Педагогічна система В.О. Сухомлинського у науковому доробку вітчизняних учених - Автореферат

В останні роки в Україні захищено близько сімдесяти дисертаційних досліджень, присвячених вивченню педагогічних поглядів та діяльності відомих українських культурно-освітніх діячів, просвітників, педагогів: Софії Русової (О. Особливе місце серед досліджень педагогічних персоналій посідають праці, присвячені вивченню окремих складових педагогічної системи Василя Сухомлинського, вона є постійним обєктом уваги науковців не тільки в Україні, а й за кордоном. Творчість Василя Сухомлинського, починаючи з 1950-х років, привертала увагу не тільки освітян, а й усієї громадськості. Розгортання предметного поля педагогічної науки в цьому аспекті зумовило необхідність їх систематизації, а також проведення педагогічного аналізу, що сприятиме визначенню місця цих досліджень у сухомлиністиці, встановленню напрямів подальшого вивчення спадщини В. Сухомлинського. Сухомлинського в останні роки свідчать: захист упродовж останніх пяти років тринадцяти кандидатських дисертацій (при загальній кількості - 59), проведення Всеукраїнських педагогічних читань "Василь Сухомлинський і сучасність" (загальна кількість - 13), видання неопублікованих праць педагога в хрестоматії "Маловідомі першоджерела української педагогіки"; статті в навчальному посібнику "Українська педагогіка в персоналіях", де подано нові біографічні відомості про В.Тому актуальним питанням педагогічної та історико-педагогічної науки є розгляд авторських педагогічних систем, до яких належить і педагогічна система В. Сухомлинського. Сухомлинського: першоджерела, автентичні матеріали, а також монографії, статті, дисертації, в яких розглянуто педагогічну систему В. Сухомлинського нами було покладено оцінку автором власної навчально-виховної роботи в Павлиській середній школі, а також теоретичні розробки сучасних учених про педагогічну систему як науковий феномен. Його педагогічна система являє собою сукупність складових педагогічного процесу (навчання, виховання, управління, сімя, навколишнє середовище), відображає засоби, методи, форми та прийоми досягнення поставленої мети. Сухомлинський уперше вводить поняття "педагогічна система" стосовно своєї діяльності і в цьому контексті розкриває організацію навчально-виховного процесу в Павлиській середній школі.Василь Сухомлинський обґрунтував теоретичні основи своєї системи, вибудував концепцію і реалізував їх у практичній діяльності, визначив субєкти (учитель, учень, родина), мету (формування всебічно розвиненої особистості), складові всебічно розвиненої особистості (розумове, моральне, громадянське, трудове, фізичне, естетичне, патріотичне, ідейно-політичне виховання), що спиралися на гуманістичні основи (окультурення потреб дитини; формування культури бажань, культури почуттів; створення для дитини "радості буття"; формування почуття власної гідності; створення атмосфери успіху; перевага позитивних стимулів і реакцій на поведінку дитини над негативними; взаємодія школи, сімї, громадськості тощо). Осереддям, сутністю педагогічної системи Сухомлинського стали гуманізм, ставлення до дитини як до унікальної особистості, природовідповідність, культуровідповідність, опора на позитивне в дитині, створення ситуації успіху, одухотворення знання, формування радості пізнання, створення "інтелектуального фону школи" тощо. Сухомлинського через різні форми організації навчання та виховання дітей було реалізовано принцип культуровідповідності, який спирався на педагогізовані народні традиції та природовідповідності як складової особистісно орієнтованого та розвивального навчання, які включали: "інтелектуальний фон школи", "створення радості пізнання", "емоційний фон", школу під голубим небом, школу радості, уроки в зелених класах, уроки мислення, уроки розвитку мовлення; "вузлики знань" (проблемні запитання), "Книгу природи", дві програми навчання (обовязкова і розширена) тощо. Теоретичні положення також реалізувались у спільній, творчій роботі колективу школи і сімї (єдині вимоги школи і сімї; педагогічна просвіта батьків; цінності сімї; народнопедагогічна основа; підготовка дітей до школи) через специфічну систему управління (організація і планування науково-методичного забезпечення відповідно до умов роботи сільської школи, створення специфічної матеріально-технічної бази школи, системний і гуманістичний стиль керівництва школою, організація самоосвіти й самовиховання школярів, організація спільної діяльності педагогів, батьків, дітей у досягненні колективних та індивідуальних цілей, підвищення педагогічної кваліфікації вчителів). Зростає кількість праць (як монографій, так і публікацій у педагогічній пресі), в яких розглядається педагогічна система, створена педагогом, і вона розцінюється як внесок в історію української педагогічної думки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

На основі вивчення педагогічної системи В. Сухомлинського та аналізу здобутків сухомлиністики зроблено загальні висновки, в яких викладено основні результати дослідження: 1. Системний і цілісний аналіз дозволив визначити загальносистемний підхід та педагогічні системи, що виступають предметом наукових досліджень і спираються на філософські, соціологічні, психологічні та суто педагогічні засади. Важливим напрямом у їх вивченні є виокремлення й обґрунтування авторських педагогічних систем. В основу дослідження цієї категорії було покладено теоретичні праці В. Беспалька, Н. Кузьміної, О. Савченко, Ю. Сокольникова, за якими педагогічна система кваліфікується як конкретні погляди, педагогічна діяльність окремого освітянина чи педагогічного колективу в межах конкретного навчального закладу. За умови чітко визначеного носія (або носіїв) оригінальних ідей і їх практичного втілення можна говорити про "авторську педагогічну систему", хоча в сучасній педагогічній науці це поняття ототожнюється з "авторською школою".

До таких авторських педагогічних систем відносимо систему В. Сухомлинського, що включає: авторську концепцію, авторську школу, а отже, й авторську педагогічну систему. Основу його авторської концепції складають антропологічні та культурологічні засади і власний педагогічний досвід. Авторська школа В. Сухомлинського являла собою школу радості, спрямовану на виховання всебічно розвиненої особистості, школу співдружності поколінь. У ній упродовж 1948-1970 рр. була реалізована оригінальна система навчально-виховної роботи, вибудована з урахуванням наукових надбань вітчизняної науки та педагогічного досвіду. Педагогічна система В. Сухомлинського, як і інші авторські педагогічні системи, носить персоніфікований характер, відображає погляди, ідеї та діяльність її автора.

2. Василь Сухомлинський обґрунтував теоретичні основи своєї системи, вибудував концепцію і реалізував їх у практичній діяльності, визначив субєкти (учитель, учень, родина), мету (формування всебічно розвиненої особистості), складові всебічно розвиненої особистості (розумове, моральне, громадянське, трудове, фізичне, естетичне, патріотичне, ідейно-політичне виховання), що спиралися на гуманістичні основи (окультурення потреб дитини; формування культури бажань, культури почуттів; створення для дитини "радості буття"; формування почуття власної гідності; створення атмосфери успіху; перевага позитивних стимулів і реакцій на поведінку дитини над негативними; взаємодія школи, сімї, громадськості тощо). Осереддям, сутністю педагогічної системи Сухомлинського стали гуманізм, ставлення до дитини як до унікальної особистості, природовідповідність, культуровідповідність, опора на позитивне в дитині, створення ситуації успіху, одухотворення знання, формування радості пізнання, створення "інтелектуального фону школи" тощо.

У педагогічній системі В. Сухомлинського через різні форми організації навчання та виховання дітей було реалізовано принцип культуровідповідності, який спирався на педагогізовані народні традиції та природовідповідності як складової особистісно орієнтованого та розвивального навчання, які включали: "інтелектуальний фон школи", "створення радості пізнання", "емоційний фон", школу під голубим небом, школу радості, уроки в зелених класах, уроки мислення, уроки розвитку мовлення; "вузлики знань" (проблемні запитання), "Книгу природи", дві програми навчання (обовязкова і розширена) тощо.

Теоретичні положення також реалізувались у спільній, творчій роботі колективу школи і сімї (єдині вимоги школи і сімї; педагогічна просвіта батьків; цінності сімї; народнопедагогічна основа; підготовка дітей до школи) через специфічну систему управління (організація і планування науково-методичного забезпечення відповідно до умов роботи сільської школи, створення специфічної матеріально-технічної бази школи, системний і гуманістичний стиль керівництва школою, організація самоосвіти й самовиховання школярів, організація спільної діяльності педагогів, батьків, дітей у досягненні колективних та індивідуальних цілей, підвищення педагогічної кваліфікації вчителів).

3. Система роботи В. Сухомлинського та діяльність керованої ним Павлиської середньої школи викликали велику увагу педагогічної громадськості. Його ідеї отримали широкий резонанс у засобах масової інформації, наукових розвідках. Вони почали виокремлюватися в напрям в історії педагогіки 80-х рр. ХХ ст. й отримали назву "сухомлиністика". Особливості сухомлиністики полягають у різноманітності авторських позицій, з яких висвітлюється, аналізується й розвивається педагогічна спадщина В. Сухомлинського. У своєму становленні та розвитку вона пройшла три етапи: 1) 1948-1990 рр. - період накопичення досліджень різних аспектів педагогічної системи В. Сухомлинського на засадах радянської ідеології та марксистсько-ленінської методології. Джерельну базу сухомлиністики цього періоду становлять як праці самого педагога, так і кандидатські дисертації, публікації в періодичних виданнях (як фахових, так і масових) і перші розвідки, де зроблено аналіз окремих аспектів творчої спадщини педагога. Метою звернення більшості авторів до вивчення різних аспектів педагогічної системи В. Сухомлинського було вивчення спадщини педагога та пошук шляхів для розвязання проблем, поставлених тогочасними реаліями.

2) 1991-2000 рр. - період вивчення та інтерпретації педагогічної системи В. Сухомлинського на ґрунті національної ідеології й обєктивного наукового, гуманістичного підходу, коли було значно розширено джерельну базу і тематику досліджень. Зростає кількість праць (як монографій, так і публікацій у педагогічній пресі), в яких розглядається педагогічна система, створена педагогом, і вона розцінюється як внесок в історію української педагогічної думки.

3) 2001-2005 рр. - якісно новий період дослідження педагогічної системи В. Сухомлинського, що характеризується інтерпретацією ідей видатного педагога з культурологічних і компаративних підходів та з позицій філософії освіти. Спадщина Павлиського вчителя починає розглядатися як педагогічна система.

4. Проведений проблемно-генетичний аналіз вітчизняних досліджень спадщини В. Сухомлинського дав змогу резюмувати, що основною метою звернення радянських і пострадянських та українських науковців до творчого доробку В. Сухомлинського було: 1) осягнути внесок Василя Олександровича у вітчизняну педагогічну науку; 2) оцінити його особистість як персоналію; 3) виробити практичні рекомендації щодо розвязання освітніх завдань, поставлених перед освітою; 4) провести компаративний, системний розгляд творчого доробку педагога.

У радянський та пострадянський період вітчизняні вчені найбільшу увагу приділяли питанням виховання (Н. Базилевич, А. Бик, Л. Бондар, Т. Будняк, В. Кіндрат, Т. Когачевська, К. Кривошеєнко, В. Лоскутов, О. Попандопуло, А. Попова, І. Слюсаренко, О. Соколовська).

Окремо розглядалися такі аспекти, як виховання колективу (Г. Бучківська, Г. Калмиков, Р. Позинкевич), самовиховання (Н. Василенко), засоби виховання (І. Наливайко, Г. Ткаченко, Л. Петрук), а також виховання певних якостей у дітей (А. Семез, З. Шевців).

Не залишилося поза увагою науковців і питання навчання й виховання дітей різних вікових категорій у педагогічній системі В. Сухомлинського: дітей дошкільного віку (Г. Сухорукова, Н. Тарапака), молодшого шкільного віку (Н. Базилевич, Н. Безлюдна, Г. Бондаренко, Т. Будняк, М. Дубінка, А. Семез, Н. Тарапака, Л. Ткачук, О. Тимофеєва), учнів середньої та старшої школи (А. Аллагулов, Н. Василенко. Т. Когачевська).

5. На основі застосовуваних науковцями підходів розроблено типологію досліджень педагогічної системи В. Сухомлинського. За формою написання розвідок виділено: дисертації, статті в журналах і газетах, матеріали конференцій, монографії, методичні рекомендації та навчальні посібники. За характером дослідження (за Н. Дічек) - описові, рефлексивно-описові, біографічні, зіставно-порівняльні. Серед описових за змістом виокремлюються такі, в яких вивчаються окремі аспекти виховання, навчання та внутрішкільного управління, а також вікові періоди розвитку дитини.

6. Численні дослідження педагогічної системи В. Сухомлинського, його практичної діяльності привели до групування педагогів навколо імені та спадщини Василя Олександровича, які ми представляємо як наукові школи, серед них виділяємо: Уманська наукова школа (Уманський державний педагогічний університет ім. П. Тичини), характерними особливостями якої є практична орієнтованість досліджень спадщини Василя Олександровича з експериментальним упровадженням його ідей у практику роботи сучасної школи (чи вузу) та написання праць компаративного характеру, коли ідеї та система В. Сухомлинського порівнюються зі спадщиною С. Френе, Я. Корчака та ін.

Київська наукова школа при лабораторії історії педагогіки Інституту педагогіки АПН України. Характерною особливістю її діяльності є органічне поєднання різних форм роботи: керівництво дисертаційними дослідженнями пошукувачів із різних регіонів України з власною науковою роботою (М. Антонець, Л. Бондар) та звернення до аналізу виховних аспектів педагогічної спадщини В. Сухомлинського.

Наукова школа Української асоціації Василя Сухомлинського, основною формою її роботи є проведення Всеукраїнських і Міжнародних педагогічних читань "Василь Сухомлинський і сучасність", що й визначає особливості її діяльності - колективний характер роботи та зосередження уваги на актуальних проблемах роботи сучасної освіти - початкової, середньої, вищої, діяльності вчителя тощо.

Російська сухомлиністика представлена діяльністю Уральської асоціації В. Сухомлинського, очолювана ученицею Василя Олександровича, професором В. Риндак. Під її керівництвом написано й захищено два дисертаційні дослідження, присвячені різним аспектам виховання.

Звернення до педагогічної спадщини В. Сухомлинського, розгляд його педагогічної системи, наявність наукових шкіл та їх активна діяльність як наукова, так і просвітницька, свідчать про плідність і перспективність цього напряму досліджень не лише в структурі історико-педагогічної науки, а й значущість для розвязання актуальних проблем сучасної освітньої та виховної практики.

Виконана робота не претендує на охоплення всього кола питань, повязаних із розглядом педагогічної системи В. Сухомлинського та її відображенням у науковому доробку вітчизняних учених. Зокрема, актуальним видається дослідження питань дидактики як системи, літературної спадщини як системної складової його педагогічної системи, а також аналіз розвідок учених зарубіжжя, щодо системи В. Сухомлинського.

1. Сараєва О. Гуманістичні засади виховної системи В. Сухомлинського // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. - Вип. XXXV. - Херсон. - 2003. - С. 307-312.

2. Сараєва О.В. Сухомлинський про роль вчителя в реалізації принципу індивідуалізації навчання // Наукові записки: Серія: Педагогічні науки. - Вип. 52. - Ч. 2. - Кіровоград. - 2003. - С. 180-182.

3. Сараєва О. Вчитель у педагогічній системі В.О. Сухомлинського // Науковий вісник МДУ. Педагогічні науки. Зб. наук. праць. - Вип. 8. - Миколаїв. - 2004. - С. 104-108.

4. Сараєва О. Від дидактики В.О. Сухомлинського до реалізації "Концепції розвитку профільного навчання у загальноосвітніх школах України" // Наукові записки ВДПУ. Серія: Педагогіка і психологія. - Вип. 11. - Вінниця. - 2004. - С. 162-164.

5. Сараєва О.В. О. Сухомлинський про свободу і відповідальність у вихованні всебічно розвиненої особистості // Зб. наук. праць ПДПУ ім. В. Короленка. - Вип. 5 (44). - Полтава. - 2005. - С. 371-376.

6. Сараєва О. Педагогічна система: до історіографії поняття // Педагогічні науки. Зб. наук. праць. - Вип. ХХХХ. - Херсон. - 2005. - С. 137-141.

7. Сараєва О. Ціннісна основа педагогічної системи В.О. Сухомлинського // Наукові записки ВДПУ. Серія: Педагогіка і психологія. - Вип. 16. - Вінниця. - 2006. - С. 171-174.

8. Сараєва О. Урахування регіональних особливостей у педагогічній системі Василя Сухомлинського // Вісник ЛНПУ ім. Т. Шевченка. Педагогічні науки. - 2006. - №19 (114). - С. 74-78.

9. Сараєва О. Педагогічна преса про виховання у Павлиській школі: історіографічний аспект // Історико-педагогічний альманах. - 2006. - №2. - С. 68-71.

10. Сараєва О. Педагогічна система В. Сухомлинського: дидактичний аспект // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. - Вип. ХХХХІІІ. - Херсон. - 2006. - С. 60-64.

11. Федяєва В.Л., Сараєва О.В. Педагогічна система В. Сухомлинського: Навчально-методичний посібник. - Херсон, 2006. - 144 с. (обґрунтовано сутність та особливості педагогічної системи В. Сухомлинського, розроблено теми доповідей та співдоповідей для обговорення, теми для дискусій).

12. В.О. Сухомлинський: Бібліографія: 2001-2005 рр. / Уклад. В.Л. Федяєва, О.В. Сараєва. - Херсон, 2006. - 132 с. (зібрано наукові матеріали про В. Сухомлинського відповідно до тематичних розділів).