Педагогічні засади роботи з інтелектуально обдарованою студентською молоддю - Магистерская работа

Національний університет біоресурсів і природокористування України Природничо-гуманітарний ННІ Педагогічний факультет МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА (пояснювальна записка) На тему: «ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ РОБОТИ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО ОБДАРОВАНОЮ СТУДЕНТСЬКОЮ МОЛОДДЮ» Напрям підготовки 1801 Специфічні категорії Спеціальність 8.18010021 Педагогіка вищої школи Спеціалізація виробнича Магістерська програма «Мeтoдикa нaвчaння циклу соціально педагогічних дисциплін » Виконала Павловська Є.Ю. КИЇВ - 2013 Зміст Вступ Розділ І. Теоретичні аспекти роботи з інтелектуально обдарованою студентською молоддю 1.1 Екскурс в історію вивчення обдарованості 1.2 Сучасне розуміння поняття «обдарованість» 1.3 Міжнародний досвід роботи з обдарованою молоддю 1.4 Інтелектуальна обдарованість: сутність, структура, ознаки Розділ ІІ. Методичні аспекти організації роботи з інтелектуально обдарованою студентською молоддю 2.1 Організація роботи з обдарованою молоддю 2.2 Робота з обдарованими студентами у Коростишівському педагогічному коледжі імені І.Я. Франка 2.3 Організація діяльності наукового гуртка «Ми майбутнє!!!» Висновки Список використаних джерел Додатки Вступ Актуальність дослідження. Сучасний розвиток світової цивілізації характеризується швидкими темпами впровадження нових інформаційних технологій та процесів глобалізації. За таких умов найбільшого успіху досягають ті держави, які мають висококваліфіковані кадри у високотехнологічних галузях виробництва. Прогрес практично всіх галузей людської діяльності залежить від людей, які нестандартно сприймають навколишній світ, надзвичайно діяльні, енергійні, працездатні, і можуть досягати в обраній ними сфері діяльності високих результатів. Отже на передній план у державній політиці виходить проблема обдарованості, творчості, інтелекту, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів. У різних державах означену проблему розв’язують по-різному, проте як правило, процес залучення до діяльності обдарованих спеціалістів відбувається двома шляхами: або у державі створюються умови для розвитку здібностей, підтримки обдарованості; або запрошуються до співпраці вже підготовлені в інших державах обдаровані фахівці. Довгий час в Україні переважав перший шлях. Однак досвід та успіхи найбільш розвинених країн світу у галузі науки, виробництва, розвитку нових технологій, культури та освіти свідчать про необхідність радикальної перебудови системи навчання у напрямку створення умов для обдарованої дитини вільно проявляти свої особливості, розвиватися відповідно своїм нахилам як унікальної особистості. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що дослідженню проблеми обдарованості надається належна увага, зокрема таким її аспектам як проблема індивідуальних відмінностей (Б. Ананьєв, Л. Виготський, С. Рубінштейн, Б. Теплов та ін.); визначення підходів до розуміння психологічних основ та структури обдарованості (Дж. Гілфорд, Ж. Піаже, В. Сиервальд, К. Перлет, Б. Скіннер, К. Тейлор, К. Хеллер, Г. Холл, Р. Уайт, Л. Венгер, Н. Лейтес, О. Матюшкін, В. Моляко, А. Петровський, К. Платонов, С. Рубінштейн, Т. Сущенко, П. Торранс, Б. Шадріков та інші); психологічні концепції інтелекту і творчості (Дж. Гілфорд, Р. Стернберг, М. Смульсон, Д. Ушаков, К. Хеллер та інші); розвиток інтелектуального і творчого потенціалу особистості (Д. Богоявленська, В. Дружинін, С. Максименко, О. Матюшкін, В. Моляко, Я. Пономарьов, С. Сисоєва, О. Кульчицька та інші); виділення сфер та видів обдарованості (С. Гончаренко, Г. Бурменська, Ю. Гільбух, М. Гнатко, В. Слуцький та інші); розвиток обдарованості на різних вікових етапах (А. Брушлінський, В. Давидов, Д. Ельконін, Н. Лейтес, О. Кульчицька, В. Паламарчук, В. Штерн та ін.); питання виявлення і розвитку обдарованості учнів (Г. Айзенк, В. Крутецький, О. Кульчицька, Б. Тєплов, Є. Щебланова та інші). Об’єкт дослідження: педагогічна діяльність з обдарованою молоддю у ВНЗ. Мета дослідження: Проаналізувати досвід роботи ВНЗ з обдарованою молоддю та запропонувати дієві форми роботи з ними. Якщо прослідкувати історію розвитку цивілізації, то не можна не помітити одного цікавого факту: генії та видатні особистості зявлялися групами, в один і той же час. Цьому державному діячеві слугували такі визнані в усьому світі генії як скульптор Фідій, творець невмирущих трагедій Софокл, видатні філософи Сократ, Платон, Анаксагор, Зенон і Протагор. Епоха Відродження - це епоха массового захоплення культурою, знаннями, мистецтвом, широкого попиту на живопис та живописців не тільки з боку меценатів. У великій кількості майстерень обдаровані учні, обговорюючи, змагаючись, сперечаючись, навчаючись, створювали ту неповторну атмосферу, в якій розпочинався процес творчості, завдяки чому обовязково повинен був розкритися особливо обдарований та цілеспрямований геній на зразок Мікеланджело та Леонардо да Вінчі. Як підкреслює А. Савєнков, в античній культурі «геній» сприймався як фігура міфологічна, яка поєднує в собі безсмертне божество та смертну людину. З п