Пенітенціарна система Російської імперії в ХІХ - на початку ХХ ст. (на матеріалах українських губерній) - Автореферат

У системі цих органів особливе місце займають установи, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі, - пенітенціарні установи. Зберігаються істотні прогалини в джерельній базі, необхідній для вивчення і викладання історії органів, що виконують покарання у вигляді позбавлення волі, а також історії кримінально-виконавчого права. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного вивчення і ретроспективного аналізу законодавчих актів дореволюційного періоду, історико-правових джерел, архівних і інших документальних матеріалів прослідкувати шляхи становлення, розвитку, правового регулювання і діяльності пенітенціарних установ у Російській імперії XIX - початку XX ст., зясувати проблеми і соціальні наслідки правозастосовчої практики в українських губерніях, сформулювати рекомендації і пропозиції з використання досвіду російського імперського законодавства для вдосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи нашої держави в сучасний період. По-перше, система пенітенціарних установ (установ, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі не тільки з репресивною метою по відношенню до злочинця, але й з метою його виправлення та підготовки до нормального життя поза тюрмою) стала формуватися на початку ХІХ ст. і склалася до середини того ж століття. Методологічною основою дисертації є діалектичний метод пізнання (використовувався при аналізі кримінального та кримінально-виконавчого законодавства у динамиці його розвитку, при зясуванні його основних понять), в рамках якого застосовувалися методи аналізу і синтезу (в основі дослідження лежить принцип наукової обєктивності, який припускає урахування всієї сукупності факторів, що вплинули на функціонування тюрем Російської імперії, і який неможливий без сходження від абстрактного до конкретного, від простого до складного), історичного (при дослідженні генезису кримінально-виконавчої системи), формально-логічного (при опрацюванні конкретних нормативно-правових актів у пенітенціарній сфері), соціологічного (при вивченні соціальної і економічної обгрунтованості змін в тюремному законодавстві, визначенні реальних умов виконання покарання у вигляді позбавлення волі, масштабів використання арештантської праці), статистичного (при узагальненні статистичних даних), порівняльно-правового (для зіставлення російського та закордонного законодавства і стану виконання позбавлення волі), структурно-системного і структурно-функціонального (для дослідження структури і ієрархічності будови системи управління пенітенціарною системою імперії) аналізу.У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його мета і задачі, обєкт і предмет, методологічна основа проведеного наукового пошуку, новизна дисертаційної роботи, вказується на звязок роботи з науковими програмами, темами, висвітлюються питання щодо апробації наукових результатів, їх теоретичне та практичне значення. У процесі дослідження встановлено, що проблема розвитку пенітенціарної системи Російської імперії цікавила науковців дореволюційного, радянського та пострадянського періодів. Значний інтерес для розуміння сутності пенітенціарної політики Російської держави дореволюційного періоду становлять роботи практичних працівників місць позбавлення волі, включаючи керівні кадри ГТУ, насамперед М.М.Галкіна-Врасського, П.К.Грана, С.С.Хрульова та ін., які мають не тільки історіографічне, але й чимале джерельне значення. З початку 1990-х рр. починається сучасний етап дослідження пенітенціарної системи дореволюційного періоду, повязаний з іменами таких дослідників, як Л.І.Бєляєва, О.М.Григорєв, М.Г.Дєтков, О.І.Дубровіна, А.М.Зоріков, О.П.Неалов, М.І.Петренко, А.П.Пєчніков, Г.О.Радов, Л.П.Рассказов, О.О.Симатов, Є.О.Скри-пільов, І.В.Упоров, О.Н.Ярмиш та ін. Було видано роботи, де пенітенціарна політика імперської держави розглядається з більш обєктивних позицій, чому значною мірою сприяла відкритість джерел, насамперед архівних, які раніше були недоступними для дослідників.У підрозділі 3.1 „Передумови та зміст тюремної реформи в Росії в другій половині ХІХ ст. та перетворення в системі пенітенціарних закладів” на основі аналізу значної кількості архівних та інших документів стверджується, що найбільші зміни в системі пенітенціарних установ стали відбуватися в останній третині ХІХ ст., які, власне, й іменуються тюремною реформою. Комісія дала достатньо реалістичну оцінку існуючому в Росії становищу в місцях позбавлення волі, констатувавши украй незадовільний стан пенітенціарних установ. У 1879 р. була затверджена думка Держради про створення Головного тюремного управління (ГТУ), яке наділялося деякими правами окремого міністерства і повинно було втілювати в життя основні напрями тюремних перетворень у Російській імперії. І оскільки обговорення проекту Уложення затягнулося майже на два десятиліття, то ГТУ змушене було взяти на себе нормативне регулювання діяльності пенітенціарних установ. У підрозділі 3.5 „Регламентація системи місць позбавлення волі в Кримінальному уложенні та інших нормативних акта

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ