінка останнього дає розуміння щодо наявності прогресу в лікуванні, визначенні здатності клітини до самовідновлення та схильності її до розвитку раку наступних стадій. У літературних даних описується його роль у процесі загибелі клітини під час формування оксидантного стресу при недостатності АОС, коли активне окиснення клітинних елементів та вихід активного кисню назовні призводить до ланцюгових реакцій загибелі клітин (апоптозу, аутолізу та некрозу).Корекція окисно-відновного потенціалу (ОВП), як один із шляхів запобігання появі ускладнень, на нашу думку повинна проводитись на етапах не тільки первинного звернення, а й у комплексі лікування. Використання цих процесів є захисним механізмом ракової клітини, що формує розповсюдження онкологічного процесу на оточуючі клітини шляхом міжклітинного сигналінгу [120]. Незважаючи на це фундаментальні досліди щодо корекції окисно-відновного стану у комплексному лікуванні онкологічних процесів показують різні результати. Вивчення впливу вітаміну С на рівень окисно-відновного потенціалу клітини показав, що, незважаючи на розповсюджену думку, вітамін С збільшує внутрішньоклітинну кількість перекисних сполук та призводить до розбалансування системи їх утилізації, що у клініці онкологічної трансформації прискорює її вже на ранніх етапах [173]. Контроль за рівнем естрогену та окисно-відновним станом клітини може бути ефективним у прогнозуванні розвитку раку молочної залози та лікування його на ранніх етапах [140, 151, 204].Дослідженнями та клінічною практикою останніх років обґрунтовані нові уявлення щодо порушень гомеостазу, які формуються унаслідок впливу на організм людини факторів довкілля та спільних патофізіологічних механізмів формування хронічних захворювань в постнатальному онтогенезі [183]. Показниками, які здатні характеризувати адаптаційні можливості організму є вміст продуктів перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантних ферментів у сироватці крові [165]. Унаслідок цього якісно різні фактори зовнішнього та внутрішнього середовища, у разі впливу на організм, відрізняються лише своєю специфічною біологічною дією [116], тоді як їх неспецифічний вплив відрізняється лише кількісно та може проявлятися порушенням окисно-відновних процесів на рівні антиоксидантного захисту [127], перекисного окиснення ліпідів [119], підвищення окисної модифікації білків [167]та зміною енергетичних показників клітин [174]. Роль АОС, як одного із можливих патогенетичних механізмів розвитку та прогресування РГЗ системно не досліджувалась, а поодинокі експериментальні дані щодо підвищення вільнорадикального окиснення ліпідів та зниження антиоксидантної активності не дозволяють визначитись стосовно тактики клінічного застосування антиоксидантів у системі комплексного лікування, зокрема на етапі інтенсивної інтраопераційної терапії. Роль АОС, як одного із можливих патогенетичних механізмів розвитку та прогресування РГЗ системно не досліджувалась, а поодинокі експериментальні дані щодо підвищення вільнорадикального окиснення ліпідів та зниження антиоксидантної активності не дозволяють визначитись стосовно тактики клінічного застосування антиоксидантів (АО) у системі комплексного лікування та диспансерізації хворих на РГЗ.У дослідженні задіяно 126 хворих на РГЗ (віком 44,6±3,5 р.) з хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією, яких було стратифіковано за ознакою додаткового використання в системі ІІТ антиоксидантних засобів: група "А" (n1=57 осіб - контрольна) та група "Б" (n2=69 особи, яким виконано антиоксидантну протекцію). Крім того, виділено вікові групи пацієнток: - віком до

Зміст

Анотації

Вступ

Розділ 1. Сучасні аспекти періопераційної корекції та інтраопераційної інтенсивної терапії порушень окиснювального гомеостазу у пацієнтів з раком грудної залози та хірургічним втручанням (огляд літератури)

1.1 Стан антиоксидантної системи при формуванні патологічного процесу чи ракової трансформації клітини

1.2 Основні напрямки лікування раку молочної залози, підхід до корекції змін окисно-відновної системи

1.3 Обґрунтування актуальності періопераційної корекції та інтраопераційної інтенсивної терапії порушень окиснювального гомеостазу у пацієнтів з раком грудної залози та хірургічним втручанням

Розділ 2. Матеріали і методи дослідження