Періоди обертання і подвійність обраних астероїдів - Автореферат

Незважаючи на це, наземні дослідження залишаються поки що основним інструментом у вивченні фізичних властивостей астероїдів. Параметри обертання астероїдів з різним ступенем точності відомі приблизно для півтори тисячі з них, а занумеровано більше 100 тисяч астероїдів. Імовірно, тільки збір і накопичення докладної і точної інформації про кожен з астероїдів і наступне узагальнення даних дасть поступове уточнення, розуміння природи цих тіл і основних закономірностей їх еволюції. З 1996 р. робота виконувалася в межах держбюджетних тем НДІ "Кримська астрофізична обсерваторія": проект "Зодіак" (1996-2000 рр.); "Дослідження фізичних параметрів астероїдів" № держ. реєстрації 0101U002246 (1999-2001 рр.); "Дослідження астероїдів і супутників у планетних системах" № 0101U002247 (2001-2003 рр.); "Астрофізичні дослідження астероїдів" № 0103U000270 (2003-2005 рр.); "Дослідження походження, еволюції і динаміки малих тіл у планетних системах" № 0103U002149 (2004-2006 рр.). Криві блиску 17 астероїдів отримані вперше, а для інших астероїдів вони були отримані при кутах аспекту і фази, на яких раніше не було спостережень.Діапазон відомих швидкостей обертання астероїдів величезний: астероїд 288 Глауке має період обертання, який дорівнює 1200 год, а астероїд 2000 DO8 обертається усього за 1.3 хв. Подвійні астероїди можуть являти собою кілька моделей: велике головне тіло і маленький віддалений супутник (наприклад, астероїди 45 Євгенія, 243 Іда), два порівнянних за розмірами тіла на відстані декількох радіусів (наприклад, астероїди 90 Антіопа, 617 Патрокл, 5381 Сехмет). Знання маси і реальних розмірів головного тіла чи обох компонентів дає можливість визначити їх обємну густину - фундаментальну величину, що дозволяє судити про склад і структуру астероїда, проводити порівняння між астероїдами різних таксономічних типів. Присутність двох періодів у кривій блиску астероїда може означати, що, або система подвійна, або астероїд вільно прецесує і тоді один період інтерпретується як період осьового обертання, а другий - як період прецесії осі. Наприкінці розділу наводяться основні висновки, у яких зазначено, що протягом 82 ночей проведені спостереження 32-х астероїдів (23-х АНЗ, восьми АГП і одного астероїда, що перетинає орбіту Марса).Мета даної роботи полягала в дослідженні фізичних характеристик астероїдів. В 1996-2003 рр. в рамках дисертаційної роботи на 1-м телескопі були проведені фотометричні ПЗЗ-спостереження 32-х астероїдів протягом 82 ночей. За проведеними фотометричними спостереженнями було отримано 82 криві блиску 32 астероїдів (23 - АНЗ, з яких третину склали щойно відкриті астероїди, вісім - АГП і один астероїд, що перетинає орбіту Марса - Марс-кросер). Були визначені періоди осьового обертання 22 АНЗ і астрометричні положення щойно відкритих АНЗ, які були відправлені в Центр малих планет (МРС,США), що важливо для вирішення питань, повязаних з астероїдною небезпекою. Спостереження астероїдів 1627 Івар, 1980 Тезкатліпока, 3908 Нікс і 5587 1990 SB, які виконані в рамках міжнародних спільних програм, увійшли складовою частиною в роботу по створенню фізичних моделей цих астероїдів.

Основний зміст дисертації

Мета даної роботи полягала в дослідженні фізичних характеристик астероїдів. Основна увага приділялася визначенню періодів осьового обертання астероїдів і пошуку подвійних систем серед них. В 1996-2003 рр. в рамках дисертаційної роботи на 1-м телескопі були проведені фотометричні ПЗЗ-спостереження 32-х астероїдів протягом 82 ночей.

У роботі отримано наступні основні результати: 1. За проведеними фотометричними спостереженнями було отримано 82 криві блиску 32 астероїдів (23 ? АНЗ, з яких третину склали щойно відкриті астероїди, вісім ? АГП і один астероїд, що перетинає орбіту Марса ? Марс-кросер).

2. Були визначені періоди осьового обертання 22 АНЗ і астрометричні положення щойно відкритих АНЗ, які були відправлені в Центр малих планет (МРС,США), що важливо для вирішення питань, повязаних з астероїдною небезпекою. Вперше були визначені періоди обертання пяти АГП.

3. Спостереження астероїдів 1627 Івар, 1980 Тезкатліпока, 3908 Нікс і 5587 1990 SB, які виконані в рамках міжнародних спільних програм, увійшли складовою частиною в роботу по створенню фізичних моделей цих астероїдів.

4. Проведені фотометричні спостереження дозволили знайти подвійність трьох астероїдів: 31345 1998 PG, 66391 1999 KW4 і 65803 Дідімос.

5. Досліджено фотометричні дані астероїда 4197 1982 ТА. Виявлено три періоди в змінах блиску. Є імовірність, що астероїд подвійний.

6. Проаналізовано наявні дані про подвійні астероїди з метою перевірки мікрометеороїдної моделі утворення супутників у астероїдів. Отримано наступні результати: Є свідчення існування супутників саме з прямим обертанням відносно основного тіла, що і передбачає модель. Нахилення їх орбіт лежать у діапазоні від 0о до 15.1о, а самі орбіти майже кругові, їх ексцентриситети коливаються від 0 до 0.01. Тільки астероїд 283 Емма має ексцентриситет 0.11.

Порівняльний аналіз швидкостей обертання одиночних і подвійних астероїдів показав, що величини різниць обчислених середніх швидкостей обертання одиночних астероїдів і головних тіл подвійних систем астероїдів значно відрізняються, що співпадає з передбаченнями мікрометеороїдної моделі.

Показано, що відносна маса супутника в подвійних системах астероїдів зростає при зменшенні абсолютної маси головного тіла згідно з висновками мікрометеороїдної моделі.

7. В рамках програми по вивченню опозиційного ефекту отримано фазові залежності астероїдів 5 Астрея і 444 Гіптіс до гранично малих фазових кутів (< 1°).

1. Гафтонюк Н.М., Круглый Ю.Н. ПЗС-наблюдения астероидов, сближающихся с Землей, проведенные в Симеизе // Сб. трудов конференции "Околоземная астрономия ХХІ века", Звенигород, 21-25 мая 2001 г. / Под ред. Л.В. Рыхловой, М.А. Смирнова, Е.С. Новиковой, Т.В. Касименко. - М.: ГЕОС, 2001. - С.258 - 261.

2. Гафтонюк Н.М., Круглый Ю.Н. Фотометрические наблюдения астероидов, проведенные в Симеизе в 2002 г. // Вісник астрономічної школи.- 2005. - т. 4, № 2. - С. 122-125.

3. Прокофьева В.В., Гафтонюк Н.М., Таращук В.П. Три периода в изменениях блеска астероида 4197 // Астрономический вестник. - 2001. - т. 35, № 5. - С. 1-7.

4. Gaftonyuk N.M., Gorkavyi N.N. The origin and rotation of binary asteroids // Kinematics and Physics of Celestial Bodies Suppl. - 2005. - № 5. - P. 483-486.

5. Kaasalainen M., Pravec P., Krugly Yu.N., Љarounovб L., Torppa L., Virtanen J., Kaasalainen S., Erikson A, Nathues A., Пurechh J., Wolf M., Lagerros J. S. V., Lindgren M., Lagerkvist C.-I., Kof R., Davies J., Mann R., Kuљnirбk P., Gaftonyuk N.M., Shevchenko V.G., Chiorny V.G., Belskaya I.N. Photometry and models of eight near-Earth asteroids // Icarus. - 2004. - Vol.167, №1. - P. 178-196.

6. Krugly Yu.N., Belskaya I.N., Chiorny V.G., Shevchenko V.G., Gaftonyuk N.M. CCD photometry of near-Earth asteroids in 2001 // Proc. of Conf. "Asteroids, Comets, Meteors 2002", July 29-Aug. 2, 2002, Berlin, Germany. - 2002. - Р. 903-906.

7. Krugly Yu.N., Belskaya I.N., Shevchenko V.G., Chiorny V.G., Velichko F.P., Mottola S., Erikson A., Hahn G., Neukum G., Gaftonyuk N.M., Dotto E. The near-Earth objects followup program. IV. CCD photometry in 1996-1999 // Icarus. - 2002. - Vol.158, № 1. - P. 294-304.

8. Pravec P., Sarounova L., Rabinowitz D.L., Hicks M.D., Wolf M., Krugly Yu.N., Velichko F.P., Shevchenko V.G., Chiorny V.G., Gaftonyuk N.M., Genevier G. Two-period lightcurves of 1996 FG3, 1998 PG and (5407) 1992 AX: one probable and two possible binary asteroids // Icarus. - 2000. - Vol.146, № 1. - P. 190 - 203.

9. Shevchenko V.G., Belskaya I.N., Krugly Yu.N., Chiorny V.G., Gaftonyuk N.M. Asteroid observations at low phase angles. II. 5 Astraea, 75 Eurynome, 77 Frigga, 105 Artemis, 119 Althaea, 124 Alkeste and 201 Penelope // Icarus. - 2002. - Vol.155, № 2. - P. 365-374.

10. Shevchenko V.G., Krugly Yu.N., Chiorny V.G., Belskaya I.N., Gaftonyuk N.M. Rotation and photometric properties of E-type asteroids // Planetary and Space Science. - 2003. - Vol.51, № 9-10. - P. 525-532.

Размещено на .ru