Педагогічні умови формування емоційної стійкості в дітей шести і семирічного віку в процесі занять фізичною культурою - Автореферат

Побудова демократичного суспільства з високо розвинутою економікою, духовне відродження українського народу є обєктивною потребою в розвитку національної системи фізичного виховання, здатної забезпечити всебічний розвиток особистості, якій притаманний високий рівень фізичного, морального і психічного здоровя. Куц, 1997; Б.М .Шиян, 1997) відзначають, що в даний час спостерігається негативна тенденція до зниження як фізичного, так і психічного стану дітей, підлітків, юнаків, що веде до виснаження зростаючого організму і його нервової системи, зниження стрес-стійкості, уповільнення розвитку розумових здібностей і навіть до погіршення міжособистісних стосунків. Давидов, 1993), у процесі фізичного виховання можна досягти підвищення не тільки фізичного стану, але й психічного, в якому важлива роль приділяється емоційній стійкості, що визначається як властивість темпераменту, яка дозволяє надійно виконувати завдання в напружених емоційних обставинах, за рахунок оптимального використання резервів нервово-психічної емоційної енергії. У спеціальній літературі немає достатньої кількості даних для обґрунтування педагогічних умов, що дозволяють споріднено, у процесі занять фізичними вправами зміцнювати фізичне здоровя і підвищувати емоційну стійкість дітей 6-і 7-річного віку, що є одним з головних завдань національної системи фізичного виховання. Передбачається, що емоційна стійкість взаємоповязана з руховою активністю і може бути підвищена в дітей 6-і 7-річного віку в процесі спеціально організованих педагогічних умов при виконанні комплексів фізичних вправ вибіркової спрямованості.Однією з проблем формування гармонійно розвинутої особистості є розробка педагогічних умов, що можуть підвищити емоційну стійкість зростаючого організму до впливів навколишнього середовища, зміцнити психічне і фізичне здоровя. Пантюхіна, 1984) відзначають, що в підростаючого покоління значно погіршується психічний і фізичний стан, знижуються адаптаційні здібності до стресових ситуацій, значно погіршується емоційна стійкість. При аналізі індивідуального стану нервової системи за показниками психофізіографії відзначено, що в 6-річному віці 20,0% дітей належать до типологічної групи, для якої характерний високий рівень прояву сили нервових процесів, 68,0% - до групи з середнім і 12,0% - з низьким. Подальший аналіз результатів дослідження передбачав застосування математичних методів, що дозволяють вивчити взаємозвязок усіх компонентів психофізіологічного стану, який характеризує емоційну стійкість дітей 6-і 7-річного віку та їх фізичної підготовленості. У результаті кореляційного аналізу визначено, що в дітей 6-річного віку з 12-ти показників, що характеризують фізичну підготовленість і психофізіологічний стан, найбільш високі взаємозвязки мають три значення, що входять у зміст оцінки стану нервової системи за результатами теппінгметрії.У дисертації подані узагальнені теоретичні і нові експериментальні дані, що дозволяють формувати емоційну стійкість дітей 6-і 7-річного віку за допомогою спеціально розроблених педагогічних умов в процесі занять фізичними вправами. Істотна роль у формуванні даної структури приділяється показникам вищої нервової діяльності, що й обумовлює індивідуальні своєрідності якісних і кількісних сторін емоційної стійкості і процесу її формування. Дослідження зростаючого організму дітей 6-і 7-річного віку як цілісної системи свідчить про зміни динамічного характеру у фізичному розвитку, фізичній підготовленості і психофізіологічному стані, що визначає емоційну стійкість. У процесі росту і розвитку дітей 6-і 7-річного віку змінюється взаємозвязок між параметрами, що характеризують фізичну підготовленість і психофізіологічний стан. У дітей 7-річного віку факторна структура фізичного і психофізіологічного стану визначається чотирма чинниками: психофізіологічним і функціональним станом (21,8 %), силою нервової системи (15,7%), фізичною підготовленістю (15,4%), загальним станом нервової системи і рухливістю в суглобах" (12,6%).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

фізичний здібність дитина

У дисертації подані узагальнені теоретичні і нові експериментальні дані, що дозволяють формувати емоційну стійкість дітей 6- і 7-річного віку за допомогою спеціально розроблених педагогічних умов в процесі занять фізичними вправами.

1. Емоційний стан у значній мірі визначає фізичне і психічне здоровя людини, її фізичну й інтелектуальну працездатність.

Розроблені сучасні засоби і методи дозволяють позитивно впливати на психічний стан людини і знаходять своє практичне застосування в педагогічній, спортивній і медичній практиці.

У підвищенні рівня емоційного стану дітей і дорослих значна роль приділяється заняттям фізичними вправами. Існуюча практика свідчить про глибокі взаємозвязки між показниками фізичної підготовленості і компонентами нервової системи, що визначають емоційну стійкість.

2. У процесі досліджень установлено, що емоційна стійкість - це складна інтегративна якість особистості, яка має певну структуру. Істотна роль у формуванні даної структури приділяється показникам вищої нервової діяльності, що й обумовлює індивідуальні своєрідності якісних і кількісних сторін емоційної стійкості і процесу її формування.

Емоційна стійкість у своїй психофізіологічній основі визначається функціонуванням, з одного боку, сили нервової системи, з іншого боку - підкореністю нервових процесів, що впливає на зміну збуджуваності нервових структур. Будучи властивістю темпераменту, емоційна стійкість визначає надійність діяльності людини в екстремальних умовах.

Розроблена теоретична концепція та експериментальні дані є підставою для включення в програму досліджень психофізіологічних показників, що відбивають стан нервової системи і визначальної емоційної стійкості підростаючого організму.

Аналіз динаміки взаємозвязків психофізіологічних характеристик нервової системи, фізичного розвитку і фізичної підготовленості здійснювався на підставі даних кореляційних і факторних матриць.

3. Дослідження зростаючого організму дітей 6- і 7-річного віку як цілісної системи свідчить про зміни динамічного характеру у фізичному розвитку, фізичній підготовленості і психофізіологічному стані, що визначає емоційну стійкість.

Найбільш активний розвиток у даному віковому діапазоні відзначено в показниках довжини тіла (2,5%), а також рухливості в суглобах (21,5%).У показниках швидкісно-силових здібностей спостерігається їх зниження (3,5%), а швидкісні здібності за цей віковий період не змінюються.

Таким чином, можна відзначити сенситивний період у розвитку гнучкості, що в певній мірі обумовлює розвиток даної здібності засобами тренувального впливу.

У віковому розвитку показників фізичної підготовленості в дітей від 6-ти до 7-ми років спостерігається гітерохронність, а також сенситивні періоди, що є основними закономірностями розвитку зростаючого організму.

4. У стані параметрів нервової системи спостерігаються зміни в показниках як латентного часу рухових реакцій, так і теппінгметрії.

Відзначено гітерохронність при порівнянні латентного часу рухової реакції на світло ( 4,6%) і на звук (-5,4%).

Показники латентного часу складної рухової реакції з віком поліпшуються.

Аналіз психофізіограм, що дозволяють здійснити диференціацію на типологічні групи, дає підставу вважати, що в 68 % дітей 6-річного віку відзначені середні показники сили нервової системи за збудженням, у 12% - слабкі і в 20% - сильні. У 7 років це співвідношення змінюється: кількість дітей із середніми показниками зменшується до 52%, з високими зростає до 32% і з низькими - до 16 %.

5. У процесі росту і розвитку дітей 6- і 7-річного віку змінюється взаємозвязок між параметрами, що характеризують фізичну підготовленість і психофізіологічний стан. Так, у 6-річному віці найбільша кількість взаємозвязків характерна для показників теппінгметрії.

Значною інформацією про психофізіологічний стан характеризуються показники максимальної кількості рухів в четвертому теппінг-тесті, а також показники середнього значення шести вимірів теппінг-тесту.

З показниками фізичної підготовленості значення теппінг-тесту взаємозвязане результатами виміру, а також латентним часом рухової реакції на світло.

У 7-річному віці взаємозвязок і взаємодія показників, що характеризують фізичну підготовленість і психофізіологічний стан, дещо змінюється. За своєю значимістю й інформативністю на перше місце виходять результати виміру латентного часу рухової реакції на світло і звук, а показники теппінгметрії мають близьке до цих даних значення.

Як і в 6-річному віці, серед показників фізичної підготовленості найважливішими є показники рухливості в суглобах.

Таким чином, кореляційний аналіз дозволив встановити головне значення показників, що характеризують психофізіологічний стан, а також визначити значний їхній взаємозвязок із результатами виміру гнучкості й інших фізичних здібностей.

6. Застосування факторного аналізу в дослідженнях дозволило встановити кількісний склад чинників, що визначають структуру фізичного та психофізіологічного стану дітей 6- і 7-річного віку, а також виділити основні компоненти в загальній структурі стану дітей досліджуваного віку.

У дітей 6-річного віку структура визначається трьома взаємозалежними факторами, які інтерпретуються як "сила нервової системи" (24,9%), "швидкість переробки інформації і швидкісної координації" (14,2%), "рухливість нервових процесів" (7,1%).

Застосування компонентного аналізу дозволило конкретизувати участь усіх компонентів і визначити їхню інформаційну значимість у загальному процесі формування емоційної стійкості дітей 6-річного віку.

Аналіз показав, що вплив цих компонентів на 83,5% зумовлює загальний стан організму дітей даного віку, а найбільше значення мають психофізіологічні показники (30,1%; 11,3%; 10,5%), що перебувають у взаємозвязку з показниками, які характеризують рівень розвитку фізичних здібностей.

7. У дітей 7-річного віку факторна структура фізичного і психофізіологічного стану визначається чотирма чинниками: психофізіологічним і функціональним станом (21,8 %), силою нервової системи (15,7%), фізичною підготовленістю (15,4%), загальним станом нервової системи і рухливістю в суглобах" (12,6%).

При аналізі факторних матриць з використанням методу компонентного аналізу в 7-річному віці визначені 5 взаємозалежних компонентів, сумарний вплив яких складає 73,6%. Як і в попередньому віці, значний вплив мають компоненти, які характеризують психофізіологічний стан дітей (25,4%, 20,9%, 8,8%). Ці складники взаємозалежні з показниками фізичної підготовленості й особливо з рухливістю суглобів (гнучкістю).

8. Встановлений взаємозвязок і динаміка структури фізичного й психофізіологічного стану дітей 6- і 7-річного віку свідчить про високий ступінь взаємозвязків вивчених показників, що підтверджує доцільність використання фізичних вправ у підвищенні емоційної стійкості через впливи на психофізіологічний стан дитячого організму.

У проведених експериментах були використані педагогічні умови, що передбачають застосування спорідненого методу впливу як на фізичну підготовленість, так і на психофізіологічний стан.

У розроблених моделях проведення занять з фізичної культури, спрямованих на емоційну стійкість дитячого організму, передбачалися такі педагогічні умови як послідовне виконання вправ з використанням спортивно-ігрового методу, характерного для змагальної діяльності, а потім виконання комплексів вправ, що сприяють розвитку рухливості в суглобах.

Дозування фізичних навантажень як змагального, так і індивідуального впливу ґрунтувалося на даних сенситивних періодів розвитку компонентів психофізіологічного та фізичного стану, на принципі чергування навантаження і відпочинку за показниками пульсометрії і результатами педагогічного спостереження.

9. Проведений аналіз результатів педагогічних експериментів свідчить, що педагогічні умови сприяли значному підвищенню фізичної підготовленості і психофізіологічного стану дітей 6- і 7-річного віку в порівнянні з контрольними групами.

Значне поліпшення в експериментальних групах при їх достовірному розходженні з контрольними групами (Р< 0,05) відзначене за показниками латентного часу простої і складної рухової реакції, психофізіограм за результатами теппінгметрії, що й дозволяє резюмувати позитивний вплив розроблених моделей фізичних вправ та форм організації занять, спрямованих на стійкий стан емоційної сфери дітей 6- і 7-річного віку разом з підвищенням фізичної підготовленості.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Троценко В.В., Пангелова Н.Е. О повышении эмоциональной устойчивости детей дошкольного возраста средствами физического воспитания // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Фізична культура, спорт та здоровя”. - Черкаси, 1996. - С.52.

2. Пангелова Н.Е. Троценко В.В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста: Учебно-методическое пособие для студентов заочного отдела. - Переяслав-Хмельницкий, 1996. - 49с.

3. Троценко В.В. Вплив фізичних вправ на емоційний стан, психічні процеси і властивості дошкільнят // Матеріали першої Всеукраїнської наукової конференції аспірантів галузі “Фізична культура і спорт". - Львів, 1997. - С.40-41.

4. Троценко В.В. Особливості організації занять з фізичної культури з дітьми дошкільного віку, направлених на підвищення психічної стійкості організму до впливу навколишнього середовища // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Фізична культура, спорт та здоровя нації". - Вінниця, 1998. - С.8.

5. Троценко В.В. Психологическое развитие детей дошкольного возраста и их физическая подготовленность // Фізичне виховання, спорт і культура здоровя у сучасному суспільстві: Збірник наукових праць Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк, 1999. - С.523-527.

6. Троценко В.В. Эффективность влияния физических упражнений, направленных на повышение психической устойчивости детей дошкольного возраста // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірник наукових праць №18. - Харків, 2000. - С.42-44.

7. Троценко В.В. Зміни емоційного стану, психічних властивостей у дітей 6-ти і 7-ми років під впливом фізичних вправ // Проблеми педагогічних технологій: Збірник наукових праць № 1 Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Волинський академічний дім. - Луцьк, 2001.- С.23-27.

8. Троценко В.В. Особливості розвитку дитячого організму і психічних процесів на різних стадіях онтогенезу // Науковий вісник ІДПІ. Випуск 10. - Ізмаїл, 2001. - С.101-104.