Педагогічні умови оптимізації учбової діяльності молодших школярів - Дипломная работа

Педагогічні умови оптимізації учбової діяльності молодших школярів (дипломна робота) Вступ Аналіз психолого-педагогічних досліджень засвідчує, що в сучасній дидактиці вже розроблена певна система способів оптимізації навчального процесу, котра побудована на логіці послідовного вибору найкращих варіантів усіх основних компонентів навчання - його завдань, змісту, методів, засобів, форм організації й аналізу його результатів. Щодо початкової школи, то тут відчувається певний вакуум у розробці ідеї оптимізації навчання. Водночас, оптимізувати процес навчання можливо лише на базі оволодіння основними педагогічними знаннями та вміннями, необхідний пошук таких варіантів прийняття найкращого методичного рішення, які б найпродуктивніше сприяли високій працездатності учнів на уроці, бо на уроці, як відомо, засвоюється понад 70% всієї наукової інформації. Все це разом узяте - ускладнення навчально-виховних завдань, розширення сфери впливу школи, ріст числа обєктів і субєктів - робить неможливим інтуїтивно-практичну побудову навчально-виховного процесу в школі і вимагає відшукання оптимальної для конкретних умов структури його функціонування, котра б дозволила розвязати ввесь цей більш складний комплекс завдань і взаємодій без росту витрат часу і в межах раціональних зусиль учителів й учнів. Охарактеризуємо існуючі підходи до поняття оптимальний процес і оптимізація процесу навчання, У широкому трактуванні термін оптіум (лат.) означає найбільш сприятливі умови для чого-небудь. Не заперечуючи багатьох позитивних моментів програмування у роботі з учнями, зокрема невстигаючими, ми не розподіляємо правомірність такого ототожнювання, тому що саме жорстко запрограмоване навчання може стати причиною, яка стримує розвиток самостійності школярів, тобто призводить до неоптимального процесу навчання. Удосконалення навчально-виховного процесу в школі вимагає розв’язання таких важливих проблем, як забезпечення ефективності і якості навчання, підвищення пізнавальної активності і самостійності школярів. Найпершою умовою успішного виконання цих завдань є дальше поліпшення методики викладання, оптимальне застосування методів і прийомів навчання, які сприяють озброєнню учнів міцними й усвідомленими знаннями, інтенсивному розвитку їх мислення, оволодінню засобами пізнання. Розділ 1. Теоретичні основи проблеми оптимізації учбової діяльності 1.1 Історіографія проблеми оптимізації навчальної діяльності Ідеї оптимізації процесу навчання часто висвітлюються у тісній взаємодії проблемами наукової організації педагогічної праці, до того ж одні автори вважають, що принцип оптимізації є поодиноким випадком наукової організації педагогічної праці, інші, навпаки, що принцип оптимізації процесу навчання включає в себе елементи наукової організації педагогічної праці, спирається на них. Адже процес навчання відображає спільність діяльності педагогів і школярів і включає в себе крім праці педагогів, ще й процес засвоєння школярами знань, умінь, навичок. Продуктивними і доступними для вчителів є рекомендації відомого педагога П. Блонського, який багато років тому склав загальну типологію школярів і виділив типи невстигаючих. Це не втратило актуальності і у наш час. У статті До питання про заходи боротьби зі шкільною неуспішністю 0928 р.) вчений наводить такі дані: в 1926/27 н.р. було обстежено ряд шкіл. Якщо ж врахувати відстаючих з одного предмета, то у школах II ступеня у кожному класі лише 2-3 дитини навчалися успішно. П. Блонський робить висновок, що шкільна неуспішність - поширене явище [15]. Загальні заходи боротьби зі шкільною неуспішністю, на думку П. Блонського такі: - створити комфортні (у психологічному плані) умови для роботи зі слабкими учнями, індивідуалізувати процес навчання; - якомога раніше виявити невстигаючих; - проводити з ними спеціальні додаткові заняття; - розвантажити цих дітей від надмірних, зайвих доручень; - організувати необхідні умови для роботи вдома; - дбати про загальний розвиток невстигаючих; - раціоналізувати роботу вчителя з ними.[15] Більшість рекомендацій видатного педагога не втратили свої актуальності й нині. Слід також памятати, що для невстигаючих учнів характерний стан тривожності, спричинений хронічним відставанням у навчанні. Інколи вчителі забувають, що напружений темп уроку, надмірний обсяг роботи, калейдоскопічна зміна прийомів навчання, нечітке виділення матеріалу, який усі учні повинні міцно засвоїти, ігнорування індивідуальних особливостей розвитку майбутнього досвіду породжують неуспішність. Ще В.Сухомлинський зазначав, що учень, який не має потрібного запасу знань, під час пояснення нової теми перебуває під враженням, що повністю вся інформація є для нього новою, оскільки інформаційні одиниці ні з чим не асоціюються в його мозку. Віра в себе, за визначеннями відомого психолога Є.Берна - це своєрідний психологічний імпульс, який веде людину вперед протягом всього її життя, допомагаючи долати перепони. Думка Моссо була використана німецьким вченим Вейхардтом та іншими дослідниками, які робили висновок,