Педагогічні погляди та освітня діяльність Олександра Павловича (1819–1900 рр.) - Автореферат

Розвязання цієї проблеми уможливлює глибоке вивчення вітчизняної історико-педагогічної спадщини, зокрема обєктивне опрацювання, переосмислення та висвітлення з метою виокремлення досвіду минулого й інтегрування його в контекст сучасних культурно-освітніх систем на тлі україно(народо)знавства, етногенезису українців, інших національних спільнот України. Особливий інтерес в історії української педагогічної думки складають пріоритети соціально-педагогічного розвитку різних регіонів України, зокрема Закарпаття, - території, що має не лише драматичну історію, яка розгорталася у відриві як від України, так і суміжних із Закарпаттям українських земель (Галичина, Буковина), а й виокремлюється багатогранною культурою XIX століття. У культурі Закарпаття знайшли відображення кращі риси українського національного характеру - засудження зла, соціальної несправедливості, прагнення до свободи, гуманістична спрямованість української культури й школи, що засвідчує прихильність національних митців, педагогів до формування й поширення загальнолюдських цінностей як ідеалу взаємин між людьми. Вивченню їх педагогічних поглядів присвячені праці Г.Бідермана, І.Борисова, Т.Надімянової, В.Росула, М.Стельмаховича, О.Хічія; як дослідники літературної діяльності закарпатських будителів, виокремилися літературознавці: В.Бірчак, В.Гнатюк, О.Мишанич, Є.Недзельський; творчу та педагогічну спадщину О.Павловича у різні часи вивчали: Ф.Арістов, М.Євтух, Ф.Ковач, П.Лінтур, В.Микитась, Ф.Науменко, М.Окса, О.Рудловчак, Т.Чумак, А.Шлепецький та ін.; розширено низку досліджень у галузі мовознавства, повязану із творчою спадщиною О.Павловича (Ф.Ковач, О.Рудловчак, Є.Сабов, Т.Чумак, Й.Шелепець); одними із провідних є дослідження, повязані із життєвим шляхом О.Павловича у контексті процесу історичного розвитку Закарпаття XIX ст. Павловича та необхідність використання його педагогічних ідей у сучасній педагогічній теорії та практиці зумовили вибір теми дослідження в такому формулюванні: „Педагогічні погляди та освітня діяльність Олександра Павловича (1819 - 1900 рр.)”.У першому розділі - „О.Павлович у контексті розвитку будительського руху на Закарпатті другої половини XIX століття” - подано історіографію досліджуваної проблеми, характеристику впливу передової думки Закарпаття на формування О.Павловича як педагога-будителя, висвітлено перші кроки його педагогічної діяльності, боротьбу проти мадяризації, за збереження рідної мови, культури. Імя О.Павловича згадувалося лише в українській енциклопедії, що подає такі відомості: „Павлович Олександр Іванович (19.09.1819 - 25.12.1900) - український поет. За життя О.Павловича вийшов тільки один збірник його поезій (1860 р.), що мав назву „Песенник, сочиненный Александром Павловичем, беловежским панотцом, в пользу любимых школьных учеников в с.Беловеже”. Зокрема в збірнику Н.Гербеля про О.Павловича зазначено, що Олександр Павлович користувався великою повагою і був відомий у всій Угорській Русі, а також в Галичині як народний поет, український патріот; майже всі його вірші про народ і присвячені народу. У статті „Ми поорем, ми посієм - внуки будуть жати …” вчений наголошує, що О.Павлович і у своїй поетичній творчості, і в педагогічних пошуках іде слідом за народом, за його педагогічними ідеалами, історичними традиціями й устремліннями, оскільки вважав, що без освіти, школи й виховання, без тісної дружби словянських братніх народів закарпатські русини не зможуть звільнитися від пут іноземного поневолення.Аналіз історико-педагогічних праць вітчизняних і зарубіжних науковців свідчить про зростання їх уваги до культурного життя на Закарпатті в XIX ст., до будительського руху, який формувався в умовах багатовікового іноземного гніту. Просвітництво на Закарпатті мало свою специфіку: якщо європейське просвітництво у своїй діяльності рішуче виступало проти церкви, то на Закарпатті роль духівництва була досить вагомою через те, що здобути освіту в умовах чужоземного панування можна було лише шляхом отримання теологічної освіти. Вивчення світоглядних позицій О.Павловича дозволило простежити еволюцію його поглядів та обґрунтувати історичне підґрунтя, що формувало О.Павловича як педагога-просвітника. На формування його світогляду найбільший вплив мали три чинники: австро-угорська влада, що здійснювала в краї асиміляційну політику щодо місцевого населення; Російська імперія, яка через державні й недержавні структури намагалася підтримувати ідеї православя поза межами імперії; а також Галичина як духовно-культурний центр українців-русинів Австро-Угорської імперії. Аналіз життя і творчої спадщини О.Павловича уможливив дійти висновку, що у своїх громадських поглядах він, залишаючись патріотом, народним демократом і гуманістом, оцінював окремі явища тогочасного суспільного життя з народних і демократичних позицій, зокрема, для вирішення таких важливих проблем, як боротьба за соціальну і національну справедливість.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Узагальнюючи результати дослідження, ми дійшли таких висновків: 1. Аналіз історико-педагогічних праць вітчизняних і зарубіжних науковців свідчить про зростання їх уваги до культурного життя на Закарпатті в XIX ст., до будительського руху, який формувався в умовах багатовікового іноземного гніту. Просвітницька діяльність закарпатських будителів на чолі з О.Духновичем мала подвижницький характер. Зясовано, що передові діячі XIX ст. своєю невтомною працею намагалися привернути увагу населення до питань шкільної освіти. Вони складали підручники для народних шкіл, видавали збірники, календарі, газети, виступали проти мадяризації та латинізації українського населення. В умовах асиміляційної політики влади, постійного наступу на українську мову й освіту вони не побоялися стати на захист українців-русинів. А основною педагогічною концепцією їх були гуманізм, народність, демократизм.

Просвітництво на Закарпатті мало свою специфіку: якщо європейське просвітництво у своїй діяльності рішуче виступало проти церкви, то на Закарпатті роль духівництва була досить вагомою через те, що здобути освіту в умовах чужоземного панування можна було лише шляхом отримання теологічної освіти. Тому на Закарпатті так багато було просвітників з числа духівництва. Серед них чільне місце належить О.Павловичу.

2. Вивчення світоглядних позицій О.Павловича дозволило простежити еволюцію його поглядів та обґрунтувати історичне підґрунтя, що формувало О.Павловича як педагога-просвітника. Доведено, що О.Павлович у своїх суспільно-політичних, педагогічних, просвітницьких переконаннях був детермінований обставинами життя відсталого в той період Закарпаття. На формування його світогляду найбільший вплив мали три чинники: австро-угорська влада, що здійснювала в краї асиміляційну політику щодо місцевого населення; Російська імперія, яка через державні й недержавні структури намагалася підтримувати ідеї православя поза межами імперії; а також Галичина як духовно-культурний центр українців-русинів Австро-Угорської імперії. Аналіз життя і творчої спадщини О.Павловича уможливив дійти висновку, що у своїх громадських поглядах він, залишаючись патріотом, народним демократом і гуманістом, оцінював окремі явища тогочасного суспільного життя з народних і демократичних позицій, зокрема, для вирішення таких важливих проблем, як боротьба за соціальну і національну справедливість. О.Павлович уважав, що виховання й освіта повязані з розумінням законів розвитку суспільства і природи.

3. У роботі виокремлено освітньо-виховні компоненти педагога-будителя. Доведено, що в педагогічній спадщині О.Павловича виокремлюються три групи проблем: виховні, дидактичні, методичні. Більшість ідей, що висловлював і практично втілював педагог, актуальні для сьогодення: просвітницький гуманізм, виховання толерантності у дітей - провідні в педагогічній діяльності О.Павловича. В освітній практиці О.Павлович широко втілював принцип „чуттєвої настанови”, принцип доступності і свідомості в засвоєнні знань (рух від відомого до невідомого, від близького до далекого, від конкретного до абстрактного, від простого до складного) тощо. Зміст „Песенника…”, методичного підручника для початківців, засвідчує педагогічний талант О.Павловича як дидакта: автор засуджував примусовість у навчанні дітей. Виховання таких моральних чеснот, як народолюбство, доброчесність та гуманізм, у „Песеннику…” О.Павловича були першочерговими.

4. Зміст освітньо-просвітницької діяльності О.Павловича на рідних теренах був визначений усвідомленням необхідності поширення освіти серед широких верств населення, розвитком шкільництва як засобу піднесення національної свідомості українців-русинів. Конкретним виявом цього у біловезький період стала його педагогічна діяльність у с. Біловежа, просвітницька робота в пряшівському товаристві „Літературное заведеніе”, у свидницький період - робота на посаді наглядача шкіл м. Свидника, співпраця з періодичними виданнями. Її основними завданнями були: попередження асиміляції молодого українського покоління; збереження кращих традицій культури, звичаїв і обрядів рідного народу; боротьба за розширення функцій української мови як основи розвитку рідномовного шкільництва; утвердження національної ідентичності українського народу.

5. На основі літературних та архівних джерел розкрито основоположні позиції творчості О.Павловича в контексті актуальних завдань національно-патріотичного виховання. У дослідженні доведено, що однією з головних засад системи педагогічних поглядів О.Павловича є ідея народності, що набула особливої гостроти в тогочасних умовах боротьби українського народу за збереження своєї культури, мови, звичаїв, релігії. Принцип народності в його розумінні - це не тільки педагогічна вимога, але й політична та патріотична: вимога народу мати право вчити своїх дітей рідною мовою, виховувати їх у дусі народних традицій. Народністю пройнята вся його поетична творчість. Сенс виховання, як уважав О.Павлович, - це, насамперед, прагнення прищепити дітям любов до батьків, взаємну повагу, відданість своєму народові. На його думку, головне в родинному вихованні - формування позитивних моральних якостей.

6. У дисертації подано рекомендації щодо впровадження ідей О.Павловича в сучасну педагогічну практику, використання його педагогічних напрацювань для освітньо-виховної діяльності сучасної школи.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх важливих аспектів окресленої проблеми. Подальшої розробки потребують проект педагогічного університету, запропонований О.Павловичем, та дослідження, що характеризують його як представника будительського руху на Закарпатті другої половини XIX століття.

Статті в наукових фахових виданнях: 1. Заболоцька Л.А. Педагогічні погляди О.І.Павловича / Л.А. Заболоцька // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету: зб. наук. праць. - Вінниця : ВДПУ, 2007. №21 - С. 290-294.

2. Заболоцька Л.А. Культурне Відродження: О.Павлович - провідник ідей української національної освіти і культури / Л.А.Заболоцька // Наукові записки записки Вінницького державного педагогічного університету: зб. наук. праць. - Вінниця : ВДПУ, 2010. - №32 - С. 201-204.

3. Заболоцька Л.А. Роль просвітницької діяльності О.Павловича в розвязанні мовної проблеми Закарпаття / Л.А.Заболоцька // Українознавство: наук. громад.-політ., релігійно-філософ. пед. журнал. - К.: Національний НДІУ, 2010. - 4(37) - С. 194-197.

4. Заболоцька Л.А. Значення творчості О.Павловича у вихованні духовності та патріотичних якостей в системі вищої освіти / Л.А.Заболоцька // Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. праць. - Словянськ : СДПУ, 2011. - Вип. LIV. - С. 306-312.

Публікації в інших виданнях: 5. Заболоцька Л.А. Дидактичні погляди Олександра Павловича / Л.А.Заболоцька // Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету: - Мелітополь : МДПУ, 2006. - Вип. 7. - С.96-105.

6. Заболоцька Л.А. Просвітницька діяльність О.І.Павловича і втілення його педагогічних поглядів у творчому доробку / Л.А.Заболоцька // Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. - Мелітополь : МДПУ, 2007. - Вип. 8. - С. 68-79.

7. Заболоцька Л.А. Культурне відродження: О.Павлович - провідник ідеї української національної освіти і культури / Л.А.Заболоцька // Теоретичні та практичні питання культурології. - Мелітополь: МДПУ, 2009. - Вип. XXVI. - С. 94-96.

Матеріали конференцій: 8. . Заболоцька Л.А. Просвітительський гуманізм О.І. Павловича та І.Я.Франка / Л.А.Заболоцька: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції [“Спадщина Івана Франка в контексті української освіти та культури”] (Житомир, 14-15 листопада 2006 р.). - Житомир, 2006. - С. 21-28.

9. Заболоцька Л.А. О.І.Павлович про підготовку вчителя / Л.А.Заболоцька: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції [„Актуальні проблеми підготовки педагогічних кадрів до творчої професійної діяльності”] (Мелітополь, 16-17 листопада 2006 р.). - Мелітополь, 2006. - С. 54-56.

10. Заболоцька Л.А. Виховання толерантності у дітей шляхом гуманізації суспільства (на прикладі педагогічної творчості Олександра Павловича) / Л.А.Заболоцька: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [„Полікультурність, діалог, злагода: українські реалії”] (Мелітополь, 22-23 травня 2008 р.). - С.27-30.

11. Заболоцька Л.А. Культурно-освітня спадщина Олександра Павловича та використання її у сучасній школі / Л.А.Заболоцька: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [„Культурна спадщина України”] (Умань, 15-16 травня 2009 р.). - Умань, 2009. - С. 38- 43.

12. Заболоцька Л.А. Втілення педагогічних поглядів О.І.Павловича у творчому доробку вчителів загальноосвітньої школи / Л.А.Заболоцька: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [„Школа та суспільство: пошуки культуротворчої парадигми освіти”] (Мелітополь, 21-22 вересня 2009 р.). - Мелітополь, 2009. - С. 54-59.