Пенітенціарна теорія та практика в Російській імперії в кінці ХVІІІ – на початку ХХ століття: історико-правове дослідження (на прикладі українських губерній) - Автореферат

Безумовно, при реалізації цієї мети необхідно звернутися до історичного досвіду (як негативного, так і позитивного) організації виконання покарань у вигляді позбавлення волі в Україні. Серед низки важливих кримінально-виконавчих та історико-правових наукових проблем особливий інтерес складає проблема формування та розвитку пенітенціарного законодавства, утворення, організації та діяльності тюремної системи в українських губерніях Російської імперії. Підняті в ході розвитку пенітенціарного законодавства та еволюції тюремної системи з кінця XVIII до початку ХХ ст. проблеми, незалежно від ступеня їх практичної реалізації в ході реформи, торкаються основоположних засад реформування сучасного кримінально-виконавчого законодавства та функціонування пенітенціарних установ. У відповідності з метою дисертації визначені такі основні наукові завдання: здійснити історіографічний аналіз проблеми, виявити та проаналізувати науковий доробок дореволюційних, радянських і сучасних вітчизняних і зарубіжних дослідників з вивчення питань становлення та розвитку пенітенціарного законодавства й функціонування тюремних органів і установ в Україні з останньої чверті XVIII - до початку ХХ ст.; Соціальна та економічна зумовленість змін у пенітенціарному законодавстві в Україні, що призводило до чіткішого визначення правового та соціального статусу тюремної адміністрації й варти та умов відбування покарання арештантами, визначення відповідності правозастосовчої практики інтересам й очікуванням суспільства, реальні умови утримання увязнених осіб, організація арештантської праці, здійснення заходів морально-виховного впливу та заходів з метою ресоціалізації осіб, які звільнялися з місць позбавлення волі, зумовили використання соціологічного методу.З інших дореволюційних дослідників кримінального права і органів державного апарату, які піднімали в своїх роботах дані питання можна назвати К.Загоскіна, Ф.Ф.Деппа, Н.Варадінова, Л.С.Білогриць-Котляревського, М.Д.Чадова У другій половині ХІХ ст. формуються теоретичні засади виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі та зявляється нова галузь юридичних знань “тюрмознавство”. З інших сучасних українських дослідників, які торкнулися в своїх роботах тією або іншою мірою проблем становлення й розвитку кримінально-виконавчого законодавства і пенітенціарної системи в Україні можна назвати дисертаційні дослідження Л.С.Гамбурга, Л.В.Городницьку, С.В.Кудіна, І.М.Паньонко, Ю.Ф.Соцького, А.В.Талдикіна .З сучасних російських авторів, що досліджували дані питання, необхідно назвати В.М.Анісімкова, П.А.Бондарева, Ф.Давидова, М.Г.Дєткова, С.В.Жильцова, Л.П.Рассказова, В.А.Сергієвського, Н.В.Упорова та ін. Джерельна база дисертаційного дослідження охоплює законодавчі акти Російської держави, що визначали організаційні та правові засади застосування покарання у вигляді позбавлення волі, функціонування пенітенціарних установ, опубліковані в різні роки в “Полном собрании законов Российской империи”, “Своде законов Российской империи”, збірці з коментарями “Российское законодательство Х-ХХ вв.”, а також окремі опубліковані законодавчі акти. Відомчі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ і Міністерства юстиції, циркуляри Головного тюремного управління, за допомогою яких керівництво тюремного відомства здійснювало оперативне управління місцями позбавлення волі, уніфіковувало окремі аспекти тюремного режиму; звіти ГТУ, що публікувалися щорічно і звіти діяльності товариств виправних притулків для неповнолітніх, їх Статути; матеріали зїздів тюремних діячів; ухвали губернських земських зборів; Правила внутрішнього тюремного розпорядку. Перебуваючи під впливом прогресивного тюремного руху кінця XVIII ст., імператриця мала намір провести тюремну реформу у котрій була дана перша спроба нормативного визначення режиму відбування покарання у вигляді позбавлення волі.“Пенітенціарне законодавство в кінці ХІХ - початку ХХ ст.” зазначається, що в кінці ХІХ ст. формуються теоретичні основи виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі та зявляється нова галузь юридичних знань “тюрмознавство”. “Статутом про тих,що утримуються під вартою” 1890 р. тривалий час визначався тюремний режим, який був головним засобом фізичного і морального пригнічення увязнених. Занепад покарання у вигляді заслання на каторжні роботи у кінці ХІХ ст. історично пояснюється не тільки загальним браком коштів, але й тим, що таке покарання все більше суперечило із загальноєвропейською тенденцією і гуманізацією умов відбування покарань, повязаних з позбавленням волі. Можна констатувати, що інститут працевикористання засуджених до позбавлення волі в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. одержав докладне правове регулювання в систематизованих правових актах, перш за все в “Статуті про засланців”, “Інструкції доглядачу губернських тюремних замків”, “Зводі установ і статутів про тих, що утримуються під вартою”, “Загальній тюремній інструкції”. “Статут про тих, що утримуються під вартою” 1890 р. та “Загальна тюремна Інструкція” 1915 р. ст

Основний зміст роботи