Педагогічні умови формування конфліктологічної компетенції учнів загальноосвітнього навчального закладу - Автореферат

Так, проведені автором спостереження і бесіди з 500 учнями основного ступеню загальноосвітньої школи свідчать, що конфлікти з учителями відбуваються у 75,2 % учнів; в учнівському середовищі - у 56,0 % школярів. Одночасно слід підкреслити, що учні не вміють регулювати конфлікти, які виникають, і в конфліктних протистояннях переважають деструктивні тенденції. Аналіз психолого-педагогічних джерел, досліджень з проблем конфліктології, педагогічної конфліктології дозволяє зробити висновок про те, що проблема конфліктів за участю школярів, формування здібностей учнів регулювати конфлікти досліджуються в таких основних напрямах: розробка теоретико-методологічних основ педагогіки конфліктів, педагогічного управління конфліктами (А.Анцупов, О.Бєлкін, В.Журавльов, О.Іонова, І.Коваль, Є.Тонков та ін.); визначення типології конфліктів між учителем і учнями, розробка системи роботи з ними (О.Бєлкін, Л.Божович, О.Гаврилюк, О.Гуменюк, Ю.Костюшко, В.Кушнірюк, М.Пірен, М.Рибакова, Л.Симонова, Ю.Черненький, Є.Юрківський та ін.); аналіз конфліктів у колективах школярів, шляхів їх запобігання і розвязання (А.Анцупов, В.Афонькова, Г.Балл, С.Гиренко, В.Журавльов, А.Зосимовський, О.Ковальов, Я.Коломинський, В.Лозовцева, М.Рибакова, Б.Хасан та ін.); професійна підготовка вчителя до розвязання конфліктів у педагогічному процесі (Г.Антонов, С.Баникіна, А.Лукашенко, О.Лукашонок, М.Рибакова, В.Семиченко, Н.Щуркова та ін.). Для виконання визначених завдань і перевірки гіпотези були використані такі методи дослідження: теоретичні: аналіз і синтез наукових джерел для порівняння, зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, визначення понятійного апарату, сутності конфліктологічної компетенції учня, її структури, умов формування; емпіричні: спостереження, анкетування, опитування, бесіди, тестування, вивчення шкільної документації, аналіз продуктів навчально-пізнавальної діяльності учнів, методи експертних оцінок, психолого-педагогічної діагностики і самодіагностики для виявлення утруднень учнів у спілкуванні й взаємодії з оточенням, зясування рівня сформованості конфліктологічної компетенції школярів; педагогічний експеримент для виявлення ефективності реалізації педагогічних умов конфліктологічної компетентності учнів; методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних. Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вперше визначено сутність конфліктологічної компетенції учня як ключової компетенції, що характеризує здатність особистості до ефективного запобігання і конструктивного розвязання конфліктів; розкрито її компоненти: мотиваційно-особистісний (спрямованість на безконфліктне спілкування, толерантну взаємодію з людьми), когнітивний (сформованість основних знань про конфлікти), процесуальний (здатність належно виконувати дії, спрямовані на запобігання і розвязання конфліктів), рефлексивний (осмислення й корекція процесу взаємодії й спілкування з оточенням); обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови формування конфліктологічної компетенції (підготовка вчителя до надання допомоги учням у подоланні проблем спілкування й взаємодії з оточенням; набуття школярами досвіду поведінки в конфліктах з різними субєктами педагогічного процесу); розроблено технологію особистісно-орієнтованої конфліктологічної підготовки учня; уточнено сутність понять “компетенція”, “компетентність”; критерії, показники й рівні сформованості конфліктологічної компетенції учнів; подальшого розвитку набули форми та методи особистісно-орієнтовного навчально-виховного процесу.Гиренко, В.Журавльов, А.Лукашенко, М.Рибакова та ін.) дозволяє зробити висновок про те, що найбільш поширеними в загальноосвітніх навчальних закладах конфліктами за участю школярів є так звані педагогічні конфлікти, які відбуваються між учнем (учнями) та учителем, а також між учнями у процесі їх спільної діяльності. Доведено, що конфліктологічна компетенція учня як його інтегроване особистісне утворення вимагає: антиконфліктної спрямованості особистості (позитивного, емоційно-морального ставлення до світу, соціальних настанов на ненасильницьку діяльність, толерантну взаємодію з оточенням; інтересу до спілкування й співпраці з іншими людьми на основі діалогу, терпимості до думок, ідей партнерів; ставлення до конфліктів як до обєктивних соціально-психологічних явищ; мотивації на вдосконалення своєї поведінки, розвиток контролю над емоційними спалахами); сформованості основних конфліктологічних знань (про сутність конфлікту, його функції, структуру та динаміку протікання, типові стилі поведінки в конфлікті, особливості конфліктних особистостей, методи управління конфліктами) та практичних конфліктологічних умінь, володіння якими дозволяють належно виконувати дії, спрямовані на запобігання і розвязання конфліктів; розвиненості здібностей самоспостереження, самопізнання, самоаналізу, самооцінки, осмислення та корекції власних вчинків і дій, що реалізовувалися у процесі взаємодії та спілкування з оточенням. Ц

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ