Поняття і детермінанти педагогічного конфлікту, історія його досліджень. Визначення основних напрямів подолання педагогічного конфлікту в навчально-виховних закладах. Розробка рекомендацій по управлінню педагогічними конфліктами в навчальних закладах.
Курсова робота Педагогічний конфлікт: причини і методи управління Вміст ВСТУП РОЗДІЛ I. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПОДОЛАННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО КОНФЛІКТУ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДАХ 2.1 Аналіз вирішення педагогічного конфлікту 2.2 Рекомендації вирішення педагогічного конфлікту ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ детермінант педагогічний конфлікт учбовий заклад ВСТУП Конфліктологія як галузь знання про протиріччя, їх розвитку та подоланні в процесі спілкування субєктів навчально-виховного процесу, переживає етап становлення. Успішна розробка її проблем передбачає інтеграцію педагогіки з іншими науками, в першу чергу, з психологією - соціальною, віковою, педагогічною. Слід зазначити, що саме психологи - Л.А. Петровська, М.М. Рибакова та інші - першими приступили до дослідження таких складних реалій шкільного життя. Актуальність вивчення педагогічних проблем, повязаних з подоланням конфліктності навчально-виховної взаємодії, обумовлена ??потребами школи, процесами її демократизації і гуманізації. Тривалий час у теорії та практиці конфлікти у педагогічному спілкуванні оцінювалися односторонньо, як небажані явища, слідство помилкової лінії поведінки вихователя, його недостатній вимогливості. Власне педагогічними можна вважати конфлікти, що виникають в системі вчитель-учні, подолання яких передбачає використання специфічної технології. Що стосується конфліктної взаємодії вчителя з колегами, батьками учнів, шкільною адміністрацією, то воно підпорядковується загальноприйнятим нормам ділового спілкування і може бути предметом спеціального розгляду. У численних публікаціях про проблеми сучасної школи часто відзначається, що головна її біда - це відсутність у педагога інтересу до особистості дитини, небажання і невміння пізнати його внутрішній світ, звідси і конфлікти між педагогами та учнями, школою і сімєю. Традиційно педагогічна наука розглядала конфліктні ситуації виключно як небажане явище. Конфлікти в поведінці дітей розглядалися як ознака дисгармонічного особистісного розвитку, затримки в когнітивному розвитку, недоліків у сімейному вихованні. І хоча до цих пір домінує в педагогічному середовищі «конфліктофобія» і стратегія уникнення конфлікту, вже сформувався і набув поширення в суміжних науках, насамперед у психології, конструктивний підхід, що визначає конфлікт як необхідну умову розвитку (Л.С. Виготський, Ф.Е. Василюк, B.C. Мерлін, Б.І. Хасан), а конфліктні прояви - як форму позитивної активності (А.І. Сорокіна). Фоллет « Динамічна адміністрація » як на явище, в якому є і позитивні функції, вплинули на світогляд дослідників у різних областях гуманітарного знання. Адже там, де виявлено педагогічне протиріччя, є велика ймовірність відшукати і педагогічний підхід, стратегію вирішення зазначеного протиріччя і тим самим сформулювати відповідний педагогічний принцип [2, с.9]. Воно дозволялося в педагогіці співробітництва через принципи гуманізму та творчого підходу до розвитку особистості (Ш.А. Амонашвілі, І.П. Волков, І.П. Іванов, Е.Н. Ільїн, Л.А. та Б.П. Нікітіни, В. А. Караковський, С.М.Лисенкова, В.Ф. Шаталов та ін.) Сучасна вітчизняна педагогічна наука і практика активно звертаються до зарубіжного досвіду в області демократичної освіти та становлення конфліктної компетентності у учнів як необхідної частини загальної комунікативної компетентності. Відомо, що ініціатором педагогічного конфлікту може бути не тільки школяр, а й сам учитель.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
