Поглиблення процесу феодалізації давньоруських земель. Зміцнення феодального способу виробництва. Князі - засновники місцевих династій. Роль православної церкви. Місце Києва та Київської землі в політичній структурі Русі періоду феодальної роздробленості.
Специфікою давньоруського феодалізму було те, що представники пануючого роду Рюрикович і в нерідко претендували на новий князівський стіл, котрий міг перебувати на досить значній відстані від старого. Князі - засновники місцевих династій, швидко зміцнивши своє становище в окремих землях, увійшли в тісний контакт із земським боярством, великою земельною знаттю, конче заінтересованою в мирному господарюванні у своїх вотчинах.! з часом, однак, між князями і місцевим родовим боярством виникли серйозні суперечності, що нерідко переростали у збройні конфлікти. Важливою складовою церковних організацій були монастирі, розташовані як у великих містах, так і поза ними. Формування території цієї землі в основному завершилося у другій половині XI ст., коли стару "Руську землю" було поділено між Києвом, Черніговом і Переяславом. Найбільшим за площею князівством Південної Русі було Чернігівське.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
