Педагогічні умови виховання толерантності у підлітків старшого віку в позакласній роботі - Автореферат

Зокрема, розглядалося формування ставлення вихованців до толерантності як суспільно значущої цінності (В.Береговий, І.Бех, Т.Болотіна, Б.Гершунський, О.Грива, О.Клєпцова, І.Крутова, В.Лекторський, М.Міріманова, Р.Ріердон, П.Степанов); виховання міжетнічної толерантності (Г.Абдулкарімова, Н.Єдигова, Н.Магомедова, Ф.Малхозова, Н.Мольденгауер, З.Мубінова, В.Тишков); формування міжособистісної толерантності учнівської молоді (Г.Безюлєва, Г.Скрябіна, Г.Солдатова, О.Шарова, Г.Шеламова); розвиток толерантності в контексті педагогічної взаємодії (Ю.Тодоровцева). Вивчення та аналіз стану проблеми свідчать про наявність глибоких протиріч: між нагальною потребою суспільства в толерантній особистості та недостатньою спрямованістю системи освіти на її виховання; між потребою освітньої практики в науково-методичному та змістовному забезпеченні процесу виховання толерантності та недостатньою його розробленістю в педагогічній теорії та практиці. Актуальність проблеми та недостатнє її вивчення обумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Педагогічні умови виховання толерантності у підлітків старшого віку в позакласній роботі”. Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що рівень виховання толерантності в підлітків старшого віку в процесі позакласної роботи значно поліпшиться, якщо її організація передбачатиме: - зорієнтованість на розвиток толерантності як якості особистості старших підлітків; Для розвязання поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези використовувався комплекс взаємоповязаних теоретичних і емпіричних методів дослідження: - теоретичні методи (аналіз, порівняння, моделювання, узагальнення) використовувалися з метою вивчення психолого-педагогічної літератури і визначення концептуальних засад дослідження, уточнення сутності та змісту виховання толерантності в підлітків;У першому розділі “Виховання толерантної культури підлітків як соціально-педагогічна проблема” здійснено історико-генетичний аналіз феномена “толерантність” як якості особистості, визначено його структурні компоненти, показники та рівні сформованості; висвітлено зарубіжний та вітчизняний досвід виховання толерантності учнівської молоді. На рівні особистості - як власна система поглядів, цінностей, мотивів, як результат внутрішнього рефлексивного осмислення й засвоєння ідей толерантності як цінності, що виражається в прагненні людини будувати стосунки з собою, іншими людьми, природою, мирно, без примусу, в процесі конструктивного розвязання проблем за допомогою діалогу, вільного та відповідального вибору (М.Бубер, А.Маслоу, Г.Оллпорт). Ми виявили, що поняття “толерантність” зазнавало зміни в процесі історико-культурного розвитку та становлення філософської думки; виділили такі етапи становлення толерантності як педагогічної проблеми: Античність та давнина (Платон, Сократ, Конфуцій бачили в толерантності шлях до гармонізації життя); християнство та Давня Русь (заповіді Володимира Мономаха з проповіддю терпимого ставлення до людей); епоха Просвітництва (Джон Локк, Вольтер та інші розуміли толерантність як віротерпимість); кінець ХІХ - початок ХХ ст. Високий (активний) рівень сформованості толерантності характеризується тим, що діти мають різнобічні, повні, міцні, глибоко усвідомлені знання про сутність поняття “толерантність”, завжди готові до діалогу, співробітництва та позитивної взаємодії з представниками різних культур при збереженні власної ідентичності; у них сформоване стійке ціннісне ставлення до себе, інших, батьківщини, людства, природи; толерантність переходить в осмислену необхідність і потребу. Середній (активно-ситуативний) рівень сформованості толерантності визначається тим, що в дітей знання про толерантність досить повні, але глибоко не усвідомлені; вони (діти) мають чіткі уявлення про важливість толерантності в суспільстві, але не завжди готові до діалогу, співробітництва та позитивної взаємодії; ціннісне ставлення до себе, інших сформоване фрагментарно.Проведене дослідження педагогічних умов виховання толерантності в підлітків старшого віку в процесі позакласної роботи дає змогу сформулювати такі висновки: 1. Сучасні соціокультурні трансформації, бігатовікова світова історія міжнаціональних, міждержавних і міжрелігійних конфліктів та війн, ріст тероризму спричинили необхідність виховання людини з позитивною, толерантною свідомістю та поведінкою. Здійснений аналіз наукової літератури з проблеми дослідження свідчить про неоднозначність трактування толерантності в різних культурах. Ретроспективний аналіз стану проблеми формування толерантності учнів у педагогічній теорії та практиці дає підстави трактувати толерантність як моральну якість особистості, що характеризує терпиме ставлення, повагу, сприйняття та розуміння інших людей незалежно від їхньої етнічної, національної або культурної приналежності; інших поглядів, характерів, звичок; різноманітних форм самовираження та самовиявлення людської особистості.

Основний зміст дисертації