Педагогічні умови соціалізації студентів мистецько-педагогічних спеціальностей у позанавчальній діяльності - Автореферат

Зросла значущість процесу соціалізації у вищих навчальних закладах, який спрямовується на формування у студентської молоді духовності, орієнтирів на загальнолюдські цінності, виховання любові до своєї держави, землі, народу, готовності брати участь у процесах державотворення, ефективно виконувати професійні функції. Особливої актуальності в сучасних умовах набувають питання соціалізації студентів мистецько-педагогічних спеціальностей. Професійне становлення студентів мистецько-педагогічних спеціальностей відбувається також і в позанавчальній діяльності, яка здійснюється з урахуванням соціального контексту і є домінуючою порівняно з іншими видами діяльності при організації процесу соціалізації. Отже, протиріччя між обєктивною потребою у вдосконаленні процесу соціалізації майбутніх фахівців мистецько-педагогічного напряму й недостатньою теоретичною й практичною розробленістю цієї проблеми зумовило вибір теми дисертаційного дослідження „Педагогічні умови соціалізації студентів мистецько-педагогічних спеціальностей у позанавчальній діяльності”. Спрямованість процесу соціалізації на самореалізацію особистості студента, яка може бути реалізована при інноваційному, творчому характері позанавчальної діяльності, організації колективної творчої діяльності з урахуванням індивідуальних можливостей і бажань її учасників, забезпеченні активності студента в діяльності й спілкуванні та ін.У першому розділі “Теоретичні основи соціалізації студентів мистецько-педагогічних спеціальностей у позанавчальній діяльності” зясовано сутність процесу соціалізації студентської молоді, охарактеризовано його основні стадії, визначено особливості позанавчальної діяльності у ВНЗ, виявлено потенційні можливості мистецтва як чинника соціалізації студентів мистецько-педагогічних спеціальностей. У ході дослідження ми додержувались наступної логіки обґрунтування соціалізаційного потенціалу мистецтва: 1) формування особистості неможливе без “спілкування” індивіда з культурою, яке відбувається в конкретному соціальному середовищі, і тому процес засвоєння культури є важливим і необхідним моментом соціалізації; 2) мистецтво як складова частина культури є ефективною формою моделювання людської соціальної поведінки, має субєктно-обєктний, діяльнісний характер й виступає рушійною, спонукальною силою процесу соціалізації студентів мистецько-педагогічних спеціальностей; 3) багатоманітність соціалізуючих функцій мистецтва зумовлена закономірною взаємодією різних його видів, що значно підвищує ефективність процесу соціалізації; 4) соціалізаційний потенціал мистецтва проявляється в тому, що воно є формою „спілкування”, взаємодії і взаємозбагачення особистісного й соціального досвіду; 5) творча діяльність у галузі мистецтва сприяє збагаченню асоціаційного досвіду особистості, формуванню асоціативного середовища, яке культивує особистісне начало й корегує соціальну поведінку студента; 6) мистецтво впливає на естетично-ціннісну сферу й формує позитивну комунікативну орієнтацію особистості, яка забезпечує взаєморозуміння та узгодженість поведінки, вчинків; 7) соціалізаційні можливості мистецтва підвищаться, якщо зміст позанавчальної діяльності студентів мистецько-педагогічних спеціальностей буде орієнтуватись як на класичні, так і на новітні мистецькі напрямки. Використання мистецтва як чинника соціалізації зумовлює специфіку позанавчальної діяльності студентів мистецько-педагогічних спеціальностей, яка виявляється в тому, що вона внаслідок творчого характеру є прямим продовженням навчального процесу; індивідуальна, передбачає ініціативність, самостійність студентів і не завжди може контролюватися й скеровуватися зовнішнім педагогічним впливом; відрізняється проективністю і створює умови для самореалізації особистості студента; носить комплексний характер завдяки закономірній взаємодії видів мистецтва; ефективно впливає на емоційну й ціннісну сфери; характеризується динамічністю, формує готовність сприймати нове, робити посильний внесок у розвиток національного й світового мистецтва; забезпечує інтеріоризацію зовнішніх норм і цінностей національної й світової культури у внутрішні потреби, мотиви й принципи особистості. У другому розділі “Дослідно-експериментальна апробація педагогічних умов соціалізації студентів мистецько-педагогічних спеціальностей у позанавчальній діяльності” було визначено критерії, показники соціалізованості, на підставі аналізу практики й результатів констатуючого експерименту схарактеризовано рівні соціалізованості студентів мистецько-педагогічних спеціальностей. Виходячи з визначених теоретичних позицій та стану масової практики, ми визначили й обґрунтували педагогічні умови ефективної організації процесу соціалізації студентів мистецько-педагогічних спеціальностей у позанавчальній діяльності: взаємозвязок навчальної й виховної діяльності в процесі соціалізації; відповідність позиції особистості системі педагогічних впливів; спрямованість процесу соціалізації на самореалізацію особистості студента під час позанавчальної діяльності; поз