Пекінська опера як музично–естетичний феномен - Автореферат

Великим потенціалом у справі формування співака-виконавця можуть стати знання не тільки в галузі класичного італійського мистецтва, але й у сфері китайського класичного оперного мистецтва і пекінської опери як його яскравого зразка. Виявлення, усвідомлення точок дотику та відмінностей європейської та східної культур, практичне застосування результатів аналізу може сприяти подальшому розвитку сучасного мистецтва. Докладне висвітлення тих сторін східного музичного мистецтва, які повязані зі специфікою китайського оперного мистецтва і пекінської опери, також може мати плідний вплив на становлення сучасного оперного виконавства. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: l проаналізувавши наукову та музичну літературу з теми дисертації, визначити характерні риси китайського оперного мистецтва, показати значення і перспективи діалогу Сходу і Заходу в оперному жанрі; Дослідження китайського та італійського оперного мистецтва здійснюється в дисертації з використанням синтезу різних методологічних підходів: - культурологічний і музикознавчий підходи необхідні для розгляду особливостей китайського оперного мистецтва в контексті світової музичної культури; - системний підхід обумовив загальну концепцію роботи і був реалізований у процесі системно-генетичного та структурно-функціонального аналізів; - системно-генетичний аналіз дозволив дослідити генезис китайської та європейської класичних опер, виявити їх специфічні властивості; - структурно-функціональний аналіз дав можливість виявити особливості функціональних характеристик оперних форм в їх взаємодії в контексті цілого, а також обґрунтувати специфічні особливості китайського та італійського оперного мистецтва.Віддаючи данину величезній ролі народного характеру пекінської опери, в дисертації описано народні інструменти та особливості їх звучання при створенні того чи іншого амплуа в опері. Розділ 2 «Пекінська опера як вершинне явище китайського оперного мистецтва» звертає увагу на народні витоки китайської опери, історію її зародження і розвитку, розкриває своєрідність музики пекінської опери. Найбільшу цінність уявляють опери Куньцюй і Юйцзюй, як завдяки їх самобутності і поширеності, а також тому, що на їх основі було сформовано численні школи і різні напрямки оперного мистецтва, деякі з котрих збереглися до нашого часу. Аналіз виконавської майстерності представників найбільш відомих шкіл пекінської опери, що склалися протягом XIX-XX ст., свідчить, що пекінська опера, зберігаючи в цілому національні традиції, була явищем неоднорідним, різноманітним за виконавськими стилями і напрямками. На відміну від Заходу, де музика для опери спеціально складається композиторами, пекінська опера переймає загальновживані музичні мотиви, кладе їх в основу музичного розвитку.Національне музично-театральне мистецтво Китаю, яке має тривалу історію розвитку, відрізняється багатим і різноманітним змістом, є найбільш масовим, демократичним. Найбільшу популярність серед усіх традиційних форм китайського театру отримала пекінська опера. Не звязана з будь-якою однією провінцією, вона обєднувала досягнення ряду місцевих театрів, включаючи у свій «словник» все розмаїття та багатство мелодій народнопісенного мистецтва, користуючись і більшою кількістю різних інструментів, аніж інші театри. Незвичайне використання голосу, тембру, дихання акторами досягає яскравого сценічного ефекту. Першорядне значення має акторська гра, а також наявність акторських амплуа, використання прийомів перевтілення для створення яскравих образів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Національне музично-театральне мистецтво Китаю, яке має тривалу історію розвитку, відрізняється багатим і різноманітним змістом, є найбільш масовим, демократичним. Найбільшу популярність серед усіх традиційних форм китайського театру отримала пекінська опера. Не звязана з будь-якою однією провінцією, вона обєднувала досягнення ряду місцевих театрів, включаючи у свій «словник» все розмаїття та багатство мелодій народнопісенного мистецтва, користуючись і більшою кількістю різних інструментів, аніж інші театри. Пекінська опера у всій повноті демонструє співочу майстерність народу. Незвичайне використання голосу, тембру, дихання акторами досягає яскравого сценічного ефекту.

У дисертаційному дослідженні виявлено як спільні риси, так і відмінності, що визначають особливості європейської та східної культур.

Спільними для китайського та італійського оперного мистецтва є такі риси: 1. Витоки як китайської, так і італійської опер знаходяться в народній творчості, в національному фольклорі;

2. Специфіка китайської та італійської опер визначається розвитком суспільства, в якому вони склалися;

3. Чільна роль в обох операх належить співу;

4. Для обох національних опер характерно використання різноманітного музичного інструментарію в супроводі розвитку дії;

5. Першорядне значення має акторська гра, а також наявність акторських амплуа, використання прийомів перевтілення для створення яскравих образів.

Відмінними рисами китайської опери є: 1. Традиційність тематики китайської опери, тяжіння до певних, улюблених сюжетів;

2. Виконання усіх ролей, у тому числі і жіночих, акторами-чоловіками. У жіночому амплуа дань також виступає завжди актор-чоловік, за рідкісним винятком - жінка-актриса;

3. Використання в інструментальному супроводі спектаклю великого та різноманітного складу народних ударних інструментів;

4. Особлива роль у створенні образу гриму, костюмів, головних уборів, наявність стійких традицій у даній сфері;

5. Відсутність декорацій, що підвищує значення виконавської майстерності співаків-акторів у сценографії, в котрій велика роль живого плану. Суттєве значення мають рухи рук, повороти голови, пози, положення тіла;

6. Використання особливих прийомів акторської гри - гри руками, гри очима, гри тулубом, кроків;

7. Виразність жестикуляції у виставі;

8. Використання прийомів східних єдиноборств;

9. Декламація як важливий елемент створення художніх образів;

10. Особливе значення танцю, який нерідко виступає разом з піснею;

11. Специфічна нотація китайської опери, що вимагає знання різних графічних систем (цифрової нотації, ієрогліфів) для розвитку і популяризації оперного жанру.

1. Лянь Юнь. Исторический обзор развития китайского оперного искусства / Лянь Юнь // Вісник Харківської академії дизайну і мистецтв : зб. наук. пр./ Харк.держ.акад.культ. - Харків, 2004. - Вип. № 9. - С. 66-73.

2. Лянь Юнь. Особенности развития пекинской оперы / Лянь Юнь // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка : зб. наук. пр. - Луганськ, 2004.- Вип. 2. - С. 128-136.

3. Лянь Юнь. Сравнительный анализ пекинской и итальянской опер / Лянь Юнь // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : зб. наук. пр. / ред.-упоряд.Л.В.Русакова ; Харк.держ.ун-т мистецтв ім.І.П.Котляреського. - Харків, 2008. - Вип.21. - С. 156-165.

4. Лянь Юнь. Пекинская опера как наивысший этап в развитии китайской оперы / Лянь Юнь // Професійна та моральна культура в педагогічній системі. Зб. наук. пр. - Харків: Стиль, 2004. - С. 194-203.

5. Лянь Юнь. Поетика китайської народної пісні / Лянь Юнь // Музичне і театральне мистецтво України в дослідженнях молодих мистецтвознавців : матеріали У1 всеукр. наук.-тв. конф. студ. та аспірантів 15-17 березня 2006 року / Харк.держ.ун-т мистецтв ім..І.П.Котляреського. - Харків, 2006. - С. 40-42.

6. Лянь Юнь. Музика пекінської опери // Актуальні проблеми музичного і театрального мистецтва: мистетвознавство, педагогіка та виконавство (до 90-річчя з дня заснування Харківської консерваторії) : матер. міжвуз. наук-метод. конф. 9 лютого 2007 року / Харк.держ.ун-т мистецтв ім..І.П.Котляреського.- Харків, 2007. - С. 217-224.