Педагогічні засади формування економічної культури студентської молоді в освітньому середовищі вищого навчального закладу - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки України Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” Інститут педагогіки і психології Кафедра педагогіки Магістерська робота за спеціальністю 8.18010021 „Педагогіка вищої школи” ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ВНЗ Максимова Зоя Пилипівна Науковий доцент, кандидат педагогічних керівник наук Iгнатович О.Г. Старобільськ - 2016 Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні основи формування економічної культури студентської молоді 1.1 Формування економічної культури студентів як педагогічна проблема Висновки до Розділу І 1.2 Зміст і структура економічної культури майбутнього фахівця Список використаних джерел Вступ Актуальність даного дослідження визначається сучасним значенням взаємин особистості і власності, а також трудових відносин, що входять в предметну сферу економічної науки. Завдання формування економічної культури майбутнього фахівця вимагає від системи освіти створення цілісних і фундаментальних розробок в області цільових, змістових і процесуальних аспектів професійної підготовки фахівців, орієнтованих на ринкову економіку стосовно до реалій вітчизняної соціально-економічної, культурної, етнодемографічної господарської практики, що відповідає національним інтересам країни в епоху глобалізації. Розширення предмета економіки як науки, що вивчає поведінку людей в сферах виробництва, споживання (consumption), розподілу (distribution) і обміну (exchange), досліджується товарно-грошові відносини, а людини, яка шукає найбільш оптимальні шляхи реалізації своїх потреб і себе як цілісності в навколишній світ, зажадало пошуку та методологічної основи проектування економічної культури. В якості такої може виступити особистісно-діяльнісний підхід, який орієнтує дослідників на вивчення економічної культури як особистісного феномена, як позиції, як інструменту самореалізації і як сфери діяльності. Важливе місце в систематизації поняття займають роботи з економічної етики, присвячені різним аспектам економічного розвитку, співвідношенню моралі і економічної культури (О. Кабачек, П. Козловський, М. Корягіна, С. Логіновскій, Н. Макашева, Е. Михайлова, М. Олсон , А. Ріх, А. Сіно, І. Устіян). Становлення інформаційного суспільства та процесів, супутніх йому, змусило вчених і дослідників звернути увагу на поняття «освітній простір». У суспільстві і в суспільному житті освітнього простору проявляє себе в певному виді: · освітній простір - це структурний співіснування і взаємодія будь-яких можливих освітніх середовищ, їх компонентів, освітніх подій; · відрізняються освітні простори різних епох і культур; · освітній простір може бути локалізовано і існувати в певних межах: освітній простір вищого навчального закладу, освітній простір регіону, країни; · процеси глобалізації зумовили виникнення єдиного освітнього простору - сукупності всіх субєктів, прямо або побічно беруть участь в освітніх процесах або зацікавлених в них. [Новиков А.М. Принципы построения системы непрерывного профессионального образования // Педагогика. Частина дослідників в галузі соціології вважають, що соціальний простір виникає в процесі соціальної взаємодії, наприклад: ? соціальний простір являє собою систематизовані перетину звязків між соціальними позиціями, що володіють силовим впливом на людей, що займають дану соціальну позицію (П. Штомпка); · спосіб організації соціального простору є спосіб прояву соціального контролю, форма влади, що створює концепцію дисциплінарного простору (М. Фуко); · соціальний простір як семіотичний процес розмежування на внутрішнє і зовнішнє (Ю. Кордон між внутрішнім і зовнішнім простором носить символічний характер і проявляється через мову, знання, ритуали. Основу культури становить сукупність історично набутого соціального досвіду, який без трансляції від покоління до покоління, що здійснюється засобами освіти, стає неможливим [15]. В.В. Давидов увів у науковий обіг термін «змістовне узагальнення», що означає теоретичний образ, сформований у свідомості шляхом розумових операцій, які встановлюють єдність системи понять і їхніх взаємозвязків і що являє собою, таким чином, узагальнення узагальнень. Культура як філософське, педагогічне, психологічне й економічне поняття має різні значення [40]. За бажанням ми можемо дати цьому другому народженню людини, що проходить крізь усе його життя, назву, повязану з обробкою землі - «культура», або з образом світла - «просвітництво» [98]. Серед учених-філософів, які розглядали культуру з точки зору цінностей, необхідно виділити В.П. Андрущенка [10], С.Ф. Анісімова [17], А.І. Арнольдова [15], В.Б. Чурбанов [98], В.А.Комеліна [55], В.Ф. Щербина [99], В.М. Гриньова [40], Н.А. Тітова [93], Л.В. Тандир [92], Л.Н. Пономарьов [81]. М.В. Владика розглядає культуру як систему надбіологічних програм людської діяльності в їх історичному розвитку, поведінці і спілкуванні, що виступають умовою відтворення і зміни соціального життя у всіх його проявах [31]. За видом діяльності базові в ст