Педагогічні конфлікти і шляхи їх подолання - Реферат

Історія людства з давніх часів і до цього часу показала, що конфлікти завжди були, і будуть існувати стільки, скільки існує взаємодія людей. Будь-який ефективний вплив на конфлікт може бути в тому випадку, коли ми досить глибоко розуміємо дійсні причини виникнення конфлікту, уявляємо закономірності його розвитку і володіємо механізмами вирішення.Це найчастіше буває тоді, коли протиріччя загострюються, емоції кожного захоплюють розум і спотворюється сприймання і розуміння того, що відбувається. Конфлікт уже не регулюється, а вирішується. Рівень напруги конфлікту визначає і спосіб його вирішення. Педагогічні конфліктні ситуації за своєю природою мають суттєві особливості: • субєкти конфліктних ситуацій неоднакові за соціальним статусом (викладач - студент), що визначає також різну їхню поведінку; Конфлікти поділяються на такі типи: ? "справжній" - коли зіткнення інтересів існує обєктивно, усвідомлюється учасниками і не залежить від будь-якого фактора, що легко змінюється;Конфлікти в системі вищої школи народжуються як на ґрунті принципових розбіжностей інтересів, цінностей, мотивів діяльності, так і на основі щоденних, побутових відмінностей деяких думок, надій, бажань, настроїв і очікувань. Конфлікт між студентом і педагогом може бути зумовлений тим, що перші часто не згодні підкорюватися волі педагога, слідувати його наказам. Основною причиною виникнення цих конфліктів, на думку студентів, є непорозуміння, повязане з тим, що педагоги недостатньо входять у становище студентів і не завжди йдуть на зустріч. Серед студентів найхарактерніша причина - спроба кожної окремої людини показати себе краще, ніж інші, так зване суперництво у навчанні. Студенти частіше за все борються за одержання похвали від педагога.Структура конфлікту - сукупність стійких звязків конфлікту, що забезпечують його цілісність, тотожність, відмінність від інших явищ соціального життя, без яких він не може існувати як динамічно взаємозалежна цілісна система і процес. Відповідно до теорії конфлікту, сторони (учасники, субєкти) конфлікту - учасники конфліктної взаємодії, конфліктуючі або протилежні сторони, якими можуть бути окремі індивіди, група або соціальна структура. Учасник конфлікту може свідомо (або не цілком усвідомлюючи цілі й завдання протистояння) взяти участь у конфлікті, а може проти своєї волі, випадково бути втягнутим у конфлікт. У процесі розвитку конфлікту статуси його учасників і субєктів можуть змінюватися. На виникнення, розвиток, подолання конфлікту завжди, хоч і по-різному, впливають такі зовнішні умови: просторові (сфера виникнення і прояву конфлікту, умови і причини його виникнення, конкретні форми і результати, засоби і дії, до яких вдаються сторони в конфлікті); часові (тривалість, частота і повторюваність конфлікту, тривалість участі в конфлікті кожної із сторін, особливості етапів розвитку конфлікту); соціально-психологічні (психологічний клімат у групі, тип і рівень взаємодії (спілкування), ступінь конфронтації і психологічний стан учасників, діапазон і рівень залучення до суперечності інтересів різних соціальних груп - сімейних, професійних, статевих, етнічних, національних).Кілмен виділяють пять основних стилів поведінки в конфліктних ситуаціях, що спираються на власний стиль, стиль інших учасників конфлікту, а також на тип самого конфлікту. Використання цього стилю має сенс, якщо результат для вас дуже важливий, якщо маєте певний авторитет і вважаєте свій варіант найкращим, якщо рішення треба прийняти терміново і для нього є достатньо влади, якщо немає іншого шляху і втрачати немає чого, якщо не можете переконати групу, що ситуація кризова, але групу треба вести далі Цей стиль доцільно застосовувати, якщо проблема не дуже важлива або коли відчувається помилковість власної позиції та правильність позиції іншої сторони конфлікту, коли сили не рівні або коли інший наділений владою. У цих випадках превалює прагнення задовольнити власні чи інші інтереси, характерні відхід від проблеми, перекладання відповідальності за її вирішення на інших, прагнення відкласти рішення або використати інші засоби. Стиль ухилення застосовується, якщо відбувається спілкування з психічно складною людиною та якщо немає причин підтримувати з нею контакти, а також за спроб прийняти рішення в ситуації, коли не зовсім зрозуміло, що треба конкретно робити, та в цьому й немає нагальної потреби.Основними формами завершення конфлікту є: дозвіл, врегулювання, загасання, усунення, переростання в інший конфлікт. Вирішення конфлікту передбачає активність обох сторін щодо перетворення умов, у яких вони взаємодіють, щодо усунення причин конфлікту. Для вирішення конфлікту необхідна зміна самих опонентів (чи хоча б одного з них), їх позицій, які вони відстоювали в конфлікті. Незважаючи на "неконструктивність" усунення, існують ситуації, які вимагають швидких і рішучих дій на конфлікт (загроза насильства, загибелі людей, дефіцит часу або матеріальних можливостей). Переростання в інший конфлікт відбувається, коли у відносинах сторін ви

План

Вступ

1. Поняття педагогічного конфлікту

2. Причини педагогічних конфліктів

3. Структура та динаміка педагогічного конфлікту

4. Стилі поведінки при розвязанні конфліктів

5. Основні форми завершення конфлікту

6. Шляхи подолання педагогічних конфліктів

Висновок

Список використаних джерел