Педагогічні умови духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи - Автореферат

Тому не випадково в останні роки в педагогічній науці формується нова парадигма освіти й виховання, спрямована на створення педагогічних умов, сприятливих для саморозвитку, самоствердження, самобудівництва особистості, її духовної самореалізації. Головним субєктом духовної самореалізації виступає старшокласник, який, навчаючись в загальноосвітній школі, повинен сформуватись як творча особистість, здатна до самореалізації, оволодіння системою загальнолюдських морально-естетичних цінностей, якостями інтелігентності, високої культури, що, в свою чергу, обумовлюється потребами суспільства у створенні нової інтелектуальної генерації молоді з високим рівнем духовності. Це і зумовило вибір теми "Педагогічні умови духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи". Дисертаційне дослідження виконувалось у рамках теми "Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва", що розроблялась на кафедрі педагогіки Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка та теми "Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика", що активно розробляється нині кафедрою педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля під керівництвом члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Г.П. Активізація духовної самореалізації особистості старшокласника в навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості можлива за умов: - створення в навчальному закладі культурного поля, в якому учень проживає шкільне життя;У першому розділі - "Теоретико-методологічні основи духовної самореалізації старшокласників" проведено історико-генетичний аналіз проблеми духовної самореалізації особистості у філософській та психолого-педагогічній літературі, розкривається сутність та зміст духовної самореалізації особистості, дається аналіз понять "самореалізація", "духовна самореалізація", "саморозвиток", "духовність", розглядаються можливості навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи в забезпеченні духовної самореалізації старшокласників. Духовна самореалізація відбиває основні ознаки духовної сутності людини в культурно-історичному процесі. Філософський та психолого-педагогічний аналіз проблем духовності особистості, її духовної самореалізації дає можливість виявити основні наукові підходи до цього складного, багатоаспектного процесу. Провідними науковими підходами до розгляду проблеми духовної самореалізації старшокласників є антропологічний, який передбачає осмислення і знання природи дитини - людини - особистості; особистісно орієнтований, цілісний, діяльнісний, культурологічний, що є обєктивною передумовою ефективності духовного розвитку старшокласників та їх духовної самореалізації. Теоретико-методологічними засадами визначення сутності поняття "духовна самореалізація" виступають положення педагогічної науки, що відображають різноманітні аспекти цього явища: "самореалізація" (Л.Актуальність дослідження проблеми духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи обумовлена потребами суспільства у створенні нової інтелектуальної генерації молоді з високим рівнем духовності, інтелігентності, творчості, здатної створювати нові духовні та матеріальні цінності. Духовна самореалізація старшокласників виявляється в оволодінні системою загальнолюдських морально-етичних цінностей, у становленні ставлення до світу і до себе як основи моральної свідомості особистості. Найефективнішими педагогічними умовами, що стимулюють духовну самореалізацію особистості старшокласника, є: - організаційно-педагогічні (одухотвореність освітньо-виховного процесу в усіх його ланках; створення доброзичливого морально-психологічного клімату в колективі, здорових стосунків між його членами, педагогічна підтримка і захист кожного учня і педагога; естетизація освітнього середовища; збереження і зміцнення здоровя учнів); психолого-педагогічні (розуміння освітнього процесу як особистісно-зорієнтованого; розвиток природних здібностей і талантів школярів; сприяння отриманню кожним вихованцем позитивного соціального статусу в середовищі ровесників; педагогічна допомога учням у набутті умінь самопізнання, саморегуляції, самовизначення, самовиховання як основних умінь мистецтва жити); створення "духу" школи, який полягає у визнанні унікальності кожного учня, його абсолютної цінності, визначенні його головною діючою особою всього навчально-виховного процесу загальноосвітнього закладу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Проведене дослідження підтвердило основні положення висунутої гіпотези та дало підстави сформулювати наступні загальні висновки: 1. Актуальність дослідження проблеми духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи обумовлена потребами суспільства у створенні нової інтелектуальної генерації молоді з високим рівнем духовності, інтелігентності, творчості, здатної створювати нові духовні та матеріальні цінності.

2. Теоретичне дослідження проблеми дозволило дійти висновку, що мету, завдання, засоби духовної самореалізації особистості старшокласника можна визначити, звернувшись до педагогічної антропології та гуманістичної психології.

3. Духовна самореалізація старшокласника - інтегрована якість особистості, у якій представлені смисли її духовного буття, що відображені в ідеальних уявленнях про моральні цінності, моральні почуття та високоморальну поведінку. Духовна самореалізація старшокласників виявляється в оволодінні системою загальнолюдських морально-етичних цінностей, у становленні ставлення до світу і до себе як основи моральної свідомості особистості.

4. Найефективнішими педагогічними умовами, що стимулюють духовну самореалізацію особистості старшокласника, є: - організаційно-педагогічні (одухотвореність освітньо-виховного процесу в усіх його ланках; створення доброзичливого морально-психологічного клімату в колективі, здорових стосунків між його членами, педагогічна підтримка і захист кожного учня і педагога; естетизація освітнього середовища; збереження і зміцнення здоровя учнів);

- психолого-педагогічні (розуміння освітнього процесу як особистісно-зорієнтованого; розвиток природних здібностей і талантів школярів; сприяння отриманню кожним вихованцем позитивного соціального статусу в середовищі ровесників; педагогічна допомога учням у набутті умінь самопізнання, саморегуляції, самовизначення, самовиховання як основних умінь мистецтва жити);

- культурно-виховні (створення культурного поля та культурного середовища навчального закладу; виховання загальнолюдських та національних цінностей; прищеплення учням навичок правильного життєвого вибору).

5. Школа духовної самореалізації потребує: - педагогічних працівників з великим творчим потенціалом, що включає емоційну культуру, систему культурологічних, професійно-педагогічних знань, загальнокультурну ерудицію, природні обдарування, гуманітарний світогляд, здатність моделювати різноманітні способи творчої діяльності тощо;

- створення "духу" школи, який полягає у визнанні унікальності кожного учня, його абсолютної цінності, визначенні його головною діючою особою всього навчально-виховного процесу загальноосвітнього закладу.

6. Ефективність педагогічних умов духовної самореалізації старшокласників доводить, що "школа радості", "майстерня! людяності", "школа духовної самореалізації" працюють на формування високочесних, людяних та духовно багатих особистостей.

Наведені в дисертаційному дослідженні висновки не претендують на остаточне вирішення складної, багатоаспектної проблеми духовної самореалізації особистості учня, а лише висвітлюють окремі її грані.

Подальшого вивчення ^вимагають такі аспекти, як послідовність і наступність духовного розвитку школярів різних вікових груп, підготовка учительських кадрів до роботи в умовах полікультурного простору освіти й виховання, удосконалення навчальних планів і програм загальноосвітніх закладів з орієнтацією на гармонійно розвинену особистість, формування принципово нової демократичної освітньо-педагогічної ідеології.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Фоменко К.М. Школа самореалізації особистості // Освіта на Луганщині. - 1997. -№1-2. - С. 103-104.

2. Фоменко К.М. Педагогіка життєтворчості // Рідна школа. -2000. -№11. - С. 35-36.

3. Фоменко К.М. Духовна самореалізація особистості // Освіта на Луганщині. - 2000. - №1 (12). - С. 44-47.

4. Фоменко К.М. Педагогічні умови духовної самореалізації учнів у навчально-виховному процесі Старобільської гімназії // Вересень. -2001. -№2 (16). -С. 76-80.

5. Фоменко К.М. Народження душі // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2002. - №4. - С. 53-55.

6. Фоменко К.М. Шлях до людини духовної: роздуми директора // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2002. - №5. - С. 90-92.