Уточнюється поняття пенітенціарної політики держави, обґрунтовується необхідність участі інститутів громадянського суспільства в її формуванні, пропонується класифікація інститутів громадянського суспільства, що беруть участь у пенітенціарній діяльності.
При низкой оригинальности работы "Пенітенціарна функція демократичної правової держави та роль громадянського суспільства в механізмі її реалізації", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Процес розбудови України як демократичної, соціальної, правової держави та розвиток інститутів громадянського суспільства обумовлюють необхідність докорінного перегляду сталих понять та категорій державного та суспільного життя, сформованих ще в умовах тоталітарної держави. Серед багатьох проблем, що потребують вирішення, велике наукове й практичне значення має формування адекватного уявлення про роль та місце інститутів громадянського суспільства в механізмі реалізації пенітенціарної функції держави. Так, закритість даної системи протягом тривалого часу не дозволяла отримувати достовірної інформації щодо реалізації прав і свобод засуджених під час виконання покарань, повязаних з ізоляцією від суспільства. Крім того, діяльність інститутів громадянського суспільства в сфері формування пенітенціарної політики держави, а також в пенітенціарній та постпенітенціарній діяльності не має достатнього цілісного правового регулювання, що зменшує ефективність та обмежує можливість діяльності цих інститутів. Важливим аргументом на користь необхідності проведення комплексного дослідження участі інститутів громадянського суспільства в реалізації пенітенціарної функції держави виступають міжнародні зобовязання України щодо реформування системи виконання покарань.Це, в свою чергу, дає підстави вести мову про те, що одним із завдань, яке стоїть перед державою, є забезпечення безпеки суспільних відносин, за рахунок чого забезпечуватиметься захист інтересів особи, суспільства і, безумовно, самої держави від злочинних посягань. Враховуючи те, що процес реалізації пенітенціарної функції вимагає не тільки впливу на засуджених певними засобами, а й створення таких умов, які спонукали б кожного засудженого до каяття та сприяли ресоціалізації, автор обґрунтовує те, що одним з критеріїв визначення можливості реалізації пенітенціарної функції в тій чи іншій державі слід розглядати стан дотримання прав і свобод усіх громадян, в тому числі і засуджених. До-першої групи здобувач відносить такі конституційні права і свободи: право на життя, право на захист від катування, право на повагу гідності, право на невтручання в особисте і сімейне життя, право на судовий захист, право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, право знати свої права і обовязки, право на правову допомогу, право на недопускання використання та поширення конфіденційної інформації про громадянина без його згоди, право на свободу думки, право вільно збирати, зберігати і використовувати інформацію, право брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, право вільно обирати, право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення, право на належні, безпечні і здорові умови праці, право на заробітну плату, не нижчу від зазначеної законом, право на охорону здоровя, медичну допомогу та медичне страхування та інші. Право на охорону сімї, право на свободу світогляду та віросповідання і правом на недоторканність, право на свободу слова та на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, право на власність, право на працю, право на відпочинок засуджені можуть реалізувати з обмеженнями. До третьої групи прав, тобто таких, в реалізації яких засуджені позбавлені, належать: право на недоторканність житла, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на свободу пересування, вільного вибору місця проживання, право вільно залишати територію України, право на свободу обєднання у політичні партії та громадські організації, право на участь у професійних спілках, право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, право проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Список литературы
Романенко О.В. Сутність пенітенціарної функції демократичної правової держави // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - 1997. - №2. - С. 53-56.
Романенко О.В. До питання про роль громадянського суспільства в ресоціалізації засуджених // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - 1998. - №3. - С. 99-103.
Романенко О.В. Проблеми правосубєктності інститутів громадянського суспільства в діяльності установ кримінально-виконавчої системи України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - 1999. - №4. - С. 22- 29.
Романенко О.В. До питання участі інститутів громадянського суспільства в формуванні пенітенціарної політики в Україні // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - 2000. - №5. - С. 11-14.
Романенко О.В. Психосоціальні наслідки позбавлення волі та роль громадянського суспільства в їх мінімізації // Актуальні проблеми юридичної психології: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 18-20 травня 1999 року / За ред. С.І. Яковенка. - К: РВВ УКІВС, 1999. - С.60.
Романенко О.В., Радов Д.Г. Участь інститутів громадянського суспільства в процесі реформування кримінально-виконавчої системи України // Новий Кримінально-виконавчий кодекс України: реалії та перспективи. Матеріали науково-практичної конференції. Київ, 26 червня 2002 року. -К.: Нора-принт, 2002. - С. 22-24.
Романенко О.В. Місце інститутів громадянського суспільства в механізмі забезпечення соціальних прав засуджених // Матеріали науково-практичної конференції “Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення” 30 січня 2003 року, м. Київ / За ред. Н.Б. Болотіної. - К.: “МП Леся”, 2003. - С. 164-167.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы