Педагогічні погляди та громадсько-просвітницька діяльність М. Галущинського - Автореферат

Відповідно до вимог державних документів України (Закон України «Про освіту», Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття)», «Національна доктрина розвитку освіти»), навчально-виховний процес у сучасній школі повинен здійснюватися на національному ґрунті, в органічному поєднанні з національною історією та народними традиціями, сприяти збереженню й збагаченню духовної та матеріальної культури українського й інших народів. Тому важливого значення набуває переосмислення й обєктивне висвітлення надбань історико-педагогічної науки, творче використання національного освітнього досвіду, сконцентрованих переважно у теоретичному доробку визначних культурно-освітніх діячів і педагогів минулого. У національному культурно-освітньому процесі першої третини ХХ ст. він посідає особливе місце: талановитий учитель і організатор українського приватного шкільництва; теоретик і практик освіти дорослих, автор перших рідномовних підручників з андрагогіки і громадсько-політичний діяч, який захищав, розвивав і утверджував ідею незалежної єдиної України в теорії та практиці національного виховання. Між тим вивчення науково-публіцистичного доробку та громадсько-політичної й просвітницької діяльності педагога дозволяє, по-перше, уточнити й поглибити уявлення про історично-культурні процеси в Галичині на етапі відродження та організаційно-політичного оформлення ідеї державного суверенітету України; по-друге, зясувати його місце в розробці концептуальних основ рідномовної шкільної та позашкільної освіти як важливого підґрунтя для формування національної свідомості різних категорій населення краю і, по-третє, визначити роль просвітителя у їх матеріалізації. Досягненню мети й розвязанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження, які, взаємодоповнюючись, забезпечили всебічне пізнання предмета дослідження: теоретичні - контент-аналіз філософської, історичної, психолого-педагогічної, методичної, епістолярної літератури, дисертаційних робіт, дотичних до обраної теми; пошуково-бібліографічні - вивчення архівних і бібліотечних каталогів, описів та бібліографічних видань; аналіз продуктів діяльності - порівняльний, історико-логічний, хронологічний, предметно-цільовий; узагальнення й систематизація - аналіз діяльності педагога в динаміці та часовій послідовності; синтез виявленої інформації, фактів і даних про педагогічну і громадсько-просвітницьку діяльність М. Галущинського.Встановлено, що на формування особистості педагога великий вплив мала сімя; приклад учителів Тернопільської гімназії, яка, за свідченням його сучасників, була центром суспільного виховання молоді, твердинею українського духу, викладачів філософського факультету Львівського (1898-1900) і Віденського (1900-1901) університетів; участь у товариствах «Академічна громада» (Львів) та «Січ» (Відень). Доведено, що на формування його світогляду вплинула суспільно-політична ситуація в Україні де за панування Польщі переслідувалося все українське, а офіційною метою влади проголошувалось «винародовлення» українців. Лотоцьким, активна участь у культурно-просвітницьких товариствах краю (Наукове товариство імені Шевченка, «Рідна школа», товариство «Просвіта»), парламентська діяльність у польському сеймі утверджували і зміцнювали громадянські позиції М. Галущинського. На основі аналізу джерельної бази дослідження виділено основні напрями його діяльності: науково-педагогічний - учитель, викладач, перший директор Рогатинської гімназії, професор філії Академічної гімназії, автор публікацій на педагогічну тематику в періодичних виданнях «Діло», «Учитель»; Галущинського у розвиток теорії та практики національної освіти, розкрито оцінку його діяльності сучасниками - відомими культурно-освітніми діячами, вченими - І.