Педагогічні погляди Климента Смолятича в контексті діалогу культур - Автореферат

У Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті зазначається, що система освіти повинна виховувати особистість з демократичним світоглядом, здатну до засвоєння досягнень вітчизняної та зарубіжної культури. Конкретним виявом цієї взаємодії є діалог культур в освіті і педагогічній думці Княжої доби, під впливом якого складалися погляди видатного давньоруського мислителя, письменника, політичного і культурного діяча ХІІ ст., другого (після Іларіона) митрополита-русича Климента Смолятича (рік народження невідомий - помер після 1164 р.). Світогляд Климента Смолятича формувався в межах середньовічного християнського стилю мислення, зосередженого переважним чином на проблемі морального виховання, у вимірі якої все духовне життя суспільства набувало форми педагогічного процесу. Його твір «Послання пресвітеру Хомі» (далі - «Послання») був відкритий і опублікований тільки в кінці ХІХ ст., коли одночасно світ побачили два видання даної памятки: спеціальне дослідження видатного російського історика М.Нікольського «Про літературні праці митрополита Климента Смолятича, письменника ХІІ століття» (1892) і текст «Послання» під редакцією бібліотекаря Петербурзької публічної бібліотеки Хр. Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання з її вимогами обєктивності, історизму, діалектичності; діалоговий і типологічно споріднений йому феноменологічний підходи, у світлі яких педагогічна думка розглядається як органічна складова «життєвого світу» культури, як полісемантичний текст у контексті міжкультурної взаємодії певного історичного середовища; формаційний підхід, який постулює соціально-економічну та ідеологічну детермінованість світогляду педагогічних мислителів минулого; цивілізаційний підхід, що виявляє діалогічний, динамічний характер культур як основу розвитку освіти у відповідь на виклик іншої цивілізації; основні ідеї педагогічних розробок ролі і значення персоналії в історико-педагогічному процесі; положення Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту», Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті щодо культуровідповідності освітньої діяльності, діалектичної єдності загальнолюдських і національних цінностей у навчально-виховному процесі, взаємозвязку педагогічної теорії і практики.У першому розділі «Педагогічна персоналія Климента Смолятича як феномен діалогу культур» висвітлюється крізь призму діалогового підходу творча життєдіяльність Климента Смолятича на тлі культурних процесів Київської Русі, які складали просторово-часові умови (контекст) цієї діяльності. Зазначена єдність дозволяє вважати постать Смолятича своєрідним феноменом філософсько-гуманістичної традиції діалогу культур і вимагає обґрунтування діалогового підходу як провідної методологічної засади даного дослідження, правомірність обрання якої базується на результатах аналізу сучасних концептуальних підходів історико-педагогічної науки в Україні. Ефективність застосування діалогового підходу як методологічної засади історико-педагогічного дослідження освітньої спадщини Київської Русі підтверджується в процесі огляду історіографії з питань давньоруської школи і педагогічної думки (ІІ половина ХІХ - початок ХХІ ст.), вивчення яких у традиціях класичної раціоналістичної методології (Є. Розгляд давньоруської культури й освіти у вимірі категорій діалогового підходу надає можливість виокремити і теоретично обґрунтувати таку їх властивість, як діалогічність - внутрішньо притаманну культурі (освіті) установку на співробітництво з іншою культурою, здатність до творчої взаємодії, відкритість. Динаміка діалогових процесів на Русі ХІІ ст. спричинила стрімке зростання її сепаратистських намірів стосовно візантійської церкви, культури, освіти.У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми осмислення світоглядних та освітніх засад педагогічного спадку вітчизняних мислителів Княжої доби, зокрема творчості митрополита Климента Смолятича, що виявляється в цілісному системному аналізі педагогічних поглядів митрополита крізь призму діалогу різних культурних традицій задля поглиблення гуманістичної та культурологічної проблематики змісту вищої педагогічної освіти в Україні. Доцільність застосування діалогового підходу як методологічної засади дослідження освітньо-виховного досвіду Київської Русі базується на результатах аналізу сучасних концептуальних підходів історико-педагогічної науки в Україні (цивілізаційний, культурно-антропологічний, аксіологічний, формаційний), характерною рисою яких є тяжіння до цілісного системного осмислення історико-педагогічного процесу як органічної складової культурно-цивілізаційного поступу в контексті взаємодії культур. Правомірність обрання зазначеного підходу підтверджується в процесі огляду історіографії педагогіки Київської Русі за період від ІІ половини ХІХ до початку ХХІ ст., який виявляє складність повного розкри

Основний зміст роботи