Педагогічні засади організації дозвілля підлітків засобами української народної педагогіки - Автореферат

В Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)” та в Національній доктрині розвитку освіти в ХХІ столітті визначено шляхи виховання підростаючого покоління на кращих, духовно наснажених вітчизняних традиціях. У цьому та інших документах, присвячених вихованню підростаючого покоління в позашкільних закладах, дозвілля розглядається як специфічна сфера для виховання підростаючого покоління, формування світоглядної культури, потреб, смаків, почуттів та емоцій. На необхідності враховувати досвід української народної педагогіки, розумно поєднувати національне й загальнолюдське у процесі виховання молодого покоління наголошують Н.Струманський, М.Фіцула та ін., на використання засобів і методів народної педагогіки у формуванні національної свідомості, гуманістичного світосприймання у дітей та підлітків - П.Ігнатенко, В.Каюков, В.Кузь, І.Мартинюк, З.Сергійчук, М.Стельмахович, О.Степанов, В.Стрельчук, Б.Ступарик, Є.Сявавко, Ю.Руденко, Д.Тхоржевський. З іншого боку, сучасні програми виховання на засадах української народної педагогіки здебільшого застосовуються у навчальному процесі, а дозвіллєва діяльність як просвітницька, художньо-творча, рекреаційна та інші форми соціальної активності перебувають поза увагою як науковців, так і педагогів-практиків. Суперечність між необхідністю посилення виховного впливу на підлітків у роботі закладів дозвілля засобами української народної педагогіки і недостатнім теоретичним та методичним дослідженням цієї проблеми, а також актуальність та недостатній рівень дослідженості проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Педагогічні засади організації дозвілля підлітків засобами української народної педагогіки”.У першому розділі - „Теоретичні засади організації дозвілля підлітків засобами української народної педагогіки” - проаналізовано наукову літературу з досліджуваної проблематики, визначено сутність дозвілля як чинника соціалізації та культурації особистості; зясовано можливості культурно-просвітницьких закладів у національному вихованні підлітків; виявлено специфіку використання народної педагогіки як історично зумовленої системи навчально-виховних засобів у дозвіллєвій роботі з підлітками. У другому розділі - „Реалізація виховного потенціалу народної педагогіки в організації дозвілля підлітків на сучасному етапі” - проведено констатувальне дослідження, у ході якого проаналізовано стан і зясовано проблеми педагогічної організації дозвілля підлітків на засадах української народної педагогіки; визначено роль і місце народної педагогіки у процесі національного виховання підлітків. Головними завданнями констатувального дослідження були: визначення особливостей виховної роботи культурно-дозвіллєвих закладів з підлітками; зясування шляхів і форм впровадження української народної педагогіки у роботі цих закладів; виявлення основних труднощів при реалізації завдань національного виховання засобами української народної педагогіки; визначення перспектив ефективного вирішення досліджуваної проблеми. Крім того, на основі звітів обласних управлінь освіти було проаналізовано роботу закладів дозвілля Івано-Франківської, Рівненської області, м.Харкова та м.Полтави, що дозволило зясувати стан педагогічної організації дозвілля підлітків на засадах української народної педагогіки у різних регіонах України та особливості впровадження народної педагогіки в кожному з них. Дисертант дійшов висновку, що ефективність організації дозвілля підлітків на засадах народної педагогіки може бути вищою за таких педагогічних умов: належна методична підготовленість педагогів-організаторів дозвілля, керівників гуртків; комплексне використання виховних можливостей дозвілля; відповідність змісту, форм і методів дозвіллєвої діяльності на засадах народної педагогіки меті національного виховання; врахування індивідуальних та вікових особливостей підлітків; формування у підлітків позитивної пізнавальної мотивації, забезпечення їх практичної участі у заходах та розвиток творчої діяльності; педагогічна підготовленість батьків до організації дозвіллєвої діяльності на засадах народної педагогіки, їх активна участь у цьому процесі; впровадження української народної педагогіки як науково обґрунтованої системи виховних впливів.Узагальнення теоретичних праць, присвячених сутності та виховним можливостям української народної педагогіки, дозволило розглядати поняття „народна педагогіка” як сукупність знань і навичок виховання, що передається в культурних традиціях, народній поетичній і художній творчості, формах спілкування. Зясовано, що застосування ідей і методів народної педагогіки сприяє національному вихованню підростаючого покоління, тому її використання в дозвіллєвій діяльності може стати одним з ефективних шляхів формування поваги до національно-культурних традицій народу, зацікавленості у їх відродженні. Аналіз методики, теорії і практики культурно-дозвіллєвої діяльності дозволив виявити сучасні тенденції в організації дозвілля підлітків на засадах народної педагогіки: посилення уваги до від

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ