Періодика України 1917–1940 рр. як історичне джерело - Статья

бесплатно 0
4.5 90
Оцінка ролі та значення періодичної преси завдяки своїм соціальним функціям у житті суспільства як засіб масової інформації, агітації та пропаганди. Предмет та об’єкти вивчення українського пресознавства, функції та зв"язок з філологічними науками.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
Продовжуючи думку про пресознавство як спеціальну історичну дисципліну, зазначимо, що досвід роботи з газетною періодикою минулого переконує нас у тому, що газети слід розглядати як самостійний вид історичного джерела, окремим обєктом пресознавчих досліджень у контексті розвитку комунікаційних функцій суспільства. Так, одні дослідники вважають, що періодику як історичне джерело вирізняють переважні в ній публіцистичні жанри 2, другі стверджують, що її своєрідність і відмінність від інших видів джерел полягає в типологічних особливостях періодичних видань3, а треті - що пресу як особливий вид джерела визначають хронологічні або проблемні огляди газетних матеріалів4. Слід відзначити, що до революції в Україні виходило тільки 172 газети, з них українською мовою видавалося лише шість8. 27 газет друкували матеріали одночасно українською та російською мовами14. У звязку з цим часто в одній місцевості видавалися і робітнича, і селянська газети («Харьковский пролетарий» - орган Харківського окружкому КП(б) України та оргвиконкому, окрпрофради та міськради; «Селянин Харківщини» - орган Харківського окружкому КП(б) України та окрвиконкому; «Кременчугский рабочий» - щоденна робітнича газета окрпрофради та окрвиконкому; «Радянський селянин» - газета Кременчуцького окрпарткому та окрвиконкому).

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?