Складові педагогічної техніки яка невід’ємної компоненти у структурі професійної майстерності викладача вищої школи. Засоби її розвитку у сучасних умовах. Шляхи оволодіння прийомами, що використовує вчитель для досягнення цілей своєї діяльності.
Педагогічна техніка є невідємним компонентом у структурі професійної майстерності викладача вищої школи, що потребує постійного саморозвитку і самовдосконалення викладача. Педагогічна техніка є комплексом або сукупністю вмінь і прийомів, що використовує викладач для найбільш повного досягнення цілей своєї діяльності, допомагають йому глибше, яскравіше, талановитіше виразити себе, домогтися оптимальних результатів у навчально-виховній роботі. Серед шляхів оволодіння педагогічною технікою визначають: знання психології спілкування і міжособистісних відносин; знання суті мови і мовлення як засобів спілкування; знання особливостей сприйняття мовлення; знання голосо-мовленнєвого апарату людини й засобів його розвитку; володіння мімічними, мікромімічними, пантомімічними навичками; усвідомлення норм педагогічної естетики. Компонентами педагогической техники являются: техника речи, техника внешнего вида, техника педагогического общения, психотехника. Pedagogical technique is complex or set of skills and techniques used by the teacher to the fullest to achieve the objectives of the activity, help him deeper, brighter, more talented to express themselves, to achieve optimum results in educational work, contribute to its optimum and creative behavior and effective interaction with students in any educational situations.Так, існує низка праць, у яких поняття "педагогічна техніка" розглядають як: комплекс знань, умінь, навичок, необхідних педагогу для того, щоб ефективно застосовувати на практиці обрані ним методи педагогічного впливу як на окремих вихованців, так і на дитячий колектив загалом [1]; комплекс загально-педагогічних і психологічних умінь, що допомагає вчителю володіти власним станом, настроєм, емоціями, тілом, мовою [2]. Саме педагогічна техніка є тим комплексом умінь викладача, який сприяє його оптимальній творчій поведінці, тобто ефективній взаємодії зі студентами в різних педагогічних ситуаціях. Так, у поняття "педагогічна техніка" прийнято включати дві групи компонентів: 1) уміння викладача управляти власною поведінкою: володіння своїм організмом (міміка, пантоміміка); управління емоціями, настроєм (зняття надлишкової психічної напруги, створення творчого самопочуття); соціально-перцептивні здібності (увага, спостережливість, уява); техніка мовлення (дихання, постановка голосу, дикція, темп мовлення) тощо; 2) вміння викладача впливати на особистість і колектив (дидактичні, організаторські, конструктивні, комунікативні вміння; технологічні прийоми висування вимог; управління педагогічним спілкуванням, організація колективних творчих справ тощо) [6]. Низка вчених визначає такі складові педагогічної техніки: техніка мовлення (граматична правильність, виразність, образність, гумор, техніка мовлення (постановка і тембр голосу, емоційність, переконливість, багатство інтонацій та відтінків, дикція, темп)); техніка зовнішнього вигляду (вміння правильно сидіти, стояти, виявляти впевненість, спокій, доброзичливість (постава, одяг, зачіска, міміка, пантоміміка, емоційна виразність)); техніка педагогічного спілкування (вміння слухати; ставити запитання; аналізувати відповідь; бути уважним, спостережливим; розуміти інших; встановлювати контакт; бачити й розуміти реакцію аудиторії; передавати своє ставлення до того, про що йдеться; зацікавити, захопити поясненням, розповіддю, повідомленням; орієнтуватися в ситуації); психотехніка (вміння створювати необхідний настрій, знімати зайву напругу, хвилювання, долати власну нерішучість і мобілізувати себе, стримувати себе в стресових ситуаціях; здатність до перевтілення, до гри, управління своїм настроєм) [3, с. Цей принцип передбачає використання в освітньому процесі ситуаційних професійних завдань, ділові ігри для студентів тощо; принцип відкритості полягає не лише в наданні певних знань студентам, а й у відкритті їх меж, тобто ставити перед студентами такі завдання і проблеми, вирішення яких зумовлює вихід за межі дисципліни, що вивчається; принцип діяльності, який передбачає пропущення знань, отриманих у навчальному закладі, через діяльність, тобто оволодіння певними вміннями і навичками, прийомами.Отже, педагогічна майстерність викладача вищої школи значною мірою визначає рівень професіоналізму і успішність здійснення педагогічної діяльності.
План
Зміст
Вывод
Отже, педагогічна майстерність викладача вищої школи значною мірою визначає рівень професіоналізму і успішність здійснення педагогічної діяльності. Педагогічна техніка є невідємним компонентом у структурі професійної майстерності викладача вищої школи, що потребує постійного саморозвитку і самовдосконалення викладача. Перспективною при цьому залишається проблема вивчення шляхів і засобів розвитку педагогічної техніки.
Список литературы
1. Педагогическая энциклопедия: в 4-х т. / гл. ред. А.И. Каиров, Ф.Н. Петров. - Москва: Советская энциклопедия, 1964-1968. - Т. 4. - 1998. - 912 с.
2. Якса Н.В. Основи педагогічних знань / Н.В. Якса. - Київ: Знання, 2007. - 64 с.
4. Педагогічна майстерність / за ред. І.А. Зязюна. - Київ: Вища школа, 1997. - 246 с.
5. Максименко І. Формування педагогічної техніки в майбутніх педагогів професійного навчання у процесі фахової підготовки / І. Максименко // Педагогіка вищої та середньої школи. - 2013. - Вип. 38. - С. 57-60.
6. Красноплахтова Л.И. Педагогическая техника преподавателя высшей школы как элемент педагогического мастерства: учеб. пособ. / Л.И. Красноплахтова. - Краснодар: КУБГАУ, 2015. - 97 с.
7. Учителю о педагогической технике / под ред. Л.И. Рувинского. - Москва: Педагогика, 1987. - 160 с.
8. Жукова Е.В. Педагогическая техника как один из компонентов педагогического мастерства преподавателя высшей школы / Е.В. Жукова, И.Г. Погорелова, А.Н. Калягин // Сибирский медицинский журнал. - 2009. - № 2. - С. 125-126.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы