Педагогічні особливості в роботі з дітьми з порушенням інтелекту та з комплексним порушенням розвитку - Контрольная работа

Так, учителям початкових шкіл, вихователям дошкільних установ доводиться зустрічатися з дітьми, які порівняно з більшістю не спроможні самостійно виконати те чи інше пізнавальне завдання, гірше сприймають, розуміють і запамятовують навчальний матеріал, швидше стомлюються, характеризуються уповільненим темпом діяльності, зниженням працездатності, «випадають» з дитячого колективу внаслідок якихось незвичайних, незрозумілих для педагога проявів у загальній поведінці тощо. Зазначені відхилення у пізнавальній діяльності чи поведінці можуть бути спричинені педагогічною занедбаністю в попередньому досвіді дитини, тимчасовим погіршенням стану фізичного чи психічного здоровя, несформованістю певних навчальних вмінь та навичок, необхідних для фронтальної роботи класу чи групи, ситуативним зниженням інтересу до навчання чи гри, деформованістю стосунків, які склались у конкретного вихованця з дітьми чи педагогами, а також іншими обставинами. Для того щоб обґрунтовано порушувати питання діагностики розумової відсталості дитини і при потребі направлення її до установи відповідного типу, педагогу слід чітко усвідомлювати визначення цієї категорії аномального розвитку. Під розумовою відсталістю дефектологія розуміє стійке, явно виражене зниження пізнавальної діяльності, що виникло на основі органічного ураження центральної нервової системи (головного мозку). За глибиною дефекту розумову відсталість при олігофренії поділяють на три різновиди: ідіотія, імбецильність, дебільність.Прогноз розвитку розумово відсталих дітей у порівнянні з аномальними дітьми, які мають порушення аналізаторів, стриманіший: необоротний, виражений інтелектуальний дефект не може бути повністю компенсований. Корекційно-педагогічна робота повинна мати комплексний характер і охоплювати всі напрями впливів на різні ушкодженні сторони розвитку такої дитини, зокрема - її пізнавальну діяльність (сприйняття, мислення, память, уяву), мовні здібності, емоційно-вольву сферу, фізичний розвиток, поведінку в цілому. Найбільшого ефекту в корекційній роботі з розумово відсталими дітьми можна досягти тоді, коли вона орієнтована на розвиток їхніх вищих психічних функцій-насамперед логічного мислення, яке передбачає вміння встановлювати звязки між явищами реальної дійсності, доводити або спростовувати судження; довільної уваги, памяті, поведінки в цілому, що базується на усвідомленні власних дій та вчинків, розумінні їх мотивів, самокеруванні ними, тобто виховання соціально адекватних, по справжньому людських переживань морального, естетичного, інтелектуального характеру. Проте якщо постійно спрощувати інтелектуальні та практичні завдання, весь час надавати розумово відсталим дітям всебічну допомогу, яка максимально полегшує їхню діяльність, усуває будь-які труднощі та перешкоди в її виконанні, вони так ніколи і не навчаться самостійно її виконувати, не зможуть, спираючись на власні сили, розуміти звернену до них мову, розібратися в інструкціях, завданнях, дорученнях, переносити засвоєні знання та навички в нові ситуації, змінювати набуті способи діяльності, якщо цього вимагають умови нових завдань, саморегулювати власні дії та поведінку. Для підготовки розумово відсталих дітей до самостійного життя корекційна робота має бути орієнтована на розвиток у них здібностей до оволодіння різними елементами соціальної культури (знаннями, способами дій, досвідом продуктивної діяльності) в неадаптованому вигляді, тобто в природних умовах життєдіяльності людини.На початку шкільного віку такі діти потрапляють до масової школи, але там відчувають значні труднощі в навчанні, які за звичайних умов не переборюються та призводять до стійкої неуспішності дитини. Діти по два-три роки вчаться в одному класі; педагоги та батьки, не розуміючи справжніх причин відставання дитини в навчанні, вважають її лінивою та впертою. Якщо така дитина продовжує навчання в масовій школі, її переводять з класу до класу, прогалини в знаннях накопичуються, то затримка психічного розвитку посилюється педагогічною занедбаністю. Основні типи затримки психічного розвитку: діти з психічним і психофізичним інфатилізмом, який часто поєднується з деяким недорозвиненням пізнавальної діяльності, а також дітей з астенічними та цереброастенічними станами, що виникли на ранніх етапах розвитку. Основні показники затримки психічного розвитку дитини: знижена працездатність, швидка втомлюваність, уповільненість сприймання та переробки інформації, навіть при сенсорному її сприйманні; обмеженість кола загальних життєвих уявлень; збіднений словниковий запас, наявність окремих недоліків вимови, переважання у мисленні наочно-дійових форм над словесно-логічними операціями (аналізом, порівнянням, синтезом, узагальненням, встановленням логічних звязків у інформації); погана память, невміння використовувати допоміжні засоби при запамятовуванні; знижений рівень самоконтролю, критичності, мислення; незрілість емоційно-вольвої сфери; недостатня сформованість усіх видів діяльності, в тому числі ігрової.Характерним для таких дітей є те, що

Зміст

1. Діти з порушенням інтелектуального розвитку

1.1 Особливості психічного розвитку дітей-олігофренів

1.2 Класифікація олігофреній

1.3 Особливості корекційної роботи з розумово відсталими дітьми

2. Діти із затримкою психічного розвитку

3. Діти з комплексним порушенням розвитку

3.1 Сліпоглухонімі діти

3.2 Діти з поєднанням сенсорного та інтелектуального дефектів

1. Діти з порушенням інтелектуального розвитку

1.1 Особливості психічного розвитку дітей-олігофренів