Педагогічні засади та практика сімейного виховання в сучасній Іспанії - Автореферат

У рамках процесу глобалізації країни усього світу все більше усвідомлюють значущість і цінність сімї та сімейного виховання. Про усвідомлення надзвичайної важливості сімї та родини як найпершого й найміцнішого осередку суспільства в сучасному мінливому світі свідчить також той факт, що у травні 2006 року в Києві відбувся XXII Міжнародний Конгрес Родини "Родина - спільнота любові". Визначення перспектив розвитку сімейного виховання в Україні в контексті європейських і світових тенденцій повинно відбуватися за умови врахування особливостей нашого суспільства, тих специфічних завдань, які стоять перед сімейним вихованням в Україні на сучасному етапі, збереження та використання досягнень вітчизняної педагогічної думки, організаційних форм і методів, що склалися історично. Великий внесок у розробку проблем сімейного виховання зробили видатні вітчизняні вчені К.Д. Вивчення системи сімейного виховання в Іспанії свідчить, що вона розвивалась і удосконалювалась відповідно стану іспанського суспільства.Діти у роду цілком залежали від батьків й усіх старших, ставлення яких до молодих було суворим, подекуди жорстоким і навіть нелюдяним. У своїх працях він висловив ідею взаємного збагачення віри та знання, сформулював принципи виховання тіла й душі, дав взірець виховання християнської родини (головними засадами якої він вважав любов до людини й до Бога), відмічав важливість природного звязку матері з дитиною). Таким чином, вплив Християнства на розвиток сімейних відносин і, зокрема, виховання дітей у сімї набуває величезного значення, тому що віднині іспанські батьки бачать у церкві та релігії основу духовності й хочуть виховати в дітях кращі риси загальнолюдської моралі (любов, цнотливість, подружню вірність, шанування предків, турботу про батьків), а всі вони, як відомо, закладені в Біблії. Крім того, з початком промислової революції функції й ролі батьків зазнають трансформації таким чином, що вже у XX столітті функції, які традиційно виконувала сімя (виховання, формування світогляду, соціалізація дітей, відпочинок) починають виконуватись соціальними інститутами, хоча сімя продовжує нести основну відповідальність за виховання дитини. Зміни в суспільстві XXI століття (глобалізація економіки, технологічні досягнення, транспортне сполучення на довгі відстані) і повязані з ними зміни в сімейному устрої (праця заміжньої жінки поза межами домівки, зниження народжуваності, нові умови праці, які вимагають переміщень на великі відстані та тривалої відсутності від сімї) призвели до зміни функцій сімї.На основі дослідження праць цих діячів можна виділити такі провідні принципи сімейного виховання в Іспанії: - гуманізм, демократизм; Особливостями поглядів іспанських педагогів-мислителів є те, що вони усвідомлювали важливість дитинства як вкрай необхідного етапу для досягнення зрілості, відмічали надзвичайно велике значення природного звязку матері з дитиною, єдності емоційного й інтелектуального розвитку дитини (що ґрунтується на почуттях любові, поваги, прихильності між членами родини), ставили на перше місце виховання високих моральних якостей. Основними засадами сімейного виховання в іспанського народу стали гуманізм, пріоритет морального виховання, яке ґрунтується на традиціях релігійного виховання, зокрема на формуванні високих духовних якостей - любові до ближнього, милосердя, доброчинності, справедливості, розсудливості, помірності, сили духу. Система сімейного виховання в Іспанії вдосконалювалась у ході історичного розвитку, в результаті якого сімя ставала міцнішою, а ставлення до дітей - більш гуманним. Змістом концепції сімейної педагогіки в Іспанії є створення системи виховання, що забезпечує всебічний і гармонійний розвиток особистості дитини, збереження й зміцнення її фізичного, морального, психічного здоровя.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНИЙ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Янішевська З.В. Зародження й розвиток сімї та сімейного виховання в Іспанії (з найдавніших часів до середини XIII ст.) // Теоретичні питання освіти та виховання. - КДЛУ, 2000. - №13. - С. 46-51.

2. Янішевська З.В. Іспанські народні свята й обряди та їх використання в сімейному вихованні // Теоретичні питання культури, освіти та виховання. - КНЛУ, 2001. - №18. - С. 126-130.

3. Янішевська З.В. Внесок видатних діячів середньовічної культури Іспанії в розвиток сімейної педагогічної думки країни // Теоретичні питання культури, освіти та виховання. - КНЛУ - НМАУ, 2006. - №30. - С. 108-113.

4. Янішевська З.В. Гуманістичний потенціал загальнолюдських цінностей іспанської дитячої літератури // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. - Видавничий центр КНЛУ, 2006. - Випуск 13. - С. 153-160.

5. Янішевська З.В. Сучасна іспанська сімя. її характерні риси, функції та завдання у XXI столітті // Теоретичні питання культури, освіти та виховання. - КНЛУ, НМАУ, 2006. - №31. - С. 239-245.

6. Янішевська З.В. Шляхи формування моральних цінностей у сучасній іспанській сімї // Проблеми загальної та педагогічної психології: 36. наук. праць / Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2007. - Т. IX, част. 5. - С. 510-515.

Размещено на .ru

У висновках сформульовані основні результати дослідження: 1. Педагогічними засадами сімейного виховання в Іспанії є концепції, принципи, положення видатних іспанських педагогів про сімейне виховання. Джерелами іспанської сімейної педагогіки виступають праці видатних мислителів, філософів, педагогів, письменників: Марка Фабія Квінтіліана, Ісидора Севільського, Рамона Люлля, Еліо Антоніо Небріхи, Хуана Луїса Вівеса, Хуана Уарте де Сан Хуана, Мігеля де Унамуно, Маріано Кардерери та інших. На основі дослідження праць цих діячів можна виділити такі провідні принципи сімейного виховання в Іспанії: - гуманізм, демократизм;

- природну відповідність;

- співпраця батьків з вчителями для підвищення ефективності виховного процесу;

- вплив Християнської віри на формування загальнолюдських цінностей;

- принцип раннього навчання й розвитку дитини.

Особливостями поглядів іспанських педагогів-мислителів є те, що вони усвідомлювали важливість дитинства як вкрай необхідного етапу для досягнення зрілості, відмічали надзвичайно велике значення природного звязку матері з дитиною, єдності емоційного й інтелектуального розвитку дитини (що ґрунтується на почуттях любові, поваги, прихильності між членами родини), ставили на перше місце виховання високих моральних якостей. Мета, зміст, завдання сімейного виховання в Іспанії співзвучні з загальноприйнятими у педагогічній науці, але у той же час вони мають на собі відбиток матеріальної і духовної культури іспанського народу. Основними засадами сімейного виховання в іспанського народу стали гуманізм, пріоритет морального виховання, яке ґрунтується на традиціях релігійного виховання, зокрема на формуванні високих духовних якостей - любові до ближнього, милосердя, доброчинності, справедливості, розсудливості, помірності, сили духу. Відповідно до концепцій провідних педагогів, іспанськими батьками застосовувалися такі методи: власний приклад, гра, заохочення, наставляння, моральні уроки, поради, заповіт. Етапи історичного розвитку іспанської сімї співпадають з традиційними етапами загальноєвропейського розвитку сімейного виховання. Система сімейного виховання в Іспанії вдосконалювалась у ході історичного розвитку, в результаті якого сімя ставала міцнішою, а ставлення до дітей - більш гуманним.

2. Різноманітність і плюралізм є основними характерними рисами сімейного життя в сучасній Іспанії. В країні існують такі моделі сімей: нуклеарна, монопарентальна, одноосібна, відновлена, співжиття або цивільний шлюб. Найбільш поширеним типом сімї є нуклеарна моногамна сімя. Незважаючи на зміни у структурі сімї, вона продовжує бути однією з найголовніших цінностей іспанців. У вихованні дітей іспанські батьки застосовують такі стилі виховання: примусовий (авторитарний), соціально-інтегративний або демократичний, поблажливий, недбалий або анархічний, суперечливий. У сучасній Іспанії спостерігається тенденція до демократизації відносин між батьками та дітьми. Найбільш успішною, на думку іспанських вчених, є така модель сімї, яка базується на демократичних засадах, виховує дітей в дусі свободи і відповідальності, використовує діалог як основний засіб співіснування і стимулює розвиток усіх своїх членів. Змістом концепції сімейної педагогіки в Іспанії є створення системи виховання, що забезпечує всебічний і гармонійний розвиток особистості дитини, збереження й зміцнення її фізичного, морального, психічного здоровя. Головними функціями іспанської сімї на сучасному етапі є підготовка дитини до самостійного дорослого життя в умовах суспільства, що постійно змінюється, сприяння формуванню її фізичної, інтелектуальної, духовної зрілості, а також прищеплення їй загальнолюдських та національних цінностей і норм поведінки в суспільстві. Основними виховання дітей у родині іспанські вчені XXI столітті, вважають такі: - передавати дитині знання про оточуючий світ і досвід попередніх поколінь, допомагаючи аналізувати їх;

- навчати дитину креативне мислити, досліджувати, експериментувати, розвиваючи її пізнавальні здібності й уміння;

- навчати дитину бути водночас унікальною й соціальною істотою, усвідомлювати свою неповторність і разом з тим бути толерантною й поважати інших людей;

- готувати дитину до життя в суспільстві, навчаючи брати участь у спільній справі, вести діалог і приймати спільні рішення.

3. Метою формування ціннісних орієнтацій дитини, на думку сучасних іспанських педагогів-дослідників, повинно бути поєднання гармонійного розвитку розуму, сили волі та почуттів. Основною умовою виховання моральних цінностей у дітей є любов і підтримка батьків. Програма виховання цінностей, розроблена іспанськими вченими-педагогами, враховує вікові особливості розвитку дитини і передбачає поступовий перехід від прищеплення добрих звичок (у дітей дошкільного віку) до виховання чеснот (у молодших школярів) і, нарешті, формування переконань і світогляду (у підлітків). В аксіологічній шкалі сучасного іспанського суспільства переважають такі негативні явища: споживацтво, індивідуалізм, нещирість, культура задоволення, відчуття надмірної особистої свободи. Щоб протистояти цим явищам, на думку іспанських вчених-педагогів, треба сприяти зміцненню виховної ролі сімї. Унікальність сімї як педагогічного середовища полягає в тому, що в ній можливо: - створювати глибокі емоційні звязки, заперечуючи споживацтво;

- сприяти щирості у взаємовідносинах;

- цінувати унікальність і поважати відмінності між своїми членами, бажаючи добра кожному.

На думку іспанських вчених-педагогів, основними моральними якостями, які необхідно виховувати у дітей в умовах сьогодення, є: організованість, працьовитість, щедрість, відповідальність, оптимізм, толерантність, активне ставлення до життя. Якщо батьки створять у родині теплу атмосферу любові й спілкування, це стимулюватиме дітей зростати здоровими, врівноваженими, самостійними людьми з позитивною самооцінкою - якостями, що є невідємними для виховання творчих особистостей.

4. Законодавчі основи сімейного виховання в Іспанії визначаються Загальною декларацією прав людини, Конституцією Іспанії, Цивільним кодексом, Законами про освіту. Конституція Іспанії встановлює одним з основних принципів соціальної політики держави надання батьками допомоги своїм неповнолітнім дітям, гарантуючи дітям захист, передбачений міжнародними угодами (Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини). Крім того, Конституція Іспанії гарантує право на освіту і свободу освіти, тобто право на те, щоб діти одержували моральне й релігійне виховання згідно з власними переконаннями їх батьків. Такий виховний плюралізм свідчить про відповідність національної системи освіти політиці держави, яка нещодавно проголосила себе демократичною. В основних Законах Іспанії про освіту відображено шляхи взаємодії батьків зі школою. Так, у Законі про право на освіту (LODE) та Законі про загальну організацію системи освіти (LOGSE) стверджується, що батьки учнів мають право співробітничати зі школами у навчальній і позакласній діяльності. Законодавство Іспанії надає великого значення родинному вихованню у прагненні досягти всебічного розвитку дітей, сприянні гармонійному розвитку особистості: фізичному, інтелектуальному, соціальному. Школа є основним інститутом виховання й навчання дітей поза межами родини. Хоча іспанські вчені-педагоги визнають пріоритет сімейного виховання у формуванні особистості дитини, вони наголошують на необхідності взаємного доповнення сімейного і шкільного виховання, в результаті якого відносини батьків зі школою повинні ґрунтуватися на засадах співпраці та взаємодії. Сплановані й проведені за участі батьків позакласні заходи збагачують шкільне життя дітей, мотивують і зацікавлюють їх до навчання, сприяють кращому засвоєнню ними шкільної програми, заохочують розвиток їх творчості та прищеплюють позитивні цінності, що загалом підвищує якість навчання і виховний потенціал школи.

5. Аналіз іспанських програм педагогічної освіти батьків показав, що відбулися певні зміни в концепції сімейного виховання: якщо раніше метою виховання було зробити дитину слухняною, то зараз переважає демократичний підхід до виховання, в основі якого лежить розуміння інтересів і потреб дитини. Важливим чинником піднесення рівня сімейного виховання іспанців на сучасному етапі стало підвищення педагогічної культури батьків шляхом розробки і впровадження спеціальних програм їх освіти. З цією метою в Іспанії створені програми виховання батьків, програми педагогічної освіти батьків, які діють у так званих "центрах сімейного орієнтування" і відрізняються різноманітністю форм і методів роботи з батьками. Школи батьків, індивідуальні зустрічі та консультації фахівців, діяльність сімейних радників, організацій релігійного напряму - все це спрямовано на розвязання проблем у сімейних відносинах, зміцнення звязків між членами родини, ведення ними здорового способу життя. Методична і практична цінність програм центрів сімейного орієнтування полягає у збагаченні батьків педагогічною теорією, ознайомленні їх з новими педагогічними та виховними технологіями і наданням більших можливостей для самовиховання й саморозвитку. виховання педагогіка освіта

В сучасній Іспанії добре організований і успішно втілюється в життя процес підвищення педагогічної культури сімї. Це свідчить про прогрес у розвитку сімї в цілому та сімейного виховання зокрема. Досвід Іспанії з організації педагогічної освіти батьків у центрах сімейного орієнтування й діяльності сімейних радників заслуговує на впровадження в Україні, де батьки зустрічаються з подібними проблемами в сімейному вихованні, але, зазвичай, не одержують кваліфікованої допомоги. Вважаємо доцільним і пропонуємо організувати (при школах чи як окремі установи) центри сімейного орієнтування, де б українські батьки змогли отримувати кваліфіковану допомогу педагогів, психологів, лікарів, юристів з питань сімейного виховання. Також вважаємо за потрібне запропонувати українським школам батьків більше залучати до роботи в них педагогів-спеціалістів з сімейного виховання, які могли б надати батькам конкретні поради щодо питань виховання дітей. Творче осмислення і впровадження досвіду сімейного виховання іспанців в умовах нашої, української реальності відкриває можливості для поліпшення якості родинного виховання в Україні, збагачення виховної практики батьків, вирішення проблем ціннісної орієнтації молодого покоління та співробітництва батьків і вчителів у нашій державі в період її входження в загальноєвропейський освітній простір.

Розглянуті в дисертаційному дослідженні проблеми сімейного виховання в Іспанії не вичерпують усіх питань цієї теми. Перспективним є подальше дослідження і порівняння проблем сімейного виховання в Іспанії та в Україні.